Рішення № 79994777, 13.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 р. № 400/2936/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, пр-т. Центральний, 138, кв. 48,Миколаїв,54055

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003

про:визнання протиправною постанови від 02.11.2017 № МК1872/432/НД-АВ/СПТД-ФС,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області з вимогами визнати протиправною винесену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.11.2017 року № МК1872/432/НД-АВ/СПТД-ФС, якою до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 372300,00гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2018 інспектором праці Управління Держпраці у Миколаївській області складено вимогу про надання/поновлення документів № № МК1872/432/НД-АВ, якою зобов'язано позивача в строк до 16 год.30 хв. 11.10.2018 року надати документи кадрового та бухгалтерського обліку працівників, що необхідні для проведення інспекційного відвідування. У зв'язку із ненаданням таких документів інспектором Управління Держпраці у Миколаївській області 12.10.2018 року складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № МК1872/432/НД-АВ від 12.10.2018 року.

Позивач вказала, що документи, які були необхідні інспектору, знаходились відповідно до Договору № 7 від 01.10.2018 року, акту прийому-передачу від 01.10.2018 року у ОСОБА_2 яка згідно до її закордонного паспорту в період з 07.10.2018 року по 14.10.2018 року перебувала за кордоном, про що є відповідні відмітки в паспорті. Обставини неможливості надання інспектору праці певних оригіналів документів було роз’яснено.

Також позивач вказує на протиправність постанови в недодержанні процедури розгляду справи про порушення законодавства про працю, оскільки він не був повідомлений про її розгляд не пізніше, ніж за п'ять днів, отже, справа не мала бути розглянута за його відсутності, чим порушено пункт 6 Порядку №509.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив повністю. Зазначивши, що інспекційне відвідування призначено у порядку та з підстав, визначених законодавством. Однак позивачем документи до перевірки не надані, причин не подання документів не повідомлено. Про наявність цивільно – правової угоди між позивачем та ОСОБА_2, відповідно до якої кадрові та бухгалтерські документи були передані для формування податкової звітності, інспекторам праці не повідомлялось. Тому відповідач вважає, що були наявні підстави для накладення на позивача штрафу на підставі статті 265 частини 2 абзацу 7 Кодексу законів про працю України у розмірі 372300 грн..

Ухвалою від 04.12.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 263 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області видано наказ про проведення інспекційного відвідування за додержанням вимог законодавства про працю суб’єкта господарювання Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1.

На підставі наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування № 707 від 10.10.2018 року.

11.10.2018 року відповідачем винесена вимога про надання документів № МК1872/432/НД-АВ, в якій зазначений перелік документів кадрового та бухгалтерського обліку працівників, що необхідні для проведення інспекційного відвідування. Визначений час для надання таких документів 11.10.2018 року о 16 год. 30 хв.

Документів на виконання вимоги № МК1872/432/НД-АВ, позивачем надано не було.

12.10.2018 року посадовою особою відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, у зв’язку з ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування та визначених у вимозі про надання документів від 11.10.2018 року № МК1872/432/НД-АВ.

Даним актом встановлено, що станом на 12.10.2018 на вимогу від 11.10.18 року відповідні документи позивач не надала та не повідомила Управління Держпраці в Миколаївській області про неможливість надання інформації для інспекційного відвідування, хоча мала для цього можливість, чим порушила вимогу ст.259 КЗпП України та за що передбачена відповідальність за ст.265 КЗпП України щодо перешкоди.

22.10.2018 р. на адресу позивача направлено повідомлення про призначення розгляду справи щодо порушення вимог законодавства про працю України та призначено розгляд справи на 10:00 год. 02.11.2018 р., про що позивачу надіслано 22.10.2018 р. лист.

30.10.2018 року особисто позивачем, він був отриманий, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи. (арк. 93). На розгляд справи позивач не з’явилась.

02.11.2018 року Управління Держпраці у Миколаївській області прийнято постанову про накладення штрафу № МК1872/432/НД-АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу в сумі 372300,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю даної постанови, позивач звернулась з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп.9 п.4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 69 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В цьому випадку Головне управління Держпраці у Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877).

Положеннями ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Вказані ограни, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), згідно із п.п.2, 5 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.8 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Пунктами 16-18 вказаного Порядку №295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, визначений механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Крім того, суд відзначає, що згідно абз. 7. ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено та як вбачається з постанови про накладення штрафу №ЗК382/В/СПТД-ФС-172 від 06.09.2018 на підставі абз.7 частини 2 статті 265 КЗпП України за створення перешкод у проведенні перевірки з додержання законодавства про працю на позивача накладено штраф у розмірі 372300,00 грн..

Аналізуючи вищевказані норми, можна дійти висновку про те, що підставою для накладення штрафу можуть бути лише акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При цьому, аналіз пунктів 16 та 17 Порядку №295 свідчить про те, що у разі відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин копія якого надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Судом критично надається оцінка твердженням представника відповідача про створення перешкод у діяльності інспектора праці, оскільки інспекторами праці на торгівельних точках позивача були відібрані пояснення від осіб, які були присутні у магазині за місцем здійснення господарської діяльності позивача. Дані особи проходили стажування на посаду продавців.

Тобто в даному випадку виключається можливість свідомого створення перешкод позивачем інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування, оскільки допуск до торгівельної точку був наданий, позивачем не вчинялись будь-які дії щодо створення інспектору держпраці перешкод у проведення інспекційного відвідування.

Окрім цього, інспектору державраці було роз'яснено, обставини ненадання документів, оскільки оригінали документів, які були необхідні інспектору, знаходились у бухгалтера ОСОБА_2, відповідно до Договору № 7 від 01.10.2018 року та акту прийому - передачі від 01.10.2018 року, яка на час інспекційного відвідування перебувала за кордоном, про що є відповідна відмітка в її закородоному паспорті, на пітвреждення даних.

З огляду на викладене, посилання відповідача на свідоме створення позивачем перешкод інспектору держпраці у проведенні інспекційного відвідування позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Аналіз наведених обставин в сукупності, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, а вимоги позивача про визнання противоправним винесеня постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1872/432/НД-АВ/СПТД-ФС від 02.11.2017 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №18483139 від 22.11.2018 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. та згідно квитанції № 18748906 від 14.12.2018 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3015,20 грн.. Загальна сума сплачено судового збору скалала 3720, 00 грн., тому такі витрати підлягають відшкодуванню у повному розмірі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (пр-т. Центральний, 138, кв. 48, Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 39787411) задовольнити.

2. Визнати протиправною постанову Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу у розмірі 372300,00 гривень №МК1872/432/НД-АВ/СПТД-ФС від 02.11.18 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003 39787411) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3720,00 гривень ( три тисячі сімсот двадцять 00 коп.).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар