Рішення № 79994651, 19.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. Справа№200/13369/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації

про визнання протиправними розпорядження та рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про:

- визнання протиправним розпорядження від 27 лютого 2018 року про зупинення виплати щомісячної адресної допомоги з 01 березня 2018 року та невиплати призначеної допомоги з 26 листопада 2017 року;

- зобов'язання здійснити виплату адресної соціальної допомоги на покриття витрат на проживання, оплату житлово - комунальних послуг з 26 листопада 2017 року по 01 березня 2018 року, поновити та здійснити виплату з 01 березня 2018 року;

- визнання протиправним рішення від 26 квітня 2018 року про відмову в призначенні державної допомоги при народженні дитини;

- зобов'язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини за заявою від 02 квітня 2018 року відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;

- визнання протиправним розпорядження від 22 травня 2018 року про відмову у призначенні допомоги на проживання на наступний шестимісячний строк з 02 квітня 2018 року;

- зобов'язання призначити та здійснити виплату адресної соціальної допомоги на покриття витрат на проживання, оплату житлово - комунальних послуг з 02 квітня 2018 року.

Крім того, заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 20.11.2018 року позивач просила поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки звернулася до відповідача з запитом про причини відмови в призначенні їй допомоги при народженні дитини та адресної соціальної допомоги в серпні 2018 року, коли отримала відповідь відповідача на адвокатський запит, з якої дізналася про причини свого порушеного права.

Зазначає, що 16.10.2017 року в неї в місті Торез Донецької області народилася дитина ОСОБА_3.

З 26.12.2017 року позивач з дочкою знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації.

Позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення адресної соціальної допомоги на покриття витрат на проживання, оплату житлово - комунальних послуг.

Рішенням відповідача від 19.02.2018 року позивачу була призначена допомога на проживання з 26.11.2017 року по 25.05.2018 року, проте, розпорядженням від 27.02.2018 року відповідач призупинив виплату з 01.03.2018 року до з’ясування. Призначену допомогу з 26.11.2017 року не виплатив, оскільки надійшла заява власника будинку ОСОБА_4 від 26.02.2018 року, що ОСОБА_1 не проживає за адресою, зазначеною у довідці ВПО.

Рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО № 82 від 01.03.2018 року виплату допомоги на проживання було припинено в зв’язку з фактом не проживання.

Рішенням УСЗН № 36 від 05.03.2018 року довідка ВПО № НОМЕР_1 була скасована через подання недостовірних відомостей.

02.04.2018 року позивач разом з дитиною знову стала на облік відповідача та звернулася до управління з заявою про призначення допомоги при народженні дитини та адресної допомоги на проживання, однак таку допомогу не отримала.

24.04.2018 року відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки рішенням комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО № 36 від 05.03.2018 року було скасовано довідку про взяття на облік ВПО.

Розпорядженням від 22.05.2018 року відповідач відмовив у призначенні допомоги на проживання на наступний шестимісячний строк, у зв’язку з скасуванням довідки.

Притому відповідач не врахував, що позивачем отримано нові довідки про взятті на облік її та дитини від 02.04.2018 року за іншою адресою.

З зазначених підстав вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні соціальних виплат протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року суд відклав підготовче засідання на 28 січня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19 лютого 2019 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи без участі (а.с. 32).

Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 51-52). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач з донькою з 26.12.2017 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

Перевіркою було встановлено, що позивач з дочкою не проживають за адресою, зазначеною у довідці про взяття на облік ВПО від 26.12.2017 року.

12.01.2018 року ОСОБА_1 разом з дитиною з’явилася до управління для проходження ідентифікації.

Рішенням управління від 13.02.2018 року позивачу було призначено виплату допомоги при народженні дитини, а 19.02.2018 року позивачу призначено щомісячну адресну допомогу.

Втім, 26.02.2018 року до управління звернулася громадянка ОСОБА_5, яка є власником будинку за адресою: вул. Московська, буд. 3, м. Волноваха з заявою, в якій просила зняти з обліку громадянку ОСОБА_1, оскільки вона за зазначеною адресою не мешкає.

Так, розпорядженням управління від 26.02.2018 року виплату соціальної допомоги при народженні дитини було призупинено з 01.03.2018 року, а розпорядженням управління від 27.02.2018 року виплату щомісячної адресної допомоги ВПО призупинено до з’ясування з 01.03.2018 року.

Відповідачем здійснено додаткову перевірку місцезнаходження позивача з дитиною та встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: вул. Московська, буд. 3, м. Волноваха не знаходиться.

Рішенням комісії про призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат ВПО № 81 від 01.03.2018 року було припинено соціальні виплати ОСОБА_1

02.04.2018 року ОСОБА_1 знов звернулася до управління з заявою про взяття на облік ВОП. Згідно довідок від 02.04.2018 року ОСОБА_1 та її донька перебувають на обліку в управлінні за адресою: пров. Бабушкіна, буд. 5, м. Волноваха.

11.04.2018 року працівниками відповідача здійснено вихід за цією адресою та встановлено відсутність мешканців, залишено повідомлення про необхідність з’явитися до УСЗН.

12.04.2018 року позивач з дитиною з’явилися до управління.

Відповідно до вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до пп. 4 п. 12 цього Порядку (скасування довідки ВПО) можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, передбачених законодавством.

Виходячи з наведеного, управлінням прийнято рішення від 26.04.2018 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини та розпорядження від 22.05.2018 року про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1

Відповідач також просив розглянути справи без його представника (а.с. 71).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії ВК № 151463 (а.с. 12-13). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 755895 у позивача з її чоловіком 16 жовтня 2017 року в місті Торез Донецької області народилася дочка ОСОБА_3 (а.с. 14).

Позивач та її дитина фактично перемістилися з м. Торез до м. Волноваха Донецької області. Згідно довідок від 02.04.2018 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 позивача та її дочку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб у м. Волноваха Донецької області (а.с. 14 зв.бік, 17).

Згідно довідок від 02.04.2018 року ОСОБА_1 та її донька перебувають на обліку в управлінні за адресою: пров. Бабушкіна, буд. 5, м. Волноваха.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач вдруге 02.04.2018 року звернулася до УСЗН Волноваської районної державної адміністрації з заявою про призначення допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги (а.с. 53-54).

11.04.2018 року працівниками відповідача здійснено вихід за цією адресою та встановлено відсутність мешканців, залишено повідомлення про необхідність з’явитися до УСЗН.

Сторони погоджуються, що 12.04.2018 року позивач з дитиною з’явилася до управління.

Однак, управлінням було прийнято рішення від 26.04.2018 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини та розпорядження від 22.05.2018 року про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги (а.с. 18, 26).

У вказаних рішеннях відповідач вказав правовою підставою постанову КМУ від 08.06.2016 № 365. Зокрема, наголошує, що відповідно до вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до пп. 4 п. 12 цього Порядку (скасування довідки ВПО) можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, передбачених законодавством.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини позивач вперше звернулася до УСЗН без пропуску встановленого законом строку.

З пункту 12 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, до з'ясування за списками СБУ. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно виплати щомісячної адресної допомоги суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок № 505) затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 цього Порядку грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 грн. на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442 грн. на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до пункту 5 Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) грошова допомога не призначається у разі, коли:

- будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;

- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як уповноважений представник сім'ї, звернулася до управління із заявою від 02.04.2018 року про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання на сім'ю.

Станом на дату звернення позивач разом з дочкою перебувала на обліку внутрішньо переміщених осіб в управлінні праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, що підтверджується довідками від 02.04.2018 року про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи

Відповідач зазначає, що підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги стало не проживання позивача з дочкою за фактичним місцем проживання/перебування.

Проте, вказана підстава, у відповідності до п. 6 Порядку № 505, не виключає право позивача та членів її сім'ї на отримання адресної допомоги, а тому розпорядження відповідача від 22.05.2018 року, яким відмовлено у призначенні допомоги на проживання на наступний шестимісячний строк є протиправним. Сторонами не спростовано, що у перший шестимісячний строк позивач також не отримувала вказану соціальну допомогу.

В свою чергу, відповідач законність свого рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги обґрунтовує посиланням на Постанову КМУ від 08 червня 2016 №365.

Так, відповідно до п. 7 вказаного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого для призначення (відновлення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 13 Порядку 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Тобто, положення вказаного підзаконного нормативно-правового акта щодо припинення чи відмови у призначенні соціальних виплат з підстав не підтвердження фактичного місця проживання/перебування, обмежують встановлене законом право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальної допомоги.

Вищевказаною постановою було встановлено для внутрішньо-переміщених осіб ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат.

Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. № 637. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 року у справі № 826/12123/16 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 17 липня 2018 року № 54.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишено без змін.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги те, що встановлення таких додаткових вимог як, зокрема, перевірка фактичного місцезнаходження внутрішньо-переміщеної особи при отриманні (поновленні) соціальних виплат є дискримінаційною та обмежує права останньої у реалізації її права на соціальне забезпечення, що стало підставою для скасування такої вимоги, суд приходить до висновку про те, що відмова позивачу у відновленні виплати щомісячної адресної допомоги з підстав не підтвердження фактичного місця проживання, є протиправною.

За таких обставин суд приходить до висновку, що управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації відмовила позивачеві у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг протиправно.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню, оскільки поважність причин доведено зверненням адвоката позивача до відповідача від 05.08.2018 року (а.с. 16) та гарантованим державою захистом прав дитини.

За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 86600, АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 02.04.2018р. № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: 85700, Донецька область, м. Волноваха, пров. Бабушкіна, буд. 5, РНОКПП НОМЕР_4) до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, буд. 26, код ЄДРПОУ 03197227) про визнання протиправними розпорядження та рішення, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним розпорядження управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 27 лютого 2018 року про зупинення виплати щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року та невиплати призначеної допомоги з 26 листопада 2017 року.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 адресної соціальної допомоги на покриття витрат на проживання, оплату житлово - комунальних послуг з 26 листопада 2017 року по 01 березня 2018 року, поновити та здійснити виплату з 01 березня 2018 року.

Визнати протиправним рішення управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 26 квітня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини за заявою від 02 квітня 2018 року відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Визнати протиправним розпорядження управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 22 травня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання на наступний шестимісячний строк з 02 квітня 2018 року.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 адресної соціальної допомоги на покриття витрат на проживання, оплату житлово - комунальних послуг з 02 квітня 2018 року.

Стягнути з управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03197227) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) судові витрати з судового збору у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.