Рішення № 79996304, 14.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.02.2019 р. справа №520/300/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

СФГ "Промінь" до ГУ ДФС у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2018 р. №00000711422; від 12.10.2018 р. №00000721422, -

встановив:

Позивач, Сільськогосподарське фермерське господарство «Промінь», в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 12.10.2018р. №00000711422, від 12.10.2018 р. №00000721422.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб’єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим. При справлянні ПДВ платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною податковою перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та контрагентами-постачальниками з огляду на відомості податкової інформації відносно останніх. Стверджував, що було встановлено факт відсутності реального здійснення господарських операцій з поставки товару. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку СФГ «Промінь» з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з: ТОВ "ТМ Агромастер" (податковий номер 39553923) за період грудень 2016 року; ТОВ "ТД Агранта" (податковий номер 40646958) за період січень 2017 року; ТОВ "ТД Хімтрейд" (податковий номер 37982902) за період листопад 2015 року та податкових зобов'язань за ланцюгом подальшої реалізації.

Результати перевірки оформлені актом від 20.09.2018 р. № 3900/20-40-14-22-07/705500 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту відображені судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме (у співвідношенні з предметом оскарження): п.п. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ показників первинних документів, складених у нереальних господарських операцій з ТОВ "ТД Агранта" за січень 2017 року та ТОВ "ТД Хімтрейд" за листопад 2015 року за нікчемними правочинами.

12.10.2018р. з посиланням на Акт контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області видав податкове повідомлення-рішення №00000711422 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 492.636,25 грн. (основний платіж - 394.109,00грн., штраф - 98.527,25грн.) та податкове повідомлення-рішення №00000721422 про визначення завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 10 817,00 грн.

Судом з"ясовано, що фактичні мотиви оскаржених рішень владного суб’єкта ґрунтуються на відомостях результатів опрацювання зібраної податкової інформації, а також на твердженні щодо ненадання до перевірки журналу реєстрації довіреностей, свідоцтва на насіння, товарно-транспортних накладних та оборотно-сальдових відомостей стосовно постачання сої у межах взаємовідносин з ТОВ "ТД Агранта".

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що з 01.01.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість урегульовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов’язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб’єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по справі входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкового правопорушення – заниження грошового зобов’язання з ПДВ.

У розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зі змісту п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України вбачається, що подія скоєння цих протиправних діянь встановлюється владним суб’єктом за висновками посадових осіб контролюючих органів на підставі: 83.1.1. документів, визначених цим Кодексом; 83.1.2. податкової інформації; 83.1.3. експертних висновків; 83.1.4. судових рішень; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкових консультацій, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Судом з’ясовано, що у спірних правовідносинах контролюючим органом у якості доказів вчинення особою податкового правопорушення (заниження грошового зобов’язання з податку на додану вартість) використані складені самим же ГУ ДФС у Харківській області (тобто тим самим органом доходів і зборів) офіційні письмові документи відносно ТОВ "ТД Хімтрейд" у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації №366/20-40-14-12-12 від 25.04.2018 р. та відносно ТОВ "ТД "Агранта" у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації №355/20-40-14-13-12 від 28.03.2017 р.

Визначаючись стосовно кваліфікації згаданих документів як доказів вчинення особою податкового правопорушення, суд відмічає, що у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для відповідача як контролюючого органу порядок, підстави та спосіб дій з реалізації контролю за додержанням податкової дисципліни з 01.01.2011 р. визначений Податковим кодексом України.

Норми вказаного акту законодавства не дають жодних правових підстав, приводів та повноважень контролюючим органам на складання офіційних письмових документів у формі Результатів опрацювання зібраної податкової інформації або будь-яких подібних документів.

Такого способу дій контролюючого органу Податковий кодекс України не визначає.

З огляду на викладене суд вважає, що контролюючий орган не позбавлений можливості для зручності чи в інших цілях оптимізації виконання функції контролю складати будь-які письмові документи (у тому числі і у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації), але за жодних обставин ці документи не можуть слугувати доказами для висунення платнику податків претензій чи звинувачень у вчиненні податкового правопорушення.

Вказані документи, на думку суду, також не можуть бути доказами обґрунтованості висунутого платнику податків обвинувачення у вчиненні податкового правопорушення також і з огляду на положення абз. 5 п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми кодексу контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що оскільки акт перевірки без факту винесення податкового повідомлення – рішення не є доказом скоєння податкового правопорушення, то у силу ч. 6 ст. 7 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації чи інший подібний письмовий документ.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що складені контролюючим органом офіційні письмові документи у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення (або у формі Узагальнення податкової інформації чи у формі Довідки про узагальнення податкової інформації) не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації цих письмових документів контролюючого органу як доказу у справі про вчинення податкового правопорушення.

Нездоланних та непереборних перешкод для реалізації контролюючим органом у спірних правовідносинах наданих законом владних повноважень контролю у цілях досягнення достатнього поза розумним сумнівом рівня обґрунтованості суджень про вчинення особою податкового правопорушення з матеріалів справи судом не виявлено.

Розглядаючи справу, суд зважає на п.68 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Тому, не виходячи за межі судового контролю при відправленні правосуддя та не перебираючи на себе функцію доведення вини особи, окружний адміністративний суд вважає за необхідне перевірити юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в акті податкової перевірки суджень контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, адже саме ці судження покладені владним суб’єктом в основу оскаржених рішень.

Згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ “ТД Хімтрейд” (у якості постачальника) за договорами № 09/11-2Н від 09.11.2015 р., №27/11-15-1Н від 27.11.2015 р. та 326/11/15-1Н від 26.11.2015 р. позивачем, СФГ "Промінь" було сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 383.897,68 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об’єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах товарів понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Обставини фізичного існування товарів, використання цих товарів платником у межах власної господарської діяльності, наявності у платника матеріально-технічних ресурсів для ведення господарської діяльності у напрямі вирощування та переробки зернових культур контролюючим органом у тексті акту перевірки визнаються.

Суд відмічає, що контролюючий орган у спірних правовідносинах не виявив іншого джерела одержання позивачем товару, окрім як від контрагента – постачальника.

Не ідентифікація іншого суб’єкта права, котрий передав товар у власність позивача та не встановлення конкретної правової підстави для набуття права власності на цей товар від третьої сторонньої особи зумовлює неможливість кваліфікації таких товарів як безоплатно одержаних.

Приєднаними до справи документами засвідчено, що позивачем були понесені видатки у зносинах з контрагентом - постачальником.

Обставини цих видатків згідно з текстом Акту перевірки не є фактичною підставою для винесення контролюючим органом оскаржених рішень.

Згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ “ТД Агранта” (у якості постачальника) за договорами №50 від 17.01.2017 р. та №52 від 18.01.2017 р. позивачем, СФГ "Промінь" було сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 10.816,67грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об’єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах товарів понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Обставини фізичного існування товарів, використання цих товарів платником у межах власної господарської діяльності, наявності у платника матеріально-технічних ресурсів для ведення господарської діяльності у напрямі вирощування та переробки зернових культур контролюючим органом у тексті акту перевірки визнаються.

Суд відмічає, що контролюючий орган у спірних правовідносинах не виявив іншого джерела одержання позивачем товару, окрім як від контрагента – постачальника.

Не ідентифікація іншого суб’єкта права, котрий передав товар у власність позивача та не встановлення конкретної правової підстави для набуття права власності на цей товар від третьої сторонньої особи зумовлює неможливість кваліфікації таких товарів як безоплатно одержаних.

Приєднаними до справи документами засвідчено, що видатки у зносинах з контрагентом -постачальником позивачем були понесені.

Обставини цих видатків згідно з текстом Акту перевірки не є фактичною підставою для винесення контролюючим органом оскаржених рішень.

Крім того, суд відзначає, що твердження податкового органу про відсутність сертифіката якості на продукцію не може слугувати достатньою підставою для висновку про нереальність певної господарської операції, адже, по-перше, згаданий сертифікат не належить до кола визначених законом первинних документів, а, по-друге, у спірних правовідносинах фізична наявність товару та факт отримання товару саме від ТОВ "ТД Агранта" доведені добутими судом доказами.

Також на вимогу суду позивачем подані документи про наявність власних вантажних автомобілів, копії товарно - транспортних накладні, відомості яких цілком узгоджуються з подіями відвантаження товару постачальником залізницею, прибуття товару на залізничну станцію, одержання товару платником, копії журналу реєстрації довіреностей та оборотно-сальдові відомості.

Отже, сукупність використаних контролюючим органом документів при з’ясованих судом та підтверджених матеріалами справи обставинах: 1) фізичного існування товару, 2) відсутності спростування наміру на реальне використання товару у межах господарської діяльності, 3) понесення видатків з оплати вартості товару суд вважає у розумінні ст.76 КАС України недостатнім для переконання про вчинення особою у спірних правовідносинах податкового правопорушення у розумінні п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірних рішень судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення за визначенням ст.109 Податкового кодексу України.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, ст.ст. 86, 109 Податкового кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст. 9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства, яким згідно з ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при винесенні оскаржених рішень

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення позовних вимог про скасування оскаржених рішень владного суб’єкта.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.10.2018 р. №00000711422 в частині 479872,50 грн., від 12.10.2018 р. №00000721422.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 21 лютого 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.