Рішення № 79995441, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року №826/10504/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м.Києві) про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту встановлення І групи інвалідності, а саме з 01.07.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 р. позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з моменту встановлення І групи інвалідності - з 01.07.2015 до 04.01.2018.

Таким чином, справа розглядається в частині вимог про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 05.01.2018.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 та вимог ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено мінімальний розмір пенсії інвалідам війни у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що пенсія позивачу нарахована відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як інваліду армії І групи підгрупи Б.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення серії НОМЕР_2, видане Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської РДА 12.07.2017, дійсне довічно); перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.

22.05.2018 позивачем до ГУ ПФУ в м.Києві було подано заяву, у якій він просив здійснювати йому нарахування та виплату пенсії у розмірі не менше чотирьох мінімальних пенсій за віком та виплатити розмір недоотриманої пенсії з дати встановлення інвалідності.

Листом від 19.06.2018 № 23307/02/К-1307 ГУ ПФУ в м.Києві повідомило позивача про те, що він отримує пенсію як інвалід армії І групи підгрупи Б (згідно витягу із акта огляду у МСЕК серії АВ №664165 від 04.07.2017), розрахунок пенсії проводився відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, у вказаному листі відповідач посилається на ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині того, що пенсії іншим інвалідам I групи, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), а також на ст.22 того ж Закону в частині того, що для інших інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби I групи мінімальний розмір пенсії складає 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, а вимогами ст.18 Закону № 2262-XII, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Статтею 19 Закону № 2262-XII встановлено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби (ст.20 Закону № 2262-XII).

Статтею 21 Закону № 2262-XII визначено розміри пенсій по інвалідності, а статтею 22 - мінімальні розміри пенсій по інвалідності.

Так, відповідно до ст. 22 Закону 2262-XII у редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95, мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються: інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, III групи - двох мінімальних пенсій за віком, іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - 200 процентів, II групи - 100 процентів і III групи - 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком; інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110 процентів, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 120 процентів, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби.

Надалі, згідно з підпунктом 2 пункту 29 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» абзаци 2 і 3 статті 22 Закону 2262-XII замінено трьома абзацами такого змісту: «інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 110 відсотків, II групи - 105 відсотків, III групи 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110 відсотків, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони 120 відсотків, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 22 Закону 2262-XII у редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом І групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що вбачається з його посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.07.2017, пенсія йому має бути призначена як особі з інвалідністю внаслідок війни I групи, мінімальний розмір якої визначено ст.22 Закону 2262-XII та становить чотири мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і, згідно цієї норми, мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Зважаючи на те, що станом на серпень 2018 року розмір пенсії позивача, за відомостями відповідача, становить 2 475,92 грн., тобто є меншим від розміру чотирьох мінімальних пенсій за віком, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95 з 05.01.2018 р.

При цьому, частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Для повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 05.01.2018.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, не довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ВИРІШИВ:

1 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити.

2. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95 з 05.01.2018.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) перерахунок пенсії відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95 з 05.01.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко