Рішення № 79995896, 11.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2874/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача- Данилишин С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" про стягнення компенсації за речове майно, середнього заробітку за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (81624, Львівська область, Жовківський район, с. Нове Село) до Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2) у якій позивач згідно заяв про зменшення та уточнення позовних вимог просить:

- стягнути на його користь з Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року в сумі 14171,56 грн.;

- стягнути на його користь з Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення;

- зобов’язати Державну установу "Львівська виправна колонія (№48)" донарахувати та виплатити позивачу доплату в розмірі 17% за виконання службових обов’язків в нічний час за період з 01.01.2017 по 20.02.2018 в сумі 566,29 грн.;

- стягнути з Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)" на користь позивача нараховану грошову компенсацію за речове майно в сумі 11472,34 грн.;

- стягнути з Державної установи «Львівська виправна колонія № 48» на користь ОСОБА_2, 5000, 00 грн., моральної шкоди.

Ухвалою від 09.07.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою від 19.07.2018 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи "Львівська виправна колонія №48" про стягнення компенсації за речове майно, стягнення середнього заробітку за затримку виплати сум, що належали виплатити при звільнені, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, - відмовлено.

Ухвалою від 13.08.2018 року розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 10.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні йому було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку, однак, не було здійснено вчасної виплати усіх інших належних коштів (розрахунку) при звільненні, що суперечить вимогам КЗпП України. Також, зазначає позивач, оскільки його було звільнено у зв’язку із скороченням штату і він має право на отримання вихідної допомоги в порядку КЗпП України, яка в даному випадку не була виплачена при звільненні. Позивач вважає, що за роботу у нічний час відповідач повинен був здійснювати доплати у підвищеному розмірі, не нижче 20% посадового окладу за кожну годину роботи у нічний час, однак доплати у підвищеному розмірі не були здійснені. Окрім того, продовжує позивач, у день звільнення йому не було видано речове майно особистого користування та не виплачувалась грошової компенсації за нього. При цьому, позивач вважає, що своєю протиправною поведінкою відповідач завдав йому моральної шкоди та страждань, не провівши повний розрахунок при звільненні, не виплативши компенсації за речове майно особистого користування та вихідну допомогу, на які розраховував при звільненні, однак такі не були виплачені у визначені законом терміни, змушувало такого позичати кошти, звертатися за правовою допомогою до адвоката та нести додаткові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог.

Відповідачем на адресу суду подано відзив, який обґрунтований тим, що особи рядового і начальницького складу не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, проходять службу. Порядок проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність. А відтак, на думку відповідача, на ОСОБА_2, положення КЗпП України не поширюються. Також, відповідач зазначає, що при звільненні позивача у зв’язку із скороченням штатів з ним було повністю проведено розрахунок. Щодо нарахування позивачу доплати за службу у нічний час, то з даного питання представнику позивача була надана відповідь за вих.№ 390 від 08.06.2018 року де вказано, що загальну кількість годин понесеної служби в нічний час за період з 01.01.2017 року по 20.02.2018 року становить 350 год., загальна вартість яких становить 655 грн. 73 коп. яку йому повністю виплачено. З приводу речового майна, то позивачу була надана відповідь за вих.№315 від 27.04.2018 року згідно якої грошова компенсація за не отримане майно нарахована, проте не виплачена позивачу. Окрім того, відповідач зазначає про те, що позивач не навів жодних доказів, які б підтверджували спричинення йому моральної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом Державної установи «Львівська виправна колонія (№14/ОС)» від 20.02.2018 року за №14/ос/ВП-18, відповідно до Закону України «Про національну поліцію», звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п.1 підп.4 ст.77 (у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 (Д-008766), начальника відомчої пожежної команди відомчої пожежної охорони державної установи «Львівська виправна колонія» (№48), 20.02.2018 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 09 років 04 місяців 24 днів, у пільговому обчисленні 11 років 02 місяці 10 днів. Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку виплатити грошову компенсацію за невикористані чергові відпустки за 2018 рік в кількості 3 доби. (а.с. 27).

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з несвоєчасним розрахунком з відповідачем, а також у зв’язку з невиплатою останньому вихідної допомоги у зв’язку із скороченням штату та доплати за службу в нічний час, виплатою компенсації за речове майно.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року за №2713-IV, з наступними змінами та доповненнями, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Частиною 8 цієї ж статті встановлено, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Як передбачено ч.5 ст.23 даного Закону, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року за №222 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 року за №1040/17056 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення зі служби грошове забезпечення виплачується: особам рядового і начальницького складу - до дня отримання (включно) органом або установою наказу про звільнення зі служби, але не більше ніж за п'ять діб з дня отримання наказу про звільнення (з урахуванням пунктів 17.2 - 17.4 цієї Інструкції).

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці службовців кримінально-виконавчої служби, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 117 КЗпП України як такої, що є загальною та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з кримінально-виконавчої служби.

Судом встановлено, що останнім робочим днем позивача був день його звільнення 20.02.2018 року (наказ від 20.02.2018 року за №14/ос/ВП-18), а розрахунок з ним був проведений лише 29.03.2018 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на його картковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відповідною випискою з банку.

У відповідності до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що наведений Порядок поширюються на спірні правовідносини, оскільки, відповідно до підп. «л» п.1 даного Порядку, його положення застосовуються у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В заяві про зменшення та уточнення позовних вимог наявний розрахунок суми середнього заробітку позивача за весь час затримки, а саме з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року, що становить 26 робочих днів, зокрема: 22347, 57 :41 =545,06 грн., де 22347,57 – розмір грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що передували звільненню: 41 – число відпрацьованих робочих днів протягом двох місяців робочі дні, що передували звільненню; 22347,57 : 41 = 545, 06, де 22347, 57 грн., - розмір грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що передували звільненню; 41 - число відпрацьованих робочих днів протягом двох місяців робочі дні, що передували звільненню 545,06 х 26=14 171, 56 грн.

Суд відхиляє такі доводи позивача щодо суми стягнення середнього заробітку позивача за весь час затримки, а саме з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року у розмірі 14 171, 56 грн. з огляду на наступне.

Згідно довідки про грошове забезпечення, яку позивач отримав 08.06.2018 року зазначено, що за грудень 2017 року нараховано – 12223, 14 грн., січень 2018 року нараховано – 10697, 44 грн. Всього – 22920, 58 грн. Кількість днів у грудні 2017 та січні 2018 становить 62 дні. Відтак, 22920,58:62=369,69 грн./день.

Суд звертає увагу на те, що повний розрахунок був здійснений 29.03.2018 року, відтак вказаний день в обрахунок не входить. За період з 21.02.2018 року по 28.03.2018 року кількість днів розрахунку при звільнені становить в з 21.02.2018 по 28.02.2018 – 8 днів, з 01.03.2018 по 28.03.2018 - 28, всього 36 днів.

Судом встановлено, що кількість днів затримки виплати заробітної плати становить 36 днів (369, 69 грн., х 36 днів = 13308, 84 грн.)

Таким чином, з врахуванням, довідки про грошове забезпечення від 26.03.2018 року, суд вважає, що за період з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів, яка підлягає виплаті становить 13308 грн. 84 коп. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 по 29.03.2018 року в сумі 13308,84 грн. підлягають до задоволення.

Що стосується виплати вихідної допомоги у зв’язку із скороченням штатів, то суд зазначає наступне.

Як передбачено п.18.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, наведеною спеціальною нормою при звільненні особи зі служби у зв'язку із скороченням штатів передбачено виплату одноразової грошової допомоги.

А відтак, на думку суду, в цьому випадку відсутні підстави для виплати позивачу вихідної допомоги на підставі загальної норми ст.44 КЗпП України, оскільки дані правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства.

З приводу оплати роботи в нічний час.

Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що доплата за службу в нічний час ОСОБА_2 нараховувалась відповідно до п.7.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у розмірі 35% посадового окладу, годинна ставка обчислювалась шляхом поділу місячного посадового окладу на кількість робочих годину цьому місяці виходячи з норми тривалості робочого часу в годинах на місяць при 41-годинному робочому тижні, а також відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року за №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в якому зазначено, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно додатками 25-28, виплачуються в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50% установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що загальна кількість годин понесеної служби ОСОБА_2, у нічний час за період з 01.01.2017 по 20.02.2018 становить 350 год., загальна вартість яких – 655, 73 грн. Вартість однієї години несення служби у нічний час із заокругленням становить: січень 2017 року – 1, 92 грн., лютий 2017 р. – 1, 92 грн., березень 2017 р. – 1, 74 грн., квітень 2017 р. – 2, 01 грн., травень 2017 р. – 1, 92 грн., червень 2017 р. – 1, 92 грн., липень 2017 – 1, 81 грн., серпень 2017 р. – 1, 74 грн., вересень 2017 – 1, 81 грн., жовтень 2017 р. – 1, 82 грн., листопад 2017 р. – 1, 73 грн., грудень 2017 р. – 1, 90 грн., січень 2018 р. – 1, 81 грн., лютий 2018 р. – 1, 90 грн.

Відповідач заперечує щодо неповноти оплати за роботу в нічний час, оскільки такі виплати здійснені у повному обсязі, про що зазначено позивачу у відповіді №390 від 08.06.2018 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем необґрунтовано належними та допустимими доказами відсутності оплати за роботу у нічний час в розмірі 566,29 грн., відтак такі вимоги до задоволення не підлягають. За таких обставин, підстави для додаткового стягнення з відповідача сум доплати за службу в нічний час відсутні.

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року за №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

В матеріалах справи наявна довідка відповідача від 27.08.2018 року за №265 відповідно до якої сума невиплаченої грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна становить 8573,75 грн.

Судом не беруться до уваги доводи позивача з приводу виплати компенсації за речове майно на підставі попередньо виданої довідки у більшій сумі, оскілки така є відкликаною. Невідповідність даних такої довідки була виявлена під час проведення перевірки, проведеної співробітниками управління матеріально – технічного забезпечення.

Відповідач не заперечує проти того, що 8573,75 грн. компенсація за неотримане речове майно на час розгляду справи в суді позивачу не виплачена.

Таким чином, суд вважає, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 8573 грн. 75 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Окрім того, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки останній не надав жодного доказу, який би підтверджував його моральні страждання та того, що такі перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з протиправними діями відповідача.

Як передбачено ч.1 стр.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року у сумі 13308 грн. 84 коп. та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 8573 грн. 75 коп., а тому в цій частині позов слід задовольнити. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Також, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5100 грн. 00 коп., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 14.03.2018 року та актом приймання – передачі надання послуг від 22.01.2019 року на суму 5100 грн. 00 коп., квитанціями на здійснення оплати.

Відтак, судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу), у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України, належить присудити на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (81624, Львівська обл., Жовківський район, с. Нове Село, іден.номер НОМЕР_1) до Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)» (79031, м.Львів, вул. Хуторівка, 2, ЄДРПОУ 08681175) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)» (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2, ЄДРПОУ 08681175) на користь ОСОБА_2 (81624, Львівська обл., Жовківський район, с. Нове Село, іден. номер НОМЕР_1, 02.07.2013 р.н.) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2018 року по 29.03.2018 року в сумі 13308,84 грн. та грошову компенсацію за нетримане речове майно в сумі 8573,75 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної установи "Львівська виправна колонія (№48)» (79031, м. Львів, вул. Хуторівка, 2, ЄДРПОУ 08681175) на користь ОСОБА_2 (81624, Львівська обл., Жовківський район, с. Нове Село, іден. номер НОМЕР_1, 02.07.2013 р.н.) 281,92 грн., сплаченого судового збору та 2040 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна