Рішення № 79994787, 18.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2019 р. № 814/2863/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54028 доВійськової частини А1815 (військова частина-польова пошта В1688), Гончарівське,Чернігівський район, Чернігівська область,15558 простягнення коштів в сумі 19328,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини А1815 з позовними вимогами про стягнення з військової частини 19328,82 гривень винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у період з 25 грудня 2015 по 13 лютого 2016 включно, з 18 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року у складі військової частини А1815 приймав участь в антитерористичній операції, доказом чого є довідка в/ч пп В1688 від 29.04.2016. За вказаний період йому була виплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичної операції із розрахунку 1200 гривень. Однак, його грошове забезпечення за січень 2016 року становило 10894,80 гривень, за лютий 2016 року – 11044,80 гривень, за березень 2016 року – 11044,80 гривень, доказом чого є довідка в/ч А1815 від 30.03.2016. Винагорода за участь в АТО повинні була виплачена саме у зазначених розмірах, оскільки згідно із наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49 військовослужбовцям за період участі в АТО виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Недоплата вищевказаної винагороди становить: за січень 2016 року – 9694,80 гривень (10894,80 гривень – 1200,00 гривень), за лютий 2016 року 8321,38 гривень (11044,80 гривень/29 днів*25днів-1200,00 гривень); за березень 2016 року – 1312,64 гривень (11044,80 гривень/30 днів*4 дні – 1200,00 гривень/30 днів*4 дні). Всього недоплата складає 19328,82 гривень.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. У відзиві відповідач обґрунтував свою позицію тим, що з початку 2016 року, у зв’язку з прийняттями Кабінету Міністрів України постанови №16 від 20.01.2016 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», змінився принцип нарахування винагороди за участь у АТО. Якщо до цього часу військовослужбовець отримав 100% винагороду від місячного грошового утримання, то з 2016 року, виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. На виконання цієї постанови Міністром оборони України видано наказ №67 від 10.02.2016 «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичної операції, інших заходах в умовах особливого періоду». Згідно із Додатком 1 до Інструкції розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) становив 1200,00 гривень. Зазначені кошти позивачу було виплачено.

В період з 05.02.2018 по 30.11.2018 провадження по справі було зупинено до набрання чинності судовим рішення по іншій адміністративній справі №826/4922/16 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасуванню наказу МО України №67 в частині застосування його з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України.

17.12.2018 позивачем подано до суду заяву, в якій він просить стягнути з військової частини за січень 2016 року – 3493,31 гривень (11044,80 гривень – 1200 гривень – 5112,95 гривень -1238,54 гривень), за лютий 2016 року – 8486,90 гривень (11044,80 гривень/29 днів*25 днів -1034,48 гривень) за березень 2016 року – 1312,64 гривень (11044,80 гривень/30 днів*4 дні – 1200,00 гривень/30 днів *4дні.

20.12.2018 відповідачем подано пояснення до відзиву на адміністративний позов, в якому додатково зазначено, що за січень позивачу було виплачено винагороду за участь в АТО на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду по справі №825/670/16 в розмірі 5112,95 гривень.

Судом призначено справу до розгляду в судовому засіданні в режимі відеоконференції на 18.02.2019, але за неявки відповідача судове засідання не відбулося. Оскільки, позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, а відповідач не з’явився, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

18.02.2019 судом розглянуто клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду. Ухвалою суду від 18.02.2019 у задоволенні клопотання відмовлено.

18.02.2019 ухвалою суду закрито провадження в адміністративній справі частині позовних вимог про стягнення винагороди за січень 2016 року з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Повний текст судового рішення підписано 18.02.2019.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

30.01.15 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 був призваний на військову службу у зв’язку з мобілізацією.

Військову службу за мобілізацією в особливий період ОСОБА_1 проходив у військовій частині А1815 на посаді помічника командира бригади – начальника юридичної групи.

В період з 05.11.2017 по 17.12.2015, а також з 25.12.2015 по 13.02.2016 включно, та з 18.02.2016 по 10.03.2016, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

За участь в антитерористичної операції ОСОБА_1 за січень, лютий та березень 2016 року отримував винагороду в розмірі 1200 гривень.

04.08.2016 за рішенням Київського апеляційного адміністративного суду по справі №825/670/16 з військової частини стягнуто на користь ОСОБА_1 додатково винагороду за участь в АТО в розмірі 5112,95 гривень. Зазначені кошти перераховані військовою частиною на картковий рахунок ОСОБА_1 19.12.2016.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №24 від 31.01.2015 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць.

На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Міністерством оборони України видано наказ № 135/26580 від 05.02.2015 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій».

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об’єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

20.01.2016 Кабінетом Міністрів України видано нову постанову №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», відповідно до якої визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», а також передбачено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.

Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

У зв’язку цим, 10.02.2016 Міністерством оборони України було видано два накази: №66 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49» відповідно до якого втратив чинність, наказ Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції», та №67 «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду».

Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, було передбачено, що розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений у додатку 1 до цієї Інструкції в залежності від ступеня участі у бойових діях.

Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.

Додатком 1, передбачено, що за безпосередню участь військовослужбовця у воєнних конфліктах чи АТО, в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО), отримує винагороду у розмірі 1200 гривень.

Саме у такому розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №18 від 20.01.2016 та наказу Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016, ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася винагорода за участь в АТО протягом січня, лютого та березня 2016 року.

Відповідно до п.6 цього наказу, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016р. № 67 в частині «та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 по адміністративній справі №826/4922/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78190510) позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016р. № 67 «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду» в частині «та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Вирішуючи зазначений спір, суд приходить до висновків про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто, п.6 наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016р. № 67, в частині того, що він застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», втратив чинності з 22.11.2018, з дати набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №826/4922/16.

У такому разі, п.6 в цій частині не може бути застосований до правовідносин, які виникли після 22.11.2018, але його застосування відповідачем було правомірним до цієї дати.

Що стосується позивача, то протягом лютого та березня 2016 п.6 наказу №67 Міністерство оборони України діяв у повному обсязі, у тому числі, щодо застосування його з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Той факт, що судом нормативно-правовий акт було визнано протиправним та скасовано, відповідно до 1175 Цивільного кодексу України, може бути підставою для відшкодування шкоди, у разі доведеності спричинення такої шкоди та її розміру. Але, такі спори вирішуються в порядку цивільного судочинства.

По-друге, предметом розгляду по адміністративній справі №826/4922/16 був лише один наказ Міністерства оборони України №67, який безпосередньо встановив розмір винагороду за участь в АТО – 1200 гривень, яку отримав позивач у спірний період.

Натомість, як зазначено вище, 10.02.2016 Міністерством оборони України було видано два накази №66 та №67. Наказ №66 визнав таким, що втратив чинність наказ №49 від 02.02.2015, який свого часу і встановлював розмір винагороду за участь в АТО у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 наказу №66 від 10.02.2016, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Зазначений наказ протиправним судом не визнавався та не скасовувався.

За таких обставин, необхідно визнати, що наказ Міністра оборони України №49 від 02.02.2015 №49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» втратив чинність з 21.01.2015.

Тобто, в лютому та березні 2016 вже не діяв нормативно-правовий акт, який передбачав виплату винагороди за участю в АТО у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, а тому немає правових підстав для стягнення винагороди саме у такому розмірі.

По-третє, у будь-якому випадку, незважаючи на особливості темпоральної дії наказів Міністра оборони України №66 та №67 від 10.02.2016, з урахуванням застосування нормотворцем ретроактивності та визнання судом цього факту протиправним, необхідно зазначити, що з 21.01.2016 порядок нарахування та розмір винагороди за участь в АТО, був змінений нормативно-правовими актом вищою юридичної силою ніж наказ Міністерства, а саме постановою Кабінету Міністрів України.

З набранням чинності 21.01.2016 постановою Кабінету Міністрів України №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» втратила чинність попередня постанова №24 від 31.01.2015.

Зазначені постанови якраз по різному врегульовують питання виплати цієї винагороди, якщо №24 від 31.01.2015 передбачає виплату винагороди у відсотках місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць, то постанова №18 від 20.01.2016 передбачає виплату винагороди у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, у межах бюджетних призначень.

Тобто, у будь-якому випадку наказ Міністерства оборони України №49 від 02.02.2015, з 21.01.2016 не міг бути застосований, оскільки він з цього часу суперечив постанові Кабінету Міністрів України №18 від 20.01.2016.

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Миколаїв,54028 НОМЕР_1) до Військової частини А1815 (військова частина-польова пошта В1688) (Гончарівське,Чернігівський район, Чернігівська область,15558 ) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. .

Суддя В. В. Біоносенко