Постанова № 80000122, 21.02.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1072/19

Провадження № 1-кс/487/1207/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., прокурора Росінського О.В., в присутності підозрюваного – ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42019161010000026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1, який народився 29.09.1995 року в с. Щербані Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, працюючого оперуповноваженим Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3, за погодженням з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме в тому, що будучи службовою особою, займаючи посаду оперуповноваженого Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, одержав неправомірну вигоду, за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. При цьому існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків по даному кримінальному провадженню.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.

Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що не визнає себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України за яким йому повідомлено про підозру, підозру вважає необгрунтованою.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри, відсутність в матеріалах клопотання будь-яких доказів на підтвердження скоєння кримінального правопорушення саме його підзахисним, а також можливість обрання ОСОБА_1 бульш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешта.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки сторін, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання вбачається, що 17.01.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161010000026 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11.02.2019 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах:

наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області № 752 о/с від 31.05.2018 лейтенант поліції ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.

12.01.2019 о 12 годині 57 хвилин зі служби «102» до чергової частини Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області надійшло телефонне повідомлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про те, що 10.01.2019 невстановлена особа шляхом підбору ключа проникла до її номеру у готелі «Кришталевий дім», розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Кришталевий 4 та викрала належні їй грошові кошти у розмірі 11000 гривень та паспорти громадянина України та для виїзду за кордон видані на її ім’я та на ім’я її співмешканця – ОСОБА_6

За вказаним фактом, 13.01.2019 СВ Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480000159, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В подальшому, у ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження слідчим надано доручення №37-СВ-79 від 15.01.2019 оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій, виконання якого, керівництвом відділу поліції було доручено оперуповноваженому Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанту поліції ОСОБА_1

На виконання вказаного вище доручення слідчого оперуповноважений ОСОБА_1, відповідно до ч. 2 ст. 41 КПК України, користуючись повноваженнями слідчого у вказаному провадженні, 14.01.2019, приблизно о 14 годині 00 хвилин, прибув за адресою: м. Одеса, провулок Кришталевий 4 до готелю «Кришталевий дім» та в ході особистої розмови з ОСОБА_6 викликав його до приміщення Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області для проведення слідчих дій.

У подальшому, того ж дня, приблизно о 15 годині 00 хвилин, оперуповноважений ОСОБА_1 перебуваючи у службовому кабінеті № 501 розташованому на п’ятому поверсі будівлі Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова 15а, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, погрожуючи ОСОБА_6 застосуванням фізичної сили, особисто виказав останньому вимогу надати йому, ОСОБА_1, неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 14.01.2019 становило 22523,0736 гривень) за не притягнення його, ОСОБА_6, до кримінальної відповідальності, за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В свою чергу, ОСОБА_6, розуміючи протиправність дій оперуповноваженого Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, звернувся до правоохоронних органів та діяв під контролем з метою перевірки дійсності намірів ОСОБА_1 на отримання неправомірної вигоди для себе, поєднаного з вимаганням.

В подальшому, 04.02.2019, приблизно о 21 годині 30 хвилин, оперуповноважений Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_1 діючи з тих же мотивів та спонукань, перебуваючи на п’ятому поверсі будівлі Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області у приміщенні службового кабінету № 501, самостійно зменшив розмір раніше визначеної ним неправомірної вигоди ОСОБА_6 та наказав останньому надати неправомірну вигоду у розмірі 300 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 04.02.2019 становило 8271,2112 гривень) для себе за не притягнення його, ОСОБА_6, до кримінальної відповідальності, за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України..

Одночасно з цим, оперуповноважений Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_1 вручив ОСОБА_6 три повістки про виклик останнього до Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області на 06, 07 та 08.02.2019.

Далі, 07.02.2019, діючи з тих же мотивів та спонукань, з метою реалізації раніше визначеного злочинного плану, приблизно о 19 годині 20 хвилин, оперуповноважений Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1, перебуваючи в коридорі, на п’ятому поверсі біля службового кабінету № 501 будівлі Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова 15а, притиснув правою рукою ОСОБА_6 до стіни, який прибув до Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області на виконання попередньої вимоги ОСОБА_1 для передачі неправомірної вигоди, та приставив до очей ОСОБА_6 екран мобільного телефону на якому в месенджері «Телеграм» у текстовому повідомленні був надрукований текст відповідно до якого, ОСОБА_6 повинен був обгорнути грошові кошти у розмірі 300 доларів США у серветку та покласти їх у тумбочку, яка знаходиться в приміщенні туалету на п’ятому поверсі будівлі Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, після чого передав ОСОБА_6, завчасно підготовлену власну паперову серветку для виконання його вимоги спрямованої на отримання неправомірної вигоди.

Після цього, на виконання вказаних вище вимог оперуповноваженого Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, ОСОБА_6 взяв надану йому паперову серветку ОСОБА_1 та пішов до приміщення туалету на п’ятому поверсі будівлі Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, де поклав у верхній ящик тумбочки грошові кошти у розмірі 300 (триста) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 07.02.2019 становило 8089,2264 гривень), після чого покинув приміщення Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області.

Того ж дня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, оперуповноважений Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_1 увійшов до приміщення туалету розташованого на 5 поверсі будівлі Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, та забрав неправомірну вигоду у розмірі 300 (триста) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 07.02.2019 становило 8089,2264 гривень), після чого мав можливість розпорядитися вказаними коштами на власний розсуд.

Про наявність підстав для обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення свідчать: заява ОСОБА_6, протокол допиту свідка ОСОБА_5, протокол допиту свідка ОСОБА_7, протокол допиту свідка ОСОБА_6, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6, протоколи обшуку від 08.02.2019 р., протокол допиту свідка ОСОБА_8, протокол проведення слідчого експерименту від 09.02.2019 р., протокол допиту свідка ОСОБА_9, протокол допиту свідка ОСОБА_10, протокол огляду речей і документів від 10.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11, протокол допиту свідка ОСОБА_12, протоколом проведення слідчого експеременту від 16.02.2019 року.

Слідчий суддя критично оцінює доводи захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред’явленої йому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у

вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне:

-ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, переховувався від органів досудового слідства, будучи обізнаним про міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, перебуваючи на волі може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, про що свідчать обставини викладені ОСОБА_6 під час допиту, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального провадження, враховуючи те, що досудовим розслідуванням не встановлено місцезнаходження всіх грошових купюр, які були предметом злочину.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує те, що ОСОБА_1 не одружений, неповнолітніх, малолітніх дітей не має, офіційно працює, раніше не судимий.

Суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, змінити чи спотворити документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, чинити вплив на свідків. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м’якої міри запобіжного заходу, оскільки, хоча підозрюваний і має постійне місце проживання, що свідчить про зменшення ризику переховування від органів досудового розслідування, але не усуває всіх інших, встановлених судом ризиків.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні чи продовжити вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Враховуючи, що ОСОБА_1 затримано 20.02.2019 року, строк тримання під вартою слід рахувати з 20.02.2019 року.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого в частині встановлення підозрюваному застави, яка перевищує гранічний розмір, оскільки жодних виключних обставин слідчим доведено під час судового розгляду не було.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3– задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1, який народився 29.09.1995 року в с. Щербані Вознесенського району Миколаївської області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжний захід – тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва до 20.04.2019 року.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в сумі 100000 грн.

Покласти на ОСОБА_1 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:

- прибувати до слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 кожної середи о 15:00 годин до кабінету №5, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська,18 до приміщення військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8;

- здати на зберігання до ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну (у разі їх повернення власнику).

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз’яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_1 діє до 20.04.2019 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 22.02.2019 року о 08:15 год.

Слідчий суддя І.В. Боброва