
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2019 року м.Житомир
справа № 240/6066/18
категорія 8.3.11
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горовенко А.В.,
за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
представник відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання незаконним рішення від 30.10.2018 №344-32/2018 та та зобов"язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.02.2019, просить:
- визнати незаконним рішення Вільшанської сільської ради від 30.10.2018 №344-32/2018;
- зобов"язати Вільшанську сільську раду об"єктивно, вчасно та всебічно розглянути та перевірити викладені в заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.10.2018 і додатку до неї від 30.10.2018 факти та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Вільшанська сільська рада Романівського району Житомирської області (далі - Вільшанська сільська рада) протиправно відмовила у звільненні від податку на нерухомість за 2017 та 2018 роки, за відсутності у відповідача на це правових підстав. Зазначає, що відповідачу було відомо, про те, що нежитлові будівлі, які знаходяться у користуванні сільськогосподарського фермерського товариства «ШАНС» (далі - СФГ «ШАНС»), головою і власником якого є позивач, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в свою чергу відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України та з урахуванням майнового стану позивача, є підставою для встановлення пільг зі сплати податку на нерухоме майно.
Також зазначає, що звернувся до відповідача із заявою від 17.10.2018 та додатком до неї від 30.10.2018 проте всупереч Закону України «Про звернення громадян» Вільшанська сільська рада не виконала свого обов"язку щодо розгляду вказаних заяв та не прийняла рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного від 17.01.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.02.2019 за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ухвалою суду від 23.01.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об"єднання в одне провадження адміністративних справ №240/6066/18 та №240/5557/18 відмовлено.
28 січня 2019 року Вільшанська сільська рада Романівського району Житомирської області (далі - Вільшанська сільська рада) надіслала до суду відзив на позовну заяву (вх.№1718/19), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що підпункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, яким встановлено перелік будівель які не є об"єктом оподаткування, чинна в редакції лише з 01.01.2019. Окрім того зауважує, що відповідно до доданих до позовної заяви документів позивач не є сільськогосподарським виробником, тому об"єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Також відповідачем вказано, що для встановлення, чи дійсно передані будівлі із пайового фонду Комунального сільськогосподарського підприємства «Маяк» (далі - КСП "Маяк") перебувають на балансі СФГ «ШАНС» і чи призначені такі будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, потрібен експертний спеціаліст. Позивачу було рекомендовано звернутися у відповідні компетентні органи для вирішення даного питання. Окрім того, відповідач зауважує, що прийняття рішення про звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є правом, а не обов"язком сільської ради.
05 лютого 2019 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№2291/19) та заява про зміну позовних вимог за вх.№2292/19.
Позивач у судовому засіданні 14.02.2019 просив змінити позовні вимоги, однак суд протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати заяву про зміну позовних вимог залишив без розгляду, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак позивач у судовому засіданні 14.02.2019 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог від 05.02.2019.
У судове засідання 14.02.2019 відповідач свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце повідомлений належним чином. Причин неявки свого повноважного представника у судове засідання не повідомив, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 звернулися до Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області (далі - Вільшанська сільська рада) із заявою від 17.10.2018, в якій просили:
- надати рішення Вільшанської сільської ради про накладення податків на отриману ними із пайового фонду КСП «Маяк» і передану на баланс СФГ «ШАНС» нерухомість;
- створити комісію та за їх участю встановити які будівлі, що передані на баланс СФГ «ШАНС», непридатні для використання за призначенням;
- відмінити рішення Вільшанської сільської ради відносно податку на нерухомість отриману ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із пайового фонду КСП «Маяк» що передана на баланс СФГ «ШАНС» за податкові періоди 2017 та 2018 роки;
- повернути ОСОБА_2 податок сплачений на рахунок Вільшанської сільської ради за передану для СФГ «ШАНС» нерухомість (а.с.36).
Заяву від 17.10.2018 отримано уповноваженою особою відповідача 19.10.2018 (а.с.7).
30 жовтня 2018 року позивач та ОСОБА_2 звернулись до відповідача з додатком до заяви від 17.10.2018 та додатково просили Вільшанську сільську раду:
- створити відповідну комісію і встановити, що отримані ними будівлі із пайового фонду КСП «Маяк» дійсно перебувають на балансі СФГ «ШАНС» і призначені для користування безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
- рішенням сесії Вільшанської сільської ради звільнити їх від податку на будівлі, отримані із пайового фонду КСП «Маяк» і передані на баланс СФГ «ШАНС» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за 2017 та 2018 роки та подати його в податкову (а.с.8).
Відповідно до витягу із рішення Вільшанської сільської ради VII скликання 32 сесії №344-32/2018 від 30.10.2018 «Про розгляд звернень» заслухано звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про використання службового становища для завдання матеріальної шкоди та зазначено наступне: з урахуванням того що сільська рада не уповноважена нараховувати податок на об"єкти оподаткування та лише встановлювати і затверджувати загальні відсоткові ставки податку для фізичних та юридичних осіб на об"єкти оподаткування (нежитлової нерухомості, житлової нерухомості), рішення сесії від 13.07.2016 №92-10/2016 «Про податки» та рішення сесії від 23.06.2017 №186-20/2017 «Про податки» були прийняті згідно з нормами чинного Податкового кодексу України. Також зазначено, що сільська рада не має у своєму підпорядкуванні фахових осіб для встановлення чи визначення ступеня придатності та/або призначення об"єктів нерухомості та відсутності підстав для звільнення заявника від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Вирішено надати заявникам витяг із рішення 10 сесії Вільшанської сільської ради VII скликання №92-10/2016 від 13.07.2016 «Про податки», в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рекомендовано звернутися до компетентних органів (а.с.7 зворот).
На думку позивача, оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон України "Про звернення громадян").
Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Звернення позивача, зокрема, заява від 17.10.2018 та додаток до неї від 30.10.2018 відповідає вимогам статті 5 цього ж Закону, а тому у силу положень частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" мають бути розглянуті по суті суб"єктом, якому їх адресовано.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Таким чином, надання відповіді органом місцевого самоврядування на звернення громадян України є обов'язковим.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
З огляду на викладене, оскільки заява позивача від 17.10.2018, отримана уповноваженою особою відповідача 19.10.2018 та додаток такої заяви від 30.10.2018, в той же день, а рішення за результатами розгляду такої заяви з додатком прийнято 30.10.2018, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено законодавчо визначеного терміну для розгляду звернення громадян.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Таким чином, органи місцевого самоврядування, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), реалізують свої повноваження, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду звернень громадян та доведення їх до відома заявників. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу державної влади та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення у разі відмови в задоволенні вимог та розгляд заяви в повному обсязі, з вмотивованим обґрунтуванням на всі питання, що були порушені у заяві.
Суд зазначає, що відповідно до змісту рішення Вільшанської сільської ради VII скликання 32 сесії №344-32/2018 від 30.10.2018 «Про розгляд звернень» позивачу надано відповідь на його заяву (звернення) від 17.10.2018 та додаток до неї від 30.10.2018 лише щодо частини питань, порушених у них.
Відповідачем не надано обґрунтованої відповіді на поставлені позивачем у зверненні питання, що є предметом доказування у даній справі, а саме відповідачем не розглянуто питання порушене у заяві від 17.10.2018, щодо скасування (відміни) рішення Вільшанської сільської ради відносно податку на нерухоме майно, отримане ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із пайового фонду КСП «Маяк» що передана на баланс СФГ «ШАНС» за податкові періоди 2017 та 2018 років, також не обґрунтовано відповідачем про наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача від податку на будівлі, отримані із пайового фонду КСП «Маяк» і передані на баланс СФГ «ШАНС» (питання поставлене у додатку від 30.10.2018 до заяви від 17.10.2018).
Окрім того, суд зазначає, що у рішенні Вільшанської сільської ради VII скликання 32 сесії №344-32/2018 від 30.10.2018 «Про розгляд звернень» не розглянуто питання щодо створення Вільшанською сільською радою відповідної комісії для встановлення чи перебувають отримані позивачем будівлі із пайового фонду КСП «Маяк» на балансі СФГ «ШАНС» і чи призначені такі будівлі для безпосереднього використанням у сільськогосподарській діяльності. В оскаржуваному рішенні зазначено лише про відсутність у відповідача фахових осіб для встановлення чи призначення ступеня придатності та/або призначенні об"єктів нерухомості та відсутності підстав для звільнення заявників від податків.
Тобто, відповідачем під час розгляду заяви позивача від 17.10.2018 та додатку до неї від 30.10.2018 звернення не розглянуто в повному обсязі та не надано обґрунтованої відповіді на всі питання що порушувались ОСОБА_1 у ньому.
Щодо поставленого позивачем у заяві від 17.10.2018 питання про надання рішення Вільшанської сільської ради про оподаткування нерухомості, отриманої позивачем із пайового фонду КСП «Маяк» та переданої на баланс СФГ «ШАНС», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII).
Пунктом третім частини першої статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Положеннями статті 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).
Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ч. 2 ст.19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Сторонами не оспорюється, що відповідачем було надано позивачу копію витягу із рішення 10 сесії Вільшанської сільської ради VII скликання №92-10/2016 від 13.07.2016 «Про податки», в частині - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до ч.3 та 4 ст. 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідачем у рішенні Вільшанської сільської ради VII скликання 32 сесії №344-32/2018 від 30.10.2018 «Про розгляд звернень» не вказано чітко до компетенції якого органу належить вирішення порушених в заяві питань та не роз"яснено порядок оскарження прийнятого рішення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем надано відповідь на заяву позивача від 17.10.2018 та додатку до неї від 30.10.2018 не в повному обсязі та не було розглянуто всебічно відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Окрім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Вільшанської сільської ради VII скликання 32 сесії №344-32/2018 від 30.10.2018 «Про розгляд звернень», яке суд розглядає як рішення, прийняте за результатами розгляду звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», не підлягає скасуванню, оскільки незгода особи із наданою відповіддю на звернення загального змісту, яке не має відношення до прав і свобод особи у конкретизованих правовідносинах (або з якого неможливо встановити таке відношення), не є підставою для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такі вимоги не направлені на захист індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).
Згідно з пунктом 2 ч.7ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Україниу адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, для ефективного захисту прав позивача, з урахуванням висновків викладених вище, суд вважає за можливе зобов'язати Вільшанську сільську раду Романівського району Житомирської області об"єктивно і всебічно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2018 і додаток до неї від 30.10.2018 та надати відповідь по суті звернення.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) до Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області (вул.Центральна, буд.1, с.Вільха, Романівський район, Житомирська область, 13030, код ЄДРПОУ 04345233) про визнання незаконним рішення від 30.10.2018 №344-32/2018 та зобов"язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Зобов"язати Вільшанську сільську раду Романівського району Житомирської області об"єктивно і всебічно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2018 і додаток до неї від 30.10.2018 та надати відповідь по суті звернення.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Романівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 352 (триста п"ятдесят дві) грн 40 (сорок) коп.
Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено 14 лютого 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Рішення складено у повному обсязі 21 лютого 2019 року.
Судове рішення № 79995462, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 14.02.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/6066/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: