Рішення № 79995109, 19.02.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2745/18

19 лютого 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Фесюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2018 заступник начальника Головного Управління ДФС у Тернопільській області виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача вимагається сплатити недоїмку в сумі 15819 грн. 54 коп. у відповідності до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ОСОБА_3 дану вимогу отримав наручно 03.12.2018 року та вважає, що вона винесена з порушенням вимог діючого законодавства. Тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 18.12.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

02 січня 2019 року від представника відповідача поштою на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

04 січня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 22.01.2019 о 11:00 год.

22 січня 2019 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 12.02.2019 о 11:45 год., у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача.

12 лютого 2019 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що дана справа відкладена на 19.02.2019 о 11:30 год., у зв'язку з тим, що в приміщенні суду була відсутня електроенергія.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення даного позову, враховуючи поданий відзив на позовну заяву від 02 січня 2019 року.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, житель АДРЕСА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. З 01.08.2005 року знаходився на обліку в Заліщицькому відділенні Чортківської ОДПІ ГУ ДФС, здійснював господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1. 01.01.2012 року був змушений знятися із єдиного обліку платника податків, про що ним було подано відповідну заяву до органів ОДПІ ГУ ДФС в Заліщицькому відділенні. Підприємницька діяльність з цього часу по даний час позивачем не проводилась.

Позивач ОСОБА_3 вказав, що неодноразово звертався до Заліщицького відділення ОДПI для отримання консультацій з приводу того, як правильно поступити з підприємством, оскільки воно не працювало та доходу не приносило, куди та коли подавати заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте працівники Заліщицького відділення ОДПІ роз'яснювали позивачу, що діяльність підприємства припинена, а тому йому більше нічого непотрібно робити.

12.11.2018 року заступник начальник Головного Управління ДФС у Тернопільській області виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача вимагається сплатити недоїмку в сумі 15819 грн. 54 коп., у відповідності до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Дану вимогу ОСОБА_3 отримав нарочно 03.12.2018 року. 04.12.2018 року після вручення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) він знявся із обліку платника податків, так як таку процедуру припинення підприємницької діяльності йому було роз'яснено працівниками ДФС.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.4 ч.І ст.4 Закону №2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску, в тому числі і позивач.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п.5 ч.І ст. 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року - 3200 гривень.

У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні згідно Закону України від 7 грудня 2017 року №2246-VIII" Про Державний бюджет України на 2018 рік"

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно абз.3 4.8. ст.9 Закону №2464 (у редакції у редакції Закону України від 28.12.2014 р. N 77-VIII) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно абз. 3 ч.8. ст.9 Закону №2464 (у редакції у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відтак, позивач за 2017 рік зобов'язаний сплатити єдиний внесок у сумі 8448 грн. у термін до 10.02.2018 року (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 р. 3200грн.*22%=704,00 грн.), за 2018 рік - 7371,54 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 р. 3723 грн.*22%= 819,06 грн.) терміни сплати такі:

за І квартал 2018р. (сплата до 20.04.2018 року) у сумі 2457,18 грн.,

за II квартал 2018р. (сплата до 20.07.2018 року) у сумі 2457,18 грн.,

за III квартал 2018р. (сплата до 20.10.2018 року) у сумі 2457,18 грн., однак свій обов'язок платник не виконав.

Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою.

Однак позивачем не сплачено єдиний внесок у сумі 15819,54 грн. недоїмки за 2017 рік та за три квартали 2018 року. Відтак контролюючий орган на підставі даних інтегрованої картки сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018р. №Ф-2003-50, яку позивач отримав 03.12.2018р., про що позивач сам зазначає в позові.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за №508/26953(далі Інструкція №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п.3 розділу VI Інструкції №449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи (п.4 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Крім того згідно ч.2. ст.25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею, однак даний обов'язок позивач не виконав.

Оскільки позивач не знятий з обліку як фізична особа - підприємець він є платником ЄСВ і зобов'язаний сплатити нараховану йому суму боргу, згідно вимоги№Ф2003-50 від12 листопада 2018 р., а відтак його позовні вимоги є безпідставними.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв'язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул. Білецька1, м. Тернопіль 46003, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 р. №2003-50 - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.