Рішення № 79996642, 12.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2019 року № 640/19178/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу від 12.12.2018 було отримано уповноваженим представником відповідача 19.12.2018, проте відзиву щодо заявлених позовних вимог у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 03.10.2016 як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України „Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XІІ.

Розрахунок пенсії позивача проведений згідно довідок від 14.11.2018 №588, 589 та 590. До заробітної плати для обчислення пенсії включено суми: 8719,00 грн. (посадовий оклад), 800,00 грн. (надбавка за ранг), 4359,50грн. (надбавка за вислугу років). При цьому, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.05.2016 по 30.09.2016 не були включені.

В довідці Верховного Суду України від 14.11.2018 №588 та розрахунковому листку за квітень 2016 року зазначено складові заробітної плати ОСОБА_1, які включають надбавки, премії та інші виплати, крім іншого матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. З цієї ж довідки вбачається, що на виплати, включені в довідку нарахований єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Сума заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становила 34 450 грн.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% від сум їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч.1 ст.66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Згідно Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №500, державним службовцям надається матеріальна допомога один раз на рік, відповідно, матеріальна допомога, в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ у місяці нарахування та фактичної сплати страхових внесків, розподіляється на розрахунковий період для такої виплати, який складає рік, а середньомісячна сума зазначеної виплати враховується в заробіток для обчислення пенсії згідно порядку призначення пенсій (абз. 4, 5 п.4), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 починаючи з 01.05.2016 і до дати звернення за пенсією.

Таким чином, сума відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, яка була виплачена позивачеві у квітні місяці 2016 року і на яку були нараховані та фактично сплачені страхові внески в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, була виплачена не за квітень (1 місяць) чи січень-квітень 2016 року, а за весь 2016 рік (12 місяців), тому середньомісячна сума такої виплати згідно абз. 4 та 5 п. 4 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 враховується в заробіток для обчислення пенсії починаючи з 01.05.2016 і до дати звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна правова позиція виказана в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 в адміністративній справі №21-314а14; від 04.03.2014 в адміністративній справі №21-3а14; від 09.06.2015 в адміністративній справі №21-243а15; рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005.

Таким чином, відмова відповідача у перерахунку позивачеві розміру пенсії державного службовця відповідно до діючого законодавства є протиправною, а позов, відповідно, таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві включити до складових заробітної плати ОСОБА_1, починаючи з 01.05.2016 і до 03.10.2016 та обчислити пенсію з урахуванням середньомісячної суми виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на яку був нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок в розмірі 5070,10 згідно з абзацом 4 та 5 пункту 4 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користьОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції..

Суддя І.В. Смолій