Рішення № 79995030, 20.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року справа № 320/599/19

Київський окружний адміністративного суду у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

про визнання протиправним та скасування постанови,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.02.2019 ВП №52356048 про стягнення виконавчого збору у розмірі 169798,28 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова від 01.02.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 169798,28 грн. у ВП №52356048 є безпідставною та неправомірною, оскільки відповідачем не дотримано порядку здійснення виконавчих дій. Стверджував, що постанову про відкриття виконавчого провадження ним отримано не було. Зазначив, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22.09.2015 року №753/937 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарного боргу у розмірі 1694541,83 грн. позивачем було виконано в повному обсязі у добровільному порядку. Також позивач зазначив, що відповідачем не було вчинено жодних дій з примусового виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22.09.2015 року №753/937, а тому підстав для прийняття оскаржуваної постанови у нього не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання на 18.02.2019.

18.02.2019 від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

18.02.2019 представник відповідача через службу діловодства суду подав копію виконавчого провадження, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

28.09.2016 головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52356048 з примусового виконання виконавчого листа № 753/937 виданого 22.09.2015 Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарного боргу у розмірі 1694541,83 грн. (а.с. 8).

01.02.2019 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Полешко Л.М. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 169798,28 грн.

Позивач вважає постанову відповідача від 01.02.2019 про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52356048 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV) (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження).

За приписами ст.1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Аналогічні положення за своїм змістом відображені і в ст.1 Закону України №606-XIV

Судом встановлено, що 01.02.2019 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Полешко Л.М. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 169798,28 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку в строк до 05.10.2016.

Слід зазначити, що відповідно до 4 ст.27 Закону України №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Однак, з матеріалів справи слідує, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №52356048 з примусового виконання виконавчого листа № 753/937 виданого 22.09.2015 Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарного боргу у розмірі 1694541,83 грн. винесена до набрання чинності Закону України №1404-VIII, а саме 28.09.2016. Так, за приписами п. 7 Розділу XIII Прикінцеві і перехідні положення Закону України №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 17 Закону України Закон України № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до вказаного закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно статті 25 Закону України № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 5 статті 25 Закону України № 606-XIV передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно приписів статті 27 Закону України № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору має бути прийнята останнім в разі ненадання боржником документального підтвердження повного виконання рішення в добровільному порядку у строк до семи днів з моменту винесення постанови. При цьому положення Закону України № 1404-VIII щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору разом з постановою про відкриття виконавчого провадження в межах даної справи застосуванню не підлягають.

Як вже було зазначено, 28.09.2016 головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52356048 з примусового виконання виконавчого листа № 753/937 виданого 22.09.2015 Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарного боргу у розмірі 1694541,83 грн. (а.с. 8).

В постанові про відкриття виконавчого провадження №52356048 від 28.09.2016 боржнику для добровільного виконання даної постанови встановлено строк до 05.10.2016.

При цьому, вимогами Закону України № 606-XIV передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, на підтвердження направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем надано лише супровідний лист від 28.09.2016 №35829. Однак даний документ не є належним підтвердженням направлення постанови про відкриття провадження у справі в розумінні частини 1 статті 31 Закону України № 606-XIV, оскільки не містить відомостей щодо дати отримання боржником (позивачем) постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів щодо наявності можливості виконати рішення суду в добровільному порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не було дотримано процесуальний порядок проведення виконавчих дій передбачений законодавством (порядок направлення постанови про відкриття виконавчого провадження), а тому позивач був позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений термін.

Також суд звертає увагу на положення підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, що діяла станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), якими передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що строк для добровільного виконання рішення суду державним виконавцем встановлено 05.10.2016, при цьому постанова про стягнення виконавчого збору винесена 01.02.2019, тобто значно пізніше, ніж завершився строк наданий боржнику для самостійного виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 Закону України №1404-VIII (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 10 Закону України № 1404-VIII визначено, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На підтвердження факту вчинення заходів з примусового виконання виконавчого листа № 753/937 виданого 22.09.2015 Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарного боргу у розмірі 1694541,83 грн., відповідачем надано запити державного виконавця:

- від 02.11.2016 №40038 до Територіального сервісного центру №3243 регіонального сервісного центру МВС України у Київській області;

- від 03.03.2018 №8272 до Начальника ТСЦ №3243 РСЦ МВС Україниу Київській області;

- від 03.03.2018 №8279 до Бориспільського БТІ;

- від 03.03.2018 №8281 до Відділу Держгеокадастру у Бориспільському районі;

- від 03.03.2018 №37133465 та №37133466 до Державної фіскальної служби України;

- від 03.03.2018 №37133457 та №37133458 до Пенсійного фонду України;

- від 07.08.2018 №30080 до Дарницького ВДВС.

Однак, зазначені запити не можуть бути враховані судом, оскільки вони не є заходами примусового виконання рішень в розумінні ч. 1 ст. 10 Закону України № 1404-VIII.

Крім того, судом також не може бути взята до уваги постанова державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Полешко Л.М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.07.2018 ВП №52356048, оскільки її було винесено після погашення позивачем в повному обсязі заборгованості по кредитному договору №283/П/99/2008-980 від 02.04.2008, що підтверджується довідкою від 15.06.2017 № 1-7-4219 виданою ПАТ «КБ «Надра».

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) невиконання боржником рішення в добровільному порядку; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

При цьому суд не бере до уваги положення абз. 2 ч.1 ст. 28 Закону України № 606-XIV за змістом яких виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, оскільки під час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору чинним є Закону України № 1404-VIII, в якому такі положення відсутні. Натомість визначення виконавчого збору, що міститься у ч.1 ст. 27 Закону України №1404-VIII містить застереження, що виконавчий збір - це збір, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Поряд з цим суд приймає до уваги те, що в матеріалах виконавчого провадження міститься довідка №1-10-8779 від 11.12.2017 ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» (отримана Бориспільським міським ВДВС ГТУЮ в Київській області 19.07.2018 за вх. №12143) про те, що станом на 08.12.2017 кредитна заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №283/П/99/2008-980 від 02.04.2008 станом на 08.12.2017 погашена в повному обсязі, кредит закрито. Довідка аналогічного змісту ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» за вих. №1-7-4219 від 15.06.2017 про те, що станом на 15.06.2017 кредитна заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №283/П/99/2008-980 від 02.04.2008 погашена в повному обсязі також міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Враховуючи, що фактично державним виконавцем не проведено жодної виконавчої дії щодо забезпечення примусового виконання зобов'язання боржника перед стягувачем та ОСОБА_1 самостійно виконав умови кредитного договору №283/П/99/2008-980 від 02.04.2008, суд приходить до висновку про передчасність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Наведена позиція суду випливає з норми статті 27 Закону № 606 - у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення, - позивач не міг надати такі докази, оскільки суду не пред"явлено беззаперечних доказів повідомлення боржника про виконавче провадження.

Також суд звертає увагу на те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на основі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем здійсненні дії, направленні на примусове виконання, які в даному випадку вчинені не були.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

За таких обставин, винесена постанова державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.02.2019 ВП №52356048 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 169798,28 грн. підлягає скасуванню

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 01 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 52356048 про стягнення виконавчого збору в розмірі 169798,28 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1697,99 грн. згідно з квитанцією від 05.02.2019 № 0.0.1259327678.1.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1697,99 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.02.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 169798,28 грн у ВП №52356048.

Стягнути з Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (адреса: 08300, вул. Київський шлях, 63, м. Бориспіль, Київська область, код ЄДРПОУ - 34977156) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1697 грн. 99 коп. (одна тисяча шістсот дев'яносто сім гривень 99 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).

Дата складення повного рішення суду - 20.02.2019.

Суддя Я.В. Горобцова

ОСОБА_6