Рішення № 79995615, 06.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2019 року № 826/9792/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до третя особа проКабінету Міністрів України Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

за участю:

від позивача - Декало Л.І.;

від відповідача - Божко В.Г.;

від третьої особи - Сідловська А.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не включенні у Постанову № 110 від 14.02.2018 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" періоду з 01.01.2016 по 02.08.2016 як такого, за який здійснюється відшкодування за рахунок бюджетних коштів шляхом надання субвенції з державного бюджету різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України внести зміни у Постанову № 110 від 14.02.2018 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", а саме: у пункті 2 Порядку затвердженого Постановою № 110 Кабінетом Міністрів України зазначити, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.08.2016 і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Визначити джерела та порядок фінансування субвенції з державного бюджету за період з 01.01.2016 по 02.08.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, приймаючи постанову № 110, якою затверджував порядок та умови надання у 2018 році субвенцій, визначив період, за який відшкодовується різниця між фактичною вартістю та тарифом до 01.01.2016 і при цьому жодним чином не проаналізував ситуацію на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та незаконно обмежив позивача у праві отримання субвенції з державного бюджету на відшкодування економічно необґрунтованого тарифу, що в свою чергу призвело до понесення позивачем значних збитків. Зазначив, що відповідачем не врахований період з 01.01.2016 по 02.08.2016, за який позивач здійснював надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Позивач зазначає, що тариф на послуги, які надаються останнім, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і такий економічно обґрунтований тариф був встановлений постановами Комісії від 07.07.2016 № 1238 та № 1239, які набрали чинності з 02.08.2016. Зазначає, що бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неврахування фактичних обставин, які склались у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та неврахування періоду з 01.01.2016 по 02.08.2016 у постанові № 110 фактично призвела до збитковості позивача та позбавила останнього права можливості реалізувати своє право на отримання відповідної субвенції в різниці тарифів за сім місяців 2016 року. Акцентує увагу, що фактично своїми діями відповідач позбавив позивача джерел фінансування та порядку визначення субвенції з державного бюджету для відшкодування різниці в тарифі за період з 01.01.2016 по 02.08.2016 та позбавив позивача можливості реалізувати право на отримання з державного бюджету субвенції на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік". У свою чергу, неправильне визначення відповідачем у постанові № 110 строків, за які здійснюється відшкодування різниці в тарифі, позбавило позивача можливості реалізувати право на отримання субвенції в розмірі 2804899,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25.09.2018.

12.09.2018 представником відповідача Пуленцем А.С. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Звернув увагу, що спірна постанова прийнята відповідачем відповідно до визначених законом повноважень та норм Регламенту. Звернув увагу, що обов'язковість проведення компенсації з бюджету різниці між встановленим розміром цін/тарифів на комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг визначена статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення". Зазначив, що термін 01.01.2016 для здійснення перерахування субвенції на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків встановлена Законом України від 16.07.20115 № 626-VIII "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг", тобто, актом вищої юридичної сили, а тому твердження позивача про незаконність пункту 2 Порядку перерахунку субвенції бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної види та водовідведення - є безпідставними.

24.09.2018 представником відповідача Бігдан А.В. подано до суду клопотання про залучення до участі у справі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 25.09.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та відкладено розгляд справи на 16.10.2018.

10.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній не погодився з доводами відповідача у частині, що спірна постанова прийнята на підставі Закону № 626-VIII, позаяк преамбула останньої та пояснювальна записка до проекту постанови містить лише посилання на статтю 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік". У свою чергу, стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не містить обмежень у строках та періодах, за які виникла різниця між фактичними витратами та встановленими тарифами. На переконання позивача, приймаючи постанову № 110, відповідач не був обмежений у реалізації своїх повноважень, зокрема у вирішенні проблемних питань в сфері питної води та питного водопостачання, проаналізувати ситуацію на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та врахувати в оскаржуваній постанові період з 01.01.2016 по 02.08.2016, за який надання послуг позивачем здійснювалось за тарифом, що не покривав понесені витрати, в зв'язку із тривалими процедурними питаннями встановлення економічно обґрунтованих тарифів.

У судовому засіданні 16.10.2018 було оголошено перерву до 13.11.2018.

23.10.2018 представником третьої особи Шепелем Д.В. подано до суду пояснення на адміністративний позов, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено бюджетну програму КПКВК 2761520, якою виділено 1 млрд грн субвенції на погашення заборгованості, що становить 23 % від загального обсягу різниці між фактичною вартістю та тарифом, яка утворилась до 01.01.2016 та підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 626-VIII. На виконання норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 було затверджено Порядок та умови надання у 2018 році зазначеної субвенції. Для забезпечення реалізації Субвенції Мінрегіоном спільно з Кабінетом Міністрів України на засіданні 29.08.2018 розроблено та прийнято постанову № 705 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110" в частині погашення різниці між фактичною вартістю та джерел наповнення субвенції, зазначених в абзаці другому статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік". З огляду на те, що розроблення пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" належить до повноважень Міністерства фінансів України, Мінрегіон звертався до останнього з пропозицією розширення джерел фінансування субвенції та виділення додаткових коштів для повного відшкодування заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла станом на 01.01.2016 та залишилась непогашеною станом на 01.08.2018. Таким чином, відшкодування різниці в тарифах, утвореної після 01.01.2016 та внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110 неможливе без внесення відповідних змін до деяких законів України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

У зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд справи було призначено на 04.12.2018.

Ухвалою суду від 04.12.2018 закрито підготовче провадження у справі № 826/9792/18 та призначено розгляд справи № 826/9792/18 по суті колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 16.01.2019.

У судовому засіданні 16.01.2019 було оголошено перерву до 06.02.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2019 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2019 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні 06.02.2019 просила суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА", відповідно до статуту, здійснює діяльність у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Підпунктом 17 постанови Національної комісіі, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 N 2868, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 за N 24/28154, встановлено тарифи на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг: Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" зі структурою, наведеною в додатку 17 до цієї постанови:

тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 5,88 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);

тариф на послугу з централізованого водовідведення - 10,02 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2016 N 1239, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2016 за N 1040/29170, унесено до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 N 2868 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 за N 24/28154 (із змінами), такі зміни: в абзацах другому і третьому підпункту 17 цифри "5,88", "10,02" замінити відповідно цифрами "8,65", "11,93".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2016 N 1238, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2016 за N 1040/29170, до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 червня 2016 року N 1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 року за N 995/29125, внесено такі зміни, зокрема пункт 1 доповнено пунктом наступного змісту: Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" зі структурою, наведеною в додатку 15 до цієї постанови:

а) на централізоване водопостачання:

споживачам, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 2,21 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6,49 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);

б) на централізоване водовідведення - 8,95 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.07.2016 N 1238 та N 1239 набрали чинності з 02.08.2016.

14.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 110 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

На переконання позивача, відповідач при прийнятті вказаної постанови зобов'язаний був включити і період з 01.01.2016 по 02.08.2016, у який Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" здійснювалось надання послуг за нижчими тарифами, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 10 Закону України від 09.07.2010 N 2479-VI "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (далі - Закону N 2479-VI) передбачено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону України від 24.06.2004 N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875-IV) виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

До складу економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг включається інвестиційна складова - витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за інвестиційними програмами, та їх вартість.

Порядок розроблення, погодження і затвердження інвестиційних програм (комплекс заходів для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи/експлуатації систем централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, конструктивних елементів житлових будинків і гуртожитків, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків, який містить зобов'язання виконавця/виробника щодо будівництва чи реконструкції або модернізації об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії, порядок контролю за їх реалізацією, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов'язань за ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційна програма повинна містити перелік заходів, строки та графік їх реалізації з відповідними розрахунками та обґрунтуванням, а також зазначенням джерел фінансування.

Розмір інвестиційної складової ціни/тарифу затверджується органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.

У разі зменшення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг внаслідок реалізації відповідної інвестиційної програми отримані кошти спрямовуються на відновлення активів підприємства за переліком, визначеним фінансовим планом, за погодженням з органом, уповноваженим здійснювати встановлення цін/тарифів.

Частиною десятою вказаної статті Закону N 1875-IV встановлено, що у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов'язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Вказана частина статті 31 Закону N 1875-IV була доповнена абзацом третім на підставі Закону України 16.07.2015 N 626-VIII "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг", пунктом 2 Прикінцевих положень якого зобов'язано Кабінет Міністрів України до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року.

Так, статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дозволити Кабінету Міністрів України залучати до розрахунків з перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податкового боргу з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), грошових зобов'язань із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, податкового боргу та грошових зобов'язань із сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

З додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" вбачається, що вказаним Законом передбачено бюджетну програму КПКВК 2761520 за рахунок спеціального фонду державного бюджету на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Так, саме на виконання статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" відповідачем було прийнято спірну постанову.

При цьому, з пояснювальної записки по проекту постанови від 14.02.2018 N 110 вбачається, що прийняття проекту постанови дозволить погасити частину різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, яка виникла станом на 01.01.2016 в обсязі 1 млрд грн, та як результат знизити рівень кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ та електричну енергію, а також загальний рівень заборгованості підприємств учасників розрахунків зі сплати податків до державного бюджету (а.с. 109-112).

Отже, на момент прийняття спірної постанови, сума заборгованості з різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, яка виникла станом на 01.01.2016, становила 1 млрд грн.

Згідно положень статті 15 Закону України від 21.06.2012 N 5007-VI "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 31 Закону N 1875-IV центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Статтею 97 Бюджетного кодексу України встановлено, що у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам: базова дотація; субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою; виключено; додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров'я; субвенція на виконання інвестиційних проектів; освітня субвенція; субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами; медична субвенція; субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження; субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків); субвенція на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах; інші додаткові дотації та інші субвенції.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Одночасно частиною п'ятою статті 94 Бюджетного кодексу України передбачено, що при розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.

За визначенням статті 2 Бюджетного кодексу України фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Частиною другою статті 4 Закону України від 03.11.2016 N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

З аналізу наведених норм вбачається, що погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок видатків державного бюджету здійснюється у межах виділених коштів.

При цьому, відповідач і третя особа не заперечують обставин наявності заборгованості з різниці у тарифах за період з 01.01.2016 по 02.08.2016, разом з тим, наявність заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2016 у повному обсязі не погашена.

За таких обставин та враховуючи, що метою прийняття спірної постанови було часткове погашення заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2016, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача протиправної бездіяльності в частині не включення у спірну постанову періоду з 01.01.2016 по 02.08.2016 як такого, за який здійснюється відшкодування за рахунок бюджетних коштів шляхом надання субвенції з державного бюджету різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 24, код ЄДРПОУ 38010130) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII.)

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді О.А. Кармазін

Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2019 року.