Рішення № 80006022, 11.02.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/93/18

Провадження № 2/161/397/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Ярмолюк І.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс» про зміну підстав та формулювання звільнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Імпорт транс Сервіс» про зміну підстав та формулювання звільнення. Свої вимоги мотивує тим, що 02.01.2017 року його прийнято на посаду директора нафтобази «Колос» у Дніпропетровській області, ТОВ «Імпорт транс сервіс». 04.12.2017 року ним подано заяву про звільнення за власним бажанням директору ТОВ «Імпорт транс сервіс». 08.12.2017 року відповідно до наказу № 492-К його звільнено з посади у зв’язку з втратою довір’я, п.2 ст. 41 КЗпПУ, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці. Вважає, що його звільнення є незаконним, так як з жодним актом, який б свідчив про порушення ним трудового договору його не ознайомлено, не було встановлено й іншого факту вчинення будь-якого розкрадання, хабарництва чи то інших корисливих правопорушень, жодних дисциплінарних стягнення до нього не було застосовано. Просить суд, визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення його за п. 2 ст. 41 КЗпП України, зобов’язати відповідача внести відповідний запис до його трудової книжки про звільнення з посади директора нафтобази структурного підрозділу «Нафтобаза «Колос» у Дніпропетровській області з 05.12.2017 року за ст. 38 КЗпПУ за власним бажанням.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 02.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора нафтобази структурного підрозділу «Нафтобаза «Колос» у Дніпропетровській області».

Наказом № 492-К від 08 грудня 2017 року звільнено працівника ОСОБА_1, директора нафтобази структурного підрозділу «Нафтобаза «Колос» у Дніпропетровській області» з роботи з 08 грудня 2017 року п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. (а.с. 18).

Між тим, позивачем була подана заява 04.12.2017 року про його звільнення з роботи за власним бажанням з 05.12.2017 року (а.с. 15).

При таких обставинах позивач просить визнати дії відповідача незаконними щодо його звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпПУ, внести відповідні зміни у трудову книжку щодо підстав та формулювання звільнення, задовольнивши його заяву про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду № 9 від 06.11.1992 року, при вирішенні справ про звільнення з підстав, передбачених п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП, суди мають брати до уваги відповідно час, що прийшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав довір’я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.д.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я, до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою.

В наказі від 08.12.2017 року відсутня мотивація щодо протиправності дій позивача, що стали підставою для втрати довір’я до нього з боку адміністрації. В наданому суду запереченні на позов відповідач підтверджує, що ОСОБА_1 в ТОВ «Імпорт транс сервіс» обіймав посаду, що безпосередньо пов’язана із прийняттям, збереженням, обліком та відпуском нафтопродуктів. Підставою для його звільнення з посади директора нафтобази у зв’язку з втратою довір’я якраз і було вчинення ним протиправних дій, які носять корисливий кримінально-правовий характер. Це виразилося в тому, що 10.11.2017 року на території нафтобази «Колос» було виявлено факт заволодіння шляхом обману, використовуючи підроблені документи та за допомогою автомобіля НОМЕР_1, нафтопродуктів підприємства.

Для підтвердження вищевикладеного на підприємстві було видано розпорядження від 11 листопада 2017 року за № 8 щодо проведення службової перевірки за фактом можливого зловживання службовим становищем або неналежного виконання посадових обов’язків персоналом структурного підрозділу ТОВ «Імпорт транс сервіс» «Нафтобаза «Колос».

З висновку за результатами службової перевірки за фактом можливого зловживання службовим становищем або неналежного виконання посадових обов’язків персоналом структурного підрозділу ТОВ «Імпорт транс сервіс» «Нафтобаза «Колос» (а.с. 57-58) вбачається, що наявність обґрунтованого кримінального провадження «неправдиві свідчення, відмова виконувати вказівки керівництва, а також подані заяви на звільнення викликали недовіру до позивача щодо сумлінного відношення до службових обов’язків та дали підстави для втрати довір’я до нього з боку керівництва.

Приймаючи до уваги роз’яснення в Постанові Пленуму Верховного Суду України слід констатувати, що звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпПУ має місце тоді, коли працівник вчинив умисні або необережні такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним орган підстави для втрати до нього довір’я.

В судовому засіданні факт розкрадання позивачем паливно-мастильних продуктів недоведено рівно як і посилання на те, що його дії на підприємстві носили «протиправний, корисливий , кримінально-правовий характер».

Наданими в розпорядження суду доказами не доведено вчинення позивачем винних дій на підприємстві, а тому суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним і його порушені праві підлягають поновленню заявленим шляхом, тобто зміною причин та дати звільнення. При цьому суд враховує, що відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпПУ працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника за два тижні, в певних випадках розірвання трудового договору відбувається в строк, про який просить працівник. В даному випадку позивач в поданій заяві просить звільнити його з 05.12.2017 року за власним бажанням. Така заява поступила на підприємство, а так як обидві сторони не мають бажання продовжувати трудові стосунки, то розірвання трудового договору з 05.12.2017 року, як того просить позивач не буде суперечити волі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 255 КЗпПу разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п.18 своєї постанови № 6 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

При цьому, згідно з п.2.26 ст.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Як свідчить заява позивача про звільнення, його волевиявлення при розірванні трудового договору було направлено на звільнення за п. 1 ст. 38 КЗпП за власним бажанням з 05.12.2017 року, звільнення його за п. 2 ст. 41КЗпП України з 08.12.2017 року суперечить нормам трудового законодавства, то порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов’язання відповідача внести зміни до дати та формулювання причини звільнення, зазначивши, що його звільнення здійснено на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП з 05.12.2017 року, згідно його заяви про звільнення.

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Змінити дату та підставу формулювання звільнення ОСОБА_1, директора нафтобази структурного підрозділу «Нафтобаза Колос» у Дніпропетровській області, з п. 2 ст. 41 КЗпПУ з 08.12.2017 року на ч. 1 ст. 38 КЗпПУ з 05.12.2017 року, відповідно до поданої заяви.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс»(43010, Волинська область, м. Луцьк, вул.. Кременецька, 38) внести відповідний запис за № 21 до трудової книжки ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс»(43010, Волинська область, м. Луцьк, вул.. Кременецька, 38) в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська