Ухвала суду № 79996742, 20.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 лютого 2019 року м. Київ № 640/2501/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. про визнання незаконною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І., в якому просить визнати незаконною та скасувати винесену відповідачем в рамках виконавчого провадження №48702407 постанову від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 339 867,22 грн з ОСОБА_1

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у відповідності до приписів статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою з пропуском встановленого чинним законодавством строку для такого звернення.

При цьому, до позовної заяви додана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, згідно з якою позивач просить поновити йому пропущений з поважних причин процесуальний строк на оскарження вказаної вище постанови, оскільки про наявність зазначеної постанови позивач дізнався 29 травня 2017 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. В подальшому, 08 червня 2017 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на вказану постанову. Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року закрито провадження у справі №2-10541/11 за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року по справі №2-10541/11 представник позивача отримав лише 11 грудня 2018 року. Оскільки представник позивача у період з 12 грудня 2018 року по 10 січня 2019 року перебував на стаціонарному та амбулаторному лікування, то лише 10 січня 2019 року останній зміг підготувати позовні матеріали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 14 січня 2019 року по справі №640/681/19 позов ОСОБА_1 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. про скасування постанови від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407 повернуто позивачеві. Копію вказаної ухвали позивач отримав 05 лютого 2019 року.

Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вказує позивач, про наявність постанови від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407 він був обізнаний з 29 травня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року закрито провадження у справі №2-10541/11 за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 14 січня 2019 року по справі №640/681/19 позов ОСОБА_1 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. про скасування постанови від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407 повернуто позивачеві.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду. Проте, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг строку звернення до суду не переривається.

Аналогічна правова позиція щодо переривання строків звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року №6-1763цс16 та у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-895цс15.

Тобто, звернення до суду з позовною заявою, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, та, в подальшому, її повернення позивачеві, не може бути розцінено як переривання перебігу встановлених строків для звернення до суду або поважністю причини пропуску такого строку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначено вище, позивач вказує, що про порушення своїх прав він дізнався 29 травня 2017 року, тобто з 30 травня 2017 року розпочався перебіг строку звернення до суду.

З позовом до суду позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва 09 червня 2017 року, тобто у визначений законодавством строк.

Проте, відповідно інформації з КП «Діловодство спеціалізованого суду» вперше позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. про скасування постанови від 28 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №48702407 14 січня 2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, оскільки копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року про закриття провадження у справі, він отримав 11 грудня 2018 року.

Посилання позивача на перебування його представника на лікуванні, як на поважну підставу пропуску строку звернення до суду, суд вважає безпідставним, оскільки позивач наділений правом на особисте звернення до суду з позовом або звернення за правовою допомогою до іншого представника.

З урахуванням вказаного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного терміну для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші підстави для його поновлення.

Керуючись статтями 160-162, 122,123, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко