Рішення № 79995066, 18.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року справа №320/520/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом до ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа - Інспектор відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Фареник Юлія Сергіївна про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа - Інспектор відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Фареник Юлія Сергіївна, якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Сорохтей Лесі Юріївни від 14 або 19 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57675735.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята державним виконавцем на підставі виконавчого документа, до закінчення розгляду скарги (позову) на такий документ. Окрім того, на думку представника позивача про протиправність оскаржуваної постанови свідчить також те, що виконавчий документ не відповідає приписам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

14 або 19 листопада 2018 року головним державним виконавцем Києво- Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сорохтей Лесею Юріївною (далі - державний виконавець) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57675735 за виконавчим листом - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії БР № 884094) від 28 серпня 2018 року.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження має дві дати її прийняття. Так, в Автоматизованій системі виконавчого провадження постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) датована 14 листопада 2018 року, а також постанова про відкриття виконавчого провадження (без ідентифікатора) датована 19 листопада 2018 року.

Тексти постанов з ідентифікатором та без нього збігаються, крім дати їх видання, наявності/відсутності ідентифікатора для доступу в АСВП та фразою про можливість оплати он-лайн у пункті 6 оскаржуваної постанови.

Вважаючи зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

29 серпня 2018 року інспектором відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Фареник Юлією Сергіївною винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серії БР № 884094), відповідно до якої на мене накладено стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

07 вересня 2018 року позивачем було оскаржено зазначену вище постанову по справі про адміністративне правопорушення шляхом звернення до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом про оскарження заходу забезпечення провадження та постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 760/23204/18. Адміністративна справа з оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення досі не розглянута судом першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення посадової особи може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 299 КУпАП, при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 307 КУпАП регламентовано, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Організація примусового виконання рішень, що здійснюють державні або приватні виконавці, регламентована Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, аяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 7 розділу І Інструкції регламентовано, що постанова як окремий документ мстить такі обов'язкові реквізити:

- номер виконавчого провадження;

- вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа;

- за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

- резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Відповідно до абз. 1 п. 4 розділу III Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

В силу п. 5 розділу III Інструкції, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про закриття виконавчого провадження. У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, постановою державного виконавця були порушені права особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності (позивача), на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (виконавчого документа) почалося ще до закінчення розгляду скарги (позову) на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Більш того, оскаржуваною постановою з позивача стягується подвійний розмір штрафу відносно зазначеного у постанові про стягнення штрафу (замість 1020 грн. - 2040 грн.), а також стягується виконавчий збір у розмірі 204 гривень.

Тобто, у разі відмови у задоволені скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, внаслідок відкриття виконавчого провадження (на підставі постанови державного виконавця) право позивача на добровільне виконання постанови про адміністративне правопорушення протягом п'ятнадцяти днів (ч. 1 ст. 307 КУпАП) шляхом сплати штрафу в первинному (одинарному) розмірі буде порушено.

Крім того, зміст оскаржуваної постанови державного виконавця не відповідає пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень. А саме:

- у вступній частині постанови про відкриття виконавчого провадження неповністю зазначена назва виконавчого документа (яким є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі), невірне зазначений суб'єкт, ким виданий виконавчий лист (яким є інспектор відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Фареник Юлія Сергіївна), не зазначена резолютивна частина виконавчого документа;

- відсутня мотивувальна частина постанови про відкриття виконавчого провадження (зазначене лише постання на певні статті Закону України «Про виконавче провадження»);

- у резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження не зазначений строк і порядок її оскарження (зазначене лише посилання на Закон України «Про виконавче провадження»).

Також відповідачем було порушено право сторони у виконавчому провадженні на оскарження рішення посадової особи органу державної виконавчої служби, яке передбачене ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, позивачу як стороні у виконавчому провадженні, відповідачем не було направлено рекомендованим поштовим відправленням копії постанови про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Проте, державний виконавець не перевірив відповідності виконавчого документа вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (зокрема, в частині зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника), не переконався чи підлягає виконанню виконавчий документ (на предмет його оскарження або добровільного виконання), передчасно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відсутність мотивувальних підстав (мотивувальної частини) в оскаржуваній постанові підтверджує несумлінність державного виконавця та відсутність підстав для винесення цієї постанови. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження № 57675735 є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, судом встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження має дві дати її прийняття. Так, в Автоматизованій системі виконавчого провадження постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) датована 14 листопада 2018 року, а також постанова про відкриття виконавчого провадження (без ідентифікатора) датована 19 листопада 2018 року.

Враховуючи те, що інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження є офіційною, а відповідачем не надано пояснень щодо вказаних обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі одного виконавчого документа, тому суд дійшов висновку, що обидві постанови підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн, отже понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Сорохтей Лесі Юріївни від 14 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57675735.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Сорохтей Лесі Юріївни від 19 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57675735.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.