Рішення № 79995990, 20.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 510/2204/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2018 року до Ренійського районного суду Одеської області звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.10.2018 року ВП №57258412 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та від 20.09.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн.

Вказаний адміністративний позов надісланий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду засобами поштового зв’язку 21.11.2018 року.

Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 30.11.2018 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.10.2018 року ВП №57258412 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та від 20.09.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. передано за предметною підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом від 03.12.2018 року №8147 Ренійським районним судом Одеської області направлено справу №510/2204/18 до Одеського окружного адміністративного суду.

07 грудня 2018 року за вх. №66361/18 адміністративна справа №510/2204/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №510/2204/18 передано на розгляд головуючому судді Вовченко О.А.

Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху, надано 5-денний термін на усунення недоліків позову.

26 грудня 2018 року ухвалою суду позивачу продовжено строк усунення недоліків позовної заяви та зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду чи доказів звернення до суду з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.09.2018 року ВП №57258412 у десятиденний строк з моменту її отримання позивачем.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року позивачу продовжено термін усунення недоліків позовної заяви та зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності підстав пропуску строку звернення з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.09.2018 року ВП №57258412.

11 лютого 2019 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про поновлення строку звернення до суду задоволено, прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№40142/18) та відкрито провадження у даній адміністративній справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

До головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 12.11.2018 з управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова ВП №57258412 від 18.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Зазначає, що після отримання зазначеної постанови головному управлінню стало відомо, що виконавче провадження не закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, хоча головне управління рішення суду по справі № 510/2016/17 виконало в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, та постанова ВП № 57258412 від 20.09.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. залишилась в силі. Вказує, що вважає вищевказані постанови ВП № 57258412 від 18.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. та від 20.09.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. неправомірними. Зазначає, що постановою Ренійського районного суду Одеської області від 12.03.2018, якою зобов'язано головне управління здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно із Законом України від 23.12.2015 №900 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей», статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету ОСОБА_3 України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та від 18.11.2015 № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 09.03.2006 № 268», набрала законної сили відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, яка надійшла до головного управління 02.07.2018. Вказує, що перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» головним управлінням вже було проведено 13.04.2018 відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки № 15631 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 року, обчисленого згідно з постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 6900,40 грн. зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 17.04.2018. Доплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41402,40 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку, визначеному постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 зазначеної постанови та місячним розміром отриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Зазначає, що в подальшому, 24.09.2018 до головного управління надійшла постанова відділу примусового виконання рішень ВП № 57258412 від 20.09.2018 про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується штампом вхідної документації на супровідному листі та постанова ВП № 57258412 від 20.09.2018 про стягнення виконавчого збору 14892,00 грн. Вказує, що головним управлінням 02.10.2018 направлено листа № 16159/03 про виконання рішення до відділу примусового виконання рішень. Вказує, що головним управлінням виконано всі вимоги виконавчого листа №510/2016/17 від 14.08.2018, а відтак, керуючись положенням п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження № 57258412 підлягало закінченню у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зазначає, що головним управлінням не порушено строки виконання рішення суду та рішення суду головним управлінням самостійно виконано до відкриття виконавчого провадження ще 13.04.2018. тому стягнення виконавчого збору з головного управління є безпідставним та призведе до збитків державного бюджету.

Суд зазначає, що станом на момент винесення вказаного рішення відзив на позов від відповідача не надходив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) (тут і в подальшому у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, приписами ч.2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що згідно постанови Ренійського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року по справі №510/2016/17 (а.с.14-19) адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задоволено. Поновлено ОСОБА_2 пропущений з поважних причин строк для звернення до суду. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не проведення перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 09 березня 2006 року № 268» противоправною. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 09 березня 2006 року № 268», починаючи з 1 січня 2016 року.

21 червня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу по справі №510/2016/17 (а.с.21-22), якою апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року повернуто апелянтові.

14 серпня 2018 року Ренійським районним судом Одеської області видано виконавчий лист №510/2016/17 щодо зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету ОСОБА_3 України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 09 березня 2006 року № 268», починаючи з 1 січня 2016 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20 вересня 2018 року за виконавчим листом Ренійського районного суду Одеської області №510/2016/17 від 14.08.2018 року відкрито виконавче провадження за №57258412 (а.с.26-27).

Вказана постанова направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області 20.09.2018 року та отримана позивачем 24.09.2018 року (а.с.25).

Також 20 вересня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову ВП №57258412 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892 грн. (а.с.29-30)

Вказана постанова надіслана позивачу 20.09.2018 року та отримана ним 24.09.2018 року (а.с.28).

Листом від 02.10.2018 року за вих. №16159/09 (а.с.11-12) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Одеській області, що перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» головним управлінням вже було проведено 13.04.2018 відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки № 15631 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 року, обчисленого згідно з постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 6900,40 грн. зарахована на його картковий рахунок 17.04.2018. Доплату за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41402,40 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в порядку, визначеному постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту 3 зазначеної Постанови та місячним розміром отриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

18 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП №57258412 про накладення штрафу 5100 грн. (а.с.6-7), у якій зазначено, що згідно листа ГУ ПФУ в Одеській області рішення суду боржником не виконано в повному обсязі, а саме не проведено виплати згідно до перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що на підтвердження здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно вищевказаних рішень по справі №510/2016/17 позивач подав до суду копію перерахунку від 13 квітня 2018 року (а.с.10), копію розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с.8) та таблицю відкладення виплати згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, згідно якої виплата заборгованості з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 41402,40 грн. буде виплачена з 01.01.2019 року по 01.06.2021 року.

Таким чином судом встановлено, що позивачем здійснено перерахунок пенсії, проте постанова Одеського апеляційного адміністративного суду не виконана в частині виплати грошових коштів у зв’язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.

Разом з тим, суд вказує на те, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів на виплату заборгованості по пенсії згідно постанови Ренійського районного суду Одеської області не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до статей 113 і 117 Конституції України Кабінет ОСОБА_3 України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною ОСОБА_3 України Державного бюджету України, звітує перед Верховною ОСОБА_3 України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанови Кабінету ОСОБА_3 України відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, та від 24.01.2018 р. у справі №405/3663/13-а.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач постанову Ренійського районного суду Одеської області від 12.03.2018 року по справі №510/2016/17 в частині здійснення перерахунку пенсії виконав, а доплату пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету, а тому постанова ВП №57258412 від 18.10.2018 року про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та передчасною.

Щодо постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 20.09.2018 року ВП №57258412 суд зазначає наступне.

Згідно із Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Законом України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону №1404-VIIІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIIІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Водночас, п.8 розділу III Інструкції визначено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Вказані положення відображені також у ч.3 ст.40 Закону №1404-VIIІ.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Позивачем самостійно повідомлено виконавця про виконання рішення суду по справі № 510/2016/17 лише в частині проведення перерахунку пенсії та її виплати за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року, однак без її виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, тобто не у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, доводи позивача про самостійне виконання позивачем рішення суду по справі №510/2016/17 у повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, вирішуючи даний спір, суд враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплатити виконавчий збір при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №57258412 від 20.09.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., оскільки остання прийнята державним виконавцем на підставі та в межах діючого законодавства.

Решта доводів та заперечень позивача суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №2929 від 19.12.2018 року (а.с.48).

Судом встановлено, що ціна позовну у даній справі, оскільки позов містить 2 вимоги майнового характеру, складає 19992 грн. (5100 грн. + 14892 грн.) (загальна сума, яка визначена в оскаржуваних постановах).

При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 18.10.2018 року по ВП №57258412, який складає 5100 грн.

Тобто, у відсотковому співвідношення судом задоволено 25,51 % розміру позовних вимог Головного управління ПФУ в Одеській області (5100 (сума задоволених вимог) х 100% : 19992 (загальна ціна (сума) позову).

З урахуванням часткового задоволення позовної заяви майнового характеру Головного управління ПФУ в Одеській області у розмірі, що становить 25,51 % від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що розмір судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2929 від 19.12.2018 року, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, становить 449,49 грн. (1762,00 грн. (загальна сума судового збору) х 25,51%), пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. ВП №57258412 від 18.10.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987395, адреса: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107) судовий збір у загальному розмірі 449,49 грн. (чотириста сорок дев’ять гривень 49 копійок) пропорційно до розміру задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 34929741).

Суддя О.А. Вовченко

.