Рішення № 79995146, 19.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4362/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Марківське ОУПФУ), у якому просить суд зобов’язати відповідача виплатити їй допомогу на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала її мати ОСОБА_3 на момент смерті на поточний рахунок № 5168 7427 216 726 36, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «ПРИВАТБАНК» або через відділення поштового зв’язку Бориспіль, 1 (м. Бориспіль Київської області, 08301).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 13.03.2018 померла мати позивача ОСОБА_3, яка перебувала на обліку в ОСОБА_2 ОУПФУ. З метою отримання грошової допомоги на поховання позивач звернулась до відповідача із письмовим зверненням. Листом від 18.06.2018 надано відповідь, в якій зазначався перелік документів, які позивач повинна надати для отримання допомоги на поховання, крім того, зазначено, що звернутись до відповідача потрібно особисто. Листом від 13.08.2018 позивач направила заяву про виплату допомоги на поховання. Після чого посадова особа відповідача в телефонному режимі повідомила, що заява, яка направлена поштою задоволена не буде та що вказані кошти будуть перераховані на Марківське поштове відділення, а потім будуть повернуті до ОСОБА_2 ОУПФУ. Оскільки письмової відповіді на заяву від 13.08.2018 надано не було, 20.11.2018 позивач повторно направила заяву до ОСОБА_2 ОУПФУ. В листі від 04.12.2018 відповідач повідомив позивача, що виплата допомоги на поховання проводиться через поштове відділення, перерахувати суму допомоги на рахунок в «Приватбанку» немає можливості. Позивач вважає, що такі дії відповідача грубо порушують нормативні акти України та порушують її права.

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

11.01.2019 за вх. № 1927/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 32-34), у якому останній позовні вимоги не визнав з огляду на наступне.

Статтею 53 Закону № 1058 визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Розділом V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 № 895/258, визначено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, заяву про виплату допомоги на поховання та довідку про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382).

Відповідно до пункту 2.26 цього порядку для виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть. Позивачем до цього часу оригінал свідоцтва про смерть до управління не надано. Позивач надав лише ксерокопії документів.

Проведення виплат на поховання за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть суперечить діючому законодавству.

Виплата допомоги на поховання та недоотриманої пенсії проводиться через поштове відділення. Перерахувати суму допомоги на поховання та недоотриманої пенсії на рахунок позивача, відкритий в «Приватбанку», в управління немає можливості.

ОСОБА_3 перебувала на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа що тимчасово проживала на території Марківського району з січня 2015 року та отримувала пенсію з 1 листопада 2014 року по березень 2018 року.

Розмір місячної пенсії становить 1373,00 грн.

Таким чином, управління здійснює свої повноваження на підставі діючого законодавства: пункту 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра; статті 6 Конституції України, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України; статті 19 Конституції України.

На підставі зазначеного, з посиланням на норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.01.2019 за вх. № 4565/2019 позивачем надано відповідь на відзив (арк.спр. 39-40), в якій зазначено, що після її чергового письмового звернення до ОСОБА_2 ОУПФУ від 13.08.2018 позивачу зателефонувала заступник начальника відділу звернень громадян ОСОБА_2 ОУПФУ – ОСОБА_4, та повідомила, що на заяви позивача буде відмова. Тому з метою досудового врегулювання вказаної ситуації позивач пропонувала перерахувати кошти (допомогу на поховання) на адресу Бориспільського поштового відділення, що знаходиться за адресою реєстрації та місця проживання позивача. Однак ОСОБА_4 не погодилася перерахувати кошти на адресу Бориспільського поштового відділення та зазначила, що вказані кошти будуть перераховані на Марківське поштове відділення, а потім будуть повернуті до ОСОБА_2 ОУПФУ. Також позивач зазначила, що з 20.11.2015 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на відстані більше 800 кілометрів від місцезнаходження ОСОБА_2 ОУПФУ та має на вихованні малолітню дитину, тому не може звернутися з особистою заявою до ОСОБА_2 ОУПФУ.

04.02.2019 за вх. № 5839/2019 відповідачем надано пояснення, в яких зазначено, що відповідно до Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку, затвердженої наказом від 28.04.2009 № 464/156, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за № 592/16608, виплата та доставка пенсій, соціальних допомог виплатними об’єктами поштового зв’язку здійснюється за відомостями на виплату пенсій, соціальних допомог за формою В1-М, а виплата допомоги на поховання – за разовими дорученнями на виплату допомоги на поховання за формою В2-М. Виплата пенсій, соціальних допомог може здійснюватись за разовими дорученнями за формою В3-М за рішенням керівників органів Пенсійного фонду, органів праці та соціального захисту населення, у зв’язку зі зміною місця проживання пенсіонера (одержувача), від’їздом до оздоровчих та лікувальних закладів, а також у разі виплати недоотриманих у зв’язку зі смертю пенсій, соціальних допомог (п.1.4). Пунктом 1.3 Інструкції передбачено, що діяльність національного оператора, пов’язана з виплатою та доставкою пенсій, соціальних допомог, здійснюється відповідно до законодавства на договірних засадах. Послуги з виплати та доставки пенсій, соціальних допомог надають підрозділи національного оператора – поштамти, вузли (центри), відділення та пункти поштового зв’язку (далі – виплатні об’єкти поштового зв’язку). Виплата та доставка пенсій, соціальних допомог, що згідно із законодавством фінансуються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі – органи Пенсійного фонду) і органами праці та соціального захисту населення, здійснюються національним оператором у порядку, встановленому цією Інструкцією, та на підставі договорів, що укладаються між національним оператором в особі філіалів (відособлених виробничих підрозділів) та органами Пенсійного фонду – щодо виплати пенсій та допомоги на поховання. Договір заключено з поштовим відділенням смт. Марківка, тому підстави для перерахунку коштів на адресу Бориспільського поштового відділення відсутні (арк.спр. 54-55).

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 16.01.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов’язано Марківське ОУПФУ надати суду завірені належним чином копії заяв ОСОБА_1 (арк.спр. 36).

Ухвалою суду від 13.02.2019 повторно зобов’язано Марківське ОУПФУ надати суду у строк до 19.02.2019 завірені належним чином копії заяв ОСОБА_1, з якими вона зверталася до ОСОБА_2 ОУПФУ для отримання грошової допомоги на поховання (арк.спр. 62-63).

Позивач у судове засідання не прибула, просила розглянути справу без її участі (арк.спр. 39-40).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі (арк.спр. 34).

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 7, кв. 45 (арк. спр. 8-9,10); має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 21.11.2014 № НОМЕР_2 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (арк. спр. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ІІІ-ЕД № 382124 матір’ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (арк. спр. 15).

Згідно із копією пенсійного посвідчення серії ААБ № 913935, виданого 19.04.2007, мати позивача - ОСОБА_3 здобула право на отримання пенсії (арк. спр. 11).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, та фактично визнається сторонами, ОСОБА_3 взято на облік в ОСОБА_2 ОУФПУ як внутрішньо переміщену особу, що тимчасово проживає на території Марківського району з січня 2015 року. З 1 листопада 2014 року по березень 2018 року ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком, розмір місячної пенсії становить 1373,00 грн.

13 березня 2018 року ОСОБА_3 померла, про що 28.04.2018 Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внесено відповідний актовий запис № 313 та видано свідоцтво про смерть серії І-ОК № 432253 (арк. спр. 16).

З метою отримання грошової допомоги на поховання позивач звернулася до ОСОБА_2 ОУПФУ з письмовим зверненням, у відповідь на яке отримала лист від 18.06.2018 № 2271/03.17 відповідач зазначив зазначався перелік документів які, позивач повинна надати в Марківське ОУПФУ для отримання допомоги на поховання. Також в листі зазначалось про необхідність особистого звернення до ОСОБА_2 ОУПФУ (арк. спр. 19).

Позивач повторно звернулася до відповідача зі зверненням щодо виплати допомоги на поховання та у відповідь отримала лист від 31.07.2018 № 3010/02.1-09, в якому відповідач повідомив позивача, що відповідно до розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 № 895/258, особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, заяву про виплату допомоги на поховання та довідку про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. Також в листі зазначалося, що позивач може через свого представника звернутися до ОСОБА_2 ОУПФУ та були надані бланки заяви на отримання допомоги на поховання та заяви на отримання недоотриманої пенсії (арк. спр. 20).

20.11.2018 позивачем направлено до ОСОБА_2 ОУПФУ заяву про виплату грошової допомоги на поховання (арк.спр. 67).

Листом від 04.12.2018 № 5493/02.1-09 відповідач з посиланням на статті 52, 53 Закону № 1058, розділу V Порядку № 13-1, повідомив позивача, що відповідно до п. 2.26 Порядку для виплати недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть. ОСОБА_1 надано ксерокопії. Здійснити ці виплати за відсутності оригіналу свідоцтва про смерть немає підстав. Виплата допомоги на поховання проводиться через поштове відділення. Перерахувати суму допомоги на поховання на рахунок, відкритий в “Приватбанку”, немає можливості. Відповідно до ст.ст. 237, 238, 244, 245 Цивільного кодексу України від імені ОСОБА_1 може здійснити правочин (отримання допомоги на поховання та недоодержаної пенсії) інша особа на підставі нотаріально завіреної довіреності (арк. спр. 22-23).

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірним питанням у даній справі є правомірність відмови відповідача у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання пенсіонера. Питання виплати недоотриманих сум пенсії не є предметом розгляду у даній справі.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР до виду соціальних послуг та матеріального забезпечення, які надаються за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, відноситься в тому числі допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до статті 53 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок звернення за допомогою на поховання визначено розділом V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 № 895/25672 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5.1 Порядку особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, заяву про виплату допомоги на поховання та довідку про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382).

Пунктом 5.2 Порядку визначено, що у разі реєстрації смерті подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави. Керівником органу, що призначає пенсію, на звороті довідки про смерть, або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, чи копії свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті, виданого компетентним органом іноземної держави, для виплати допомоги на поховання робиться запис із зазначенням дати та суми, яка належить до виплати, і завіряється печаткою.

На документах, згідно з якими проведено виплату допомоги на поховання, після підтвердження її виплати проставляється штамп "Оплачено" із зазначенням дати виплати.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством України.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім’ї або іншою особою).

Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що виплата допомоги на поховання у зазначеному розмірі має обов'язковий характер та не ставиться у залежність від будь-яких обставин, що пов'язані з іншими виплатами померлому пенсіонеру при його житті. При цьому особа, якій належить право на отримання допомоги на поховання пенсіонера, законодавчо не обмежена строками звернення до органу ПФУ з заявою про виплату такої допомоги.

Оцінюючи правомірність відмови у виплаті позивачеві допомоги на поховання, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зі змісту листа ОСОБА_2 ОУПФУ від 04.12.2018 № 5493/02.1-09 вбачається, що підставами для відмови у виплаті, зокрема, допомоги на поховання пенсіонера, стали:

1) відсутність оригіналу свідоцтва про смерть;

2) неможливість перерахування суми на рахунок, відкритий в «Приватбанку», оскільки такі виплати проводяться через поштове відділення.

Крім того, зазначено, що відповідно до статей 237, 238, 244, 245 ЦК України від імені позивача може здійснити правочин (отримання допомоги на поховання та недоодержаної пенсії) інша особа на підставі нотаріально завіреної довіреності.

Суд зауважує, що законодавчо не визначено підстав для відмови в виплаті допомоги на поховання пенсіонера, проте розділом V Порядку визначено порядок звернення за такою допомогою та обов’язкові документи, надання яких є умовою для її отримання.

Щодо доводів про відсутність оригіналу про смерть, суд зауважує, що статтею 53 Закону № 1058 та пунктами 5.1, 5.2 Порядку не передбачено такої умови для отримання допомоги на поховання як надання саме оригіналу свідоцтва про смерть пенсіонера.

Позивачем суду надано копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії І-ОК № 432253 (арк.спр. 16), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 28.04.2018 № 00020052102 (арк.спр. 17), копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії ІІІ-ЕД № 382124 на підтвердження родинних відносин з померлою ОСОБА_3 (арк.спр. 15), копію паспорту позивача (арк.спр. 8-9).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що нею надано разом з заявою про виплату допомоги на поховання всі необхідні документи. Це твердження відповідачем у відзиві не спростовано, лист від 04.12.2018 № 5493/02.1-09 також не містить зауважень щодо відсутності документів, передбачених пунктами 5.1-5.2 Порядку, щодо неналежного засвідчення копій таких документів, зазначено лише про надання ксерокопій та про відсутність оригіналу свідоцтва про смерть.

З огляду на наведене, відсутність оригіналу свідоцтва про смерть не є належною підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання.

Умовами для отримання допомоги на поховання у відповідності до пунктів 5.1-5.2 Порядку є звернення особи до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, заяви про виплату допомоги на поховання та одного з документів – довідки про смерть пенсіонера, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, або у разі реєстрації смерті - свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Позивачем направлено заяву від 20.11.2018 про виплату допомоги на поховання до належного органу ПФУ, на обліку в якому перебувала та отримувала пенсію її мати.

При цьому обов’язкового особистого звернення умовами пунктів 5.1-5.2 Порядку не передбачено, тобто надходження засобами поштового зв’язку оригіналу заяви про виплату допомоги на поховання за умови надання засвідчених документів, що підтверджують особу заявника (зокрема, паспорту) та документів, що надаються для отримання такої допомоги, не може бути безумовною підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання.

Щодо доводів про неможливість виплати допомоги на поховання пенсіонера на рахунок, відкритий в АТ «Приватбанк», суд зауважує, що у листі від 04.12.2018 № 5493/02.1-09 зазначено про те, що допомога на поховання проводиться через поштове відділення, і перерахувати суму на рахунок, відкритий в «Приватбанку» немає можливості, проте жодного нормативного обґрунтування такої неможливості з посиланням, зокрема, на норми Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.1999 № 1596, не наведено, що позбавляє суд можливості надати належну оцінку таким доводам відповідача.

Зазначене свідчить про необґрунтованість відмови відповідача у виплаті допомоги на поховання пенсіонера, викладеної в листі від 04.12.2018 № 5493/02.1-09.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб'єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

З огляду на те, що у листі від 04.12.2018 № 5493/02.1-09, яким відмовлено позивачу у виплаті допомоги на поховання, не зазначено обґрунтувань необхідності надання саме оригіналу свідоцтва про смерть, особистого звернення до органу ПФУ, та неможливості перерахування сум допомоги на рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», оскаржувана відмова не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ.

Також суд вважає, що відповідачем не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18.04.2018.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене ст.8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача відмова у виплаті допомоги на поховання з підстав, не визначених законом та підзаконними нормативно – правовими актами, означає позбавлення права на отримання гарантованої державою допомоги на поховання померлої матері.

Тобто оскаржуване рішення не відповідає також критеріям, визначеним пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмови ОСОБА_2 ОУПФУ у виплаті позивачу допомоги на поховання пенсіонера, викладеної у листі від 04.12.2018 № 5493/02.1-09 та, з огляду на наявність дискреційних повноважень відповідача при прийнятті рішень про виплату допомоги на поховання, зобов’язання відповідача вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання пенсіонера на підставі заяви від 20 листопада 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме – оцінки правомірності підстав для відмови у виплаті допомоги на поховання пенсіонера, наведених відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині способу виплати допомоги на поховання, про які просить позивач – на рахунок, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», або через відділення поштового зв’язку Бориспіль 1 (м. Бориспіль, Київська область, 08301), суд зазначає, що оглядом заяви позивача від 20.11.2018 встановлено, що у ній конкретного способу виплати допомоги на поховання позивачем зазначено не було (арк.спр. 67).

Суд зауважує, що вважає безпідставним доводи відповідача про неможливість перерахування допомоги на поховання на рахунок у банку, а виключно через поштові відділення, у зв’язку з можливістю виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, визначеною відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 30.08.1999 № 1596. Разом з тим, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.11.2014 № НОМЕР_2 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення (арк.спр. 18).

У відповідності до пункту 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».

Тобто, наявність у позивача, яка є внутрішньо переміщеною особою, рахунку в АТ «Ощадбанк» є необхідною умовою безпосередньо для виплати допомоги на поховання.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що здійснити виплату відповідач зможе лише при наявності у нього інформації про відкритий на ім’я позивача рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України», у зв'язку з чим позивач має надати відповідачу таку інформацію.

Щодо способу виплати допомоги на поховання через відділення поштового зв’язку Бориспіль 1 (м. Бориспіль, Київська область, 08301), суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про можливість перерахунку коштів у відповідності до вимог Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку, затвердженої наказом від 28.04.2009 № 464/156, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за № 592/16608, пунктом 1.8 якої передбачено, що виплата пенсій, соціальних допомог, у тому числі допомоги на поховання, за разовими дорученнями за формами В2-М та В3-М здійснюється з 1 по 30-31 число кожного місяця (для лютого - по 28 (29) число) поштамтами, вузлами (центрами) поштового зв'язку

або спеціально визначеними виплатними об'єктами поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідного органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, смт. Марківка, вулиця Центральна, 20, код за ЄДРПОУ 41247405) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання пенсіонера, викладеної у листі від 04 грудня 2018 року № 5493/02.1-09.

Зобов’язати Марківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання пенсіонера на підставі заяви від 20 листопада 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_5