Рішення № 79994746, 13.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/127/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області про визнання протиправним і скасування наказу від 14.12.2015 року № 1226к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Генерального прокурора України від 14.12.2015 року № 1226к його звільнено з посади прокурора Жидачівського району Львівської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Стверджує, що його звільнення, проведено в порушення вимог статті 49-2 та частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України з тих підстав, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників та допущено порушення норм трудового законодавства, з приводу чого вважає наказ про своє звільнення протиправним та таким, що порушує його права.

Представник відповідача, Генеральної прокуратури України, проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2015 року наказом Генерального прокурора України від 20.07.2015 № 98 затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури та Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників. У зв’язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 № 85ш у штатному розписі прокуратури Львівської області виключено 30 прокуратур районного рівня та встановлено 10 місцевих прокуратур. Позивачу, ОСОБА_1, 25.09.2015 року вручено під розписку попередження про майбутнє звільнення з 14.12.2015 року. Згідно з рейтинговим списком кандидатів на адміністративні посади у Городоцькій місцевій прокуратурі підсумковий бал ОСОБА_1 за результатами тестувань склав 101,67 балів, що виявилось недостатнім для подальшої участі у цьому конкурсі. У штатному розписі Стрийської місцевої прокуратури встановлено 25 одиниць прокурорських посад, зайняте позивачем 27 місце позбавило його можливості бути призначеним на посаду прокурора цієї місцевої прокуратури. З огляду на викладене позивача наказом Генерального прокурора України від 14.12.2015 року № 1226к звільнено з посади прокурора Жидачівського району Львівської області у зв’язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Представник відповідача, прокуратури Львівської області, проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що на час звільнення, згідно зі списком вакантних та тимчасово вільних посад оперативного складу органів прокуратури Львівської області, вакантні посади в міськрайпрокуратурах області були відсутні, а посада начальника управління є керівною посадою, призначення на яку здійснюється керівником прокуратури обласного рівня з урахуванням вимог, визначених чинними організаційно- розпорядчими документами Генерального прокурора України з питань комплектування кадрів і просування по службі, насамперед наказом від 15.09.2014 року № 2гн «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України». Відповідної рекомендації від заступників прокурора Львівської області та керівників структурних підрозділів прокуратури області про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією не надходило. У зв’язку з цим, наказом Генерального прокурора України від 14.12.2015 року № 1226к, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Жидачівського району Львівської області з 14.12.2015 року у зв’язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року скасовано в частині поновлення на посаді прокурора Жидачівського району Львівської області та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково.

Постановою Верховного суду від 31 липня 2018 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року скасовано та справу № 813/127/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Вказане рішення мотивоване тим, що в ході розгляду справи суди попередніх інстанцій посилаються на порушення відповідачем вимог статей 40, 42 та 49-2 КЗпП України, оскільки Прокуратура Львівської області, як роботодавець, повідомляючи про вивільнення, зобов'язана була одночасно запропонувати всі наявні вакантні посади в цій же установі та в межах області, які позивач міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації та врахувати переважне право позивача на залишенні на роботі. Однак, призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», який є спеціальним для правовідносин з приводу проходження публічної служби прокурорами.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача, прокуратури Львівської області, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та надав пояснення з урахуванням висновку Верховного суду у постанові від 31 липня 2018 року. Зокрема зазначив, що відповідачем дотримано порядок попередження про звільнення позивача відповідно до чинного законодавства. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача, Генеральної прокуратури України, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову та надав пояснення з урахуванням висновку Верховного суду у постанові від 31 липня 2018 року. Зазначив, що позивач не набрав необхідну кількість балів, яка б дозволила йому зайняти вакантну посаду у Городоцькій місцевій прокуратурі та Стрийській місцевій прокуратурі. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів заперечив проти позову повністю, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово позивача та представника відповідачів, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та -

в с т а н о в и в :

Наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора України від 22.05.2014 року за № 827к радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Жидачівського району Львівської області строком на п’ять років.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23.09.2015 № 85-ш на виконання вимог ст.ст. 7, 12 та пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру», у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структур прокуратури Львівської області та виключено штатний розпис прокуратури Жидачівського району.

Відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України та п. 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» 24.09.2015 року за вих.№11-4517 прокурора Жидачівського району Львівської області ОСОБА_1 попереджено про звільнення з займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури (п. 9 ч. 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 року.

Прокурором Львівської області скеровано Генеральному прокурору України подання від 11 грудня 2015 року № 11-4848 вих-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Жидачівського району Львівської області у зв’язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури Львівської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Генерального прокурора України від 14.12.2015 року за № 1226 к радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Жидачівського району Львівської області та з органів прокуратури з 14.12.2015 року у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частина 1 стаття 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частина 1 статті 40 КЗпП України).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч.ч. 1, 2, 6 ст. 43 Конституції України).

Однією з гарантій держави щодо забезпечення права на працю працездатним громадянам є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи згідно з вимогами ст. 5-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 2 статті 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно ч. 3 статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

15.07.2014 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В силу положень частини четвертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 7 вказаного Закону № 1697-VII передбачено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, спеціалізована антикорупційна прокуратура.

За приписами частини 1 ст. 12 Закону № 1697-VII передбачено, що у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

Пунктом 1-1 розділу XIII Закону № 1697-VII передбачено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

У підпункті «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5-1 розділу XIII Перехідні положення Закону № 1697-VII, призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 11, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу, порядок проведення якого затверджується Генеральним прокурором України.

Пунктом 9 частини 1 ст. 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Відповідно до частини 1 ст. 60 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п’ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначаються Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 № 98 (далі – Порядок № 98).

Відповідно до пункту 5.2 Порядку № 98, працівник, який на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.

Пунктом 9.1 Порядку № 98 вказано, що рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності.

Згідно пункту 9.2 Порядку № 98 передбачено, що рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку №98, у рейтинговому списку зазначаються: найменування місцевої прокуратури; прізвище, ім’я, по батькові кандидата; результати складання кожного тесту та підсумковий бал кандидата.

Пунктом 9.5 Порядку № 98 передбачено керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі. Призначення кандидатів на посади прокурорів відбувається після призначення їх керівників, перших заступників та заступників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за результатами тестувань набрав загальний підсумковиий бал 101,67 (тест на знання законодавчої бази – 80 балів, тест на загальні здібності – 21,67 бали), що виявилося недостатнім для подальшої участі у цьому конкурсі.

Як встановлено судом, відповідно до вимог п. 5.8 Порядку № 98, позивача не допущено до наступного рівня конкурсного відбору-тестування особистісних характеристик в рамках відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Городоцькій місцевій прокуратурі.

Водночас, отримані ним за результатами тестування бали були враховані при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора Стрийської місцевої прокуратури Львівської області.

Згідно з рейтинговим списком Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 посів 27 місце.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 25.09.2015 № 85-ш у штатному розписі Стрийської місцевої прокуратури 29,5 одиниці, у тому числі: керівник (1), перший заступник керівника (1), заступник керівника (2), прокурор (21), головний спеціаліст з питань захисту держаних таємниць (1), спеціаліст І категорії (2), водій (1), прибиральник службових приміщень (1).

Отже, наказом Генерального прокурора України від 25.09.2015 № 85ш встановлено 25 одиниць прокурорських посад, у тому числі 4 адміністративні посади - керівника місцевої прокуратури, першого заступника керівника та 2 заступників керівника, а також 21 посаду прокурора.

Однак, згідно рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів вказаної місцевої прокуратури ОСОБА_1 посів 27 місце, що позбавило його права претендувати на одну з вакантних посад.

Таким чином, позивач зайняв 27 місце з 25 наявних одиниць прокурорських посад у штатному розписі Стрийської місцевої прокуратури, а тому суд погоджується з твердженням відповідача, що позивач не є працівником прокуратури, який успішно пройшов тестування.

Поряд з цим, тимчасово вакантні посади у Стрийській місцевій прокуратурі Львівської області на які призначає керівник регіональної прокуратури, утворились вже після звільнення позивача згідно наказу Генерального Прокурора України від 14.12.2015 року за № 1226к, а тому позивачу такі не пропонувались, оскільки відповідно до п.5 наказу №85 від 23.09.2015 року (т.1 а.с.50-54) наказ уводився в дію з 15.12.2015 року.

Правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, визначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Також, аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, номер провадження К/9901/1664/18.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем не підлягають задоволенню, оскільки згідно з вимогами Закону № 1697-VII після 14.12.2015 подальша робота ОСОБА_1 в органах прокуратури була можлива лише за умови успішного проходження конкурсу.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 21.02.2019 року.

Суддя Коморний О.І.