Рішення № 79995604, 19.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Київ № 826/7975/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

23.05.2018 ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про:

- визнання дій по відмові в проведені перерахунку пенсії, - протиправними;

- зобов'язання провести перерахунок пенсії (починаючи з моменту її призначення) у відповідності до Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 у розмірі 90% заробітної плати, з урахуванням сум зазначених у довідці №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших соціальних виплат, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади;

- зобов'язання провести виплату пенсії (починаючи з моменту її призначення) у відповідності до Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993) у розмірі 90% заробітної плати з урахуванням сум зазначених у довідці №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших соціальних виплат, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, за вирахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на перерахунок і виплату пенсії обраховану з урахуванням всіх складових заробітної плати з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших соціальних виплат, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади. Однак, відповідач протиправно відмовив у проведенні такого перерахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.08.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1, в якому вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII скасовані з 01.06.2015 норми щодо можливості перерахунку пенсій призначених зокрема згідно Закону України «Про державну службу».

Крім того, відповідач наголосив на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, адже про порушення своїх прав про яке вказано у позовній заяві позивач дізнався з моменту призначення пенсії - 13.02.2000, однак до суду позивач звернувся лише 23.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 13.02.2000 по 22.11.2017 включно, - залишено без розгляду.

В решті, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 13.02.2000 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

12.02.2018 позивач звернувся до Центрального управління Пенсійного фонду України в місті Києві з проханням провести перерахунок пенсії на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України №15-1 від 04.09.2013 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах №2а-8893/12/2670, №2а-4753/09/2670» та довідок управління справами апарату Верховної Ради України №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018 про складові заробітної плати з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Листом Центрального управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.03.2018 №17391/03 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні вказаного перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо Пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначались відповідно до спеціальних Законів, в тому числі відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у зв'язку з чим з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач не погодився із такою відмовою та звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно із статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії встановлений статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами частини першої якої середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У відповідності до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.203 №1078, об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, до такого доходу (заробітної плати), зокрема, враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

З наданих позивачем довідок управління справами апарату Верховної Ради України №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018 вбачається, що на всі виплати включені в довідки нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку включити в перерахунок пенсії позивача заробітну плату, з врахуванням всіх видів оплати праці, які позивач отримував перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 04.03.2014 у справі №21-3а14.

Окрім того, Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 16.09.2014 (справа №21 31а14) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, статті 41 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» дає підстави вважати, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної влади мають враховуватися при обчисленні пенсії позивачу.

Аналогічного висновку і дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 (справа №404/7258/16-а (2-а/404/108/17).

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу».

Конституційний Суд України в пункті 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що загальновизнаний принцип права про дію нормативно-правових актів у часі закріплено в частині першій статті 58 Конституції України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що «вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Тому, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 01.06.2015 раніше призначені пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про державну службу» не перераховуються, оскільки зазначена норма забороняє лише призначати такі пенсії, а не перераховувати їх.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на державу покладено обов'язок виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988 суд дійшов висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Словосполучення «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Відтак, у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пункт 1 статті 8.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988 суд констатував, що втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) в суду є обов'язок відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак, у разі встановлення протиправності дій суб'єкта владних повноважень у суду виникає обов'язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, які максимально спрямовані на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища. При цьому, важливого значення набуває чіткість та однозначність формулювання дій, які підлягають виконанню суб'єктом владних повноважень.

Частиною першою статті 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлення судом факту протиправності відмови відповідача, суд дійшов висновку про необхідність в судовому порядку зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 12.02.2018, тобто з моменту звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, з урахуванням довідок управління справами апарату Верховної Ради України №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог за період з 23.11.2017 по 11.02.2018 слід відмовити, оскільки в цей період у відповідача не було підстав для перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що позивач із заявою про перерахунок пенсії до відповідача звернувся лише 12.02.2018.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підстав викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-247, 255, КАС України,

вирішив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії з 12.02.2018, - протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.02.2018 згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 90% заробітної плати, з урахуванням сум зазначених у довідках управління справами апарату Верховної Ради України №9-1-12/1068 та №9-1-12/1067 від 12.02.2018, та виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак