Рішення № 79995306, 20.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 лютого 2019 р.справа № 1440/1968/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.16 р. № 5660-13

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1О.) звернулась із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, яка замінена правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС) (а. с. 170-171), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 р. № 5660-13, яким їй визначено податкове зобов’язання з транспортного податку в сумі 25 000,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його вартість значно менша, ніж визначено законом. Крім того, спірне рішення прийнято відповідачем із порушенням строків, передбачених ст. 267 п. 267.6. пп. 267.6.2. Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на те, що середньоринкова вартість автомобіля позивача на час прийняття спірного рішення була більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати (а. с. 28-30).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а. с. 64-65).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2017 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволені, податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 р. № 5660-13 скасоване (а. с. 86-90).

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 р. попередні рішення судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 129-135). У постанові Верховного Суду також вказано на необхідність отримання від відповідача інформації, яка стала підставою для прийняття спірного рішення, зокрема розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Сторони клопотали про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 183-184).

У відповідності до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власницею автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об’єм двигуна 2993 см3, тип пального - дизельне паливо, рік випуску 2013, дата державної реєстрації 22 травня 2013 р. (а. с. 19).

29 червня 2016 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 5660-13, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000,0 грн. (а. с. 7).

Питання справляння транспортного податку регулюється ст. 267 ПК України. Відповідно до п. 267.2. пп. 267.2.1. названої статті, в редакції станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення, об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, законодавцем застосовано 2 критерії для віднесення легкового автомобіля до об’єкту оподаткування транспортним податком, які повинні матись одночасно: 1) рік випуску автомобіля та 2) його середньоринкова вартість.

Роком випуску транспортного засобу позивача є 2013, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а податок нарахований за 2016 р.

Як визначено ст. 267 п. 267.2. пп. 267.2.1. абз 2 ПК України, вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Статтею 8 ч. 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що на 1 січня 2016 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1 378,0 грн.

Отже, для того, щоб автомобіль позивача підпадав під критерій вартості для об’єкта оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, його вартість повинна перевищувати 1 033 500,0 грн. (750х1 378=1 033 500,0).

Відповідач подав суду лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з якого вбачається, що середньоринкова вартість автомобіля позивача, розрахована відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 (надалі - Методика), на 2016 р. складала 1 218 396,38 грн. (а. с. 176).

Таким чином, судом встановлено, що на час нарахування позивачу транспортного податку з фізичних осіб, з року реєстрації його транспортного засобу минуло 3 роки, а його середньоринкова вартість складає більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в даному випадку 2016 р.

Як визначено ст. 267 п. 267.4. ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до приписів ст. 267 п. 267.6. пп. 267.6.2. ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 29 червня 2016 р., надіслано ОСОБА_1 2 липня, а отримано нею 5 липня (а. с. 8). Отже, відповідач прострочив надіслання позивачу рішення на 2 дні, що є несуттєвим порушенням і не вплинуло та не могло вплинути на права позивача. Крім того, порушення строку, визначеного ст. 267 п. 267.6. пп. 267.6.2. ПК України не є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних рішень протиправними, так як із спливом строку, визначеного наведеною нормою, відповідач не втрачає право на нарахування податкових зобов’язань. Такий висновок суду ґрунтується на приписах ст. 102 п. 102.1. ПК України, відповідно до якої платник податків вважається вільним від грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, і це єдиний строк, із спливом якого ПК України пов’язує втрату контролюючим органом права на нарахування податкових зобов’язань.

Що стосується посилань позивача на висновок спеціаліста № 1/7, згідно якого вартість транспортного засобу склала 888 636,40 грн. (а. с. 9-15) та додаткових пояснень позивача, в яких він зазначив про те, що автомобіль був придбаний за 807 114,0 грн. (а. с. 43), суд відкидає такі доводи, так як відповідно до вищенаведених приписів ПК України, для цілей оподаткування, застосовується вартість транспортного засобу, розрахована на підставі Методики, а не вартість ціни договору чи вартість, визначена в інший спосіб.

Транспортний податок запроваджено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII.

Стаття 267 ПК України "Транспортний податок" міститься в розділі XII ПК України "Податок на майно", отже транспортний податок є одним з видів податку на майно.

Відповідно до ст. 10 п. 10.1. пп. 10.1.1. ПК України, податок на майно належить до місцевих податків. Пункт 10.2. тієї ж статті визначає, що місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Стаття 12 п. 12.3. пп. 12.3.4. ПК України передбачає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно ст. 3 ч. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

В той же час, п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 р. № 909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення, яким визначив ОСОБА_1 податкове зобов’язання з транспортного податку в сумі 25 000,0 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54058, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 р. № 5660-13, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз