Постанова № 79994461, 20.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Київ Справа № 810/811/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"до1) Київської митниці ДФС, 2) старшого державного інспектора Київської митниці ДФС ОСОБА_1,провизнання протиправними бездіяльності та рішення, його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач-1) та старшого державного інспектора Київської митниці ДФС ОСОБА_1 (далі – відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 28.01.2017 № 125130013/2017/110002/2; визнання протиправною бездіяльності відповідача-2, що виявилась у неприйнятті у строк, визначений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким органом доходів і зборів здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку позивача, прийняте з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки митного органу стосовно того, що подані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, представник позивача посилається на порушення посадовою особою відповідача чотирьохгодинного строку для завершення митного оформлення митної декларації або прийняття рішення про відмову у митному оформленні товарів.

Представник відповідача-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи митного органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийняте відповідачем правомірно, а рішення про відмову у митному оформленні товарів - у строк, визначений статтею 255 Митного кодексу України.

За наведених обставин представник відповідача -1 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 20.06.2017, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача-1 про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 93, 155).

Відповідач-2 заперечень проти позову суду не надав, будь-яких заяв чи клопотань відповідача-2 про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду також не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (ідентифікаційний код 35892372, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008 та здійснює господарську діяльність, пов`язану з виробництвом готових текстильних виробів, крім одягу, та інших текстильних виробів; діяльністю посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; оптовою торгівлею текстильними товарами (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с. 63-65).

У січні 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" було заявлено до митного оформлення придбаний у компанії "Dawood Exports (PVT) LTD" на підставі контракту від 12.10.2012 № 1012/12 та додаткових угод до нього від 22.12.2014 № 52, 11.10.2016 № 1012/12/4 та 05.09.2016 № 116 товар, а саме: тканина полікотон (р/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76/60х68, 48667,0 метрів погонних, 107064,4 м2, сток, виробник: "Dawood Exports (PVT) LTD", країна виробництва: РК (Пакистан).

Поставка товару здійснювалась на умовах FOB РК Karahci (за правилами Інкотермс 2000 це означає, що з моменту перетину товаром поручнів судна в названому порту відвантаження всі витрати та ризики втрати товару несе покупець, який зобов'язаний укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження).

18.01.2017 з метою митного оформлення імпортованого товару позивач надав Київській митниці ДФС електронну митну декларацію (МД) за № 125130013/2017/400481, до якої додав митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 12.10.2012 № 1012/12 разом з додатковими угодами до нього від 22.12.2014 № 52, 11.10.2016 № 1012/12/4 та 05.09.2016 № 116; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу від 11.11.2016 № 125130013/2016/418075; інвойс від 29.09.2016 № DE/INV/3778/16; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2С.» про вартість фрахту від 10.11.2016 вих. № 1609020; сертифікати про проходження товару від 10.10.2016 № TDAP(F)GSP028880/923972 форми А та 13.10.2016 № PTEA/CO/17-02668 загальної форми; коносамент від 06.10.2016 № MSCUPQ431095; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 28.11.2016 № 142005703-0803, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 10.11.2016 № 0839805/1, пакувальний лист від 29.09.2016, інформацію про позитивні результати здійснення радіоекологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампа), інші некласифіковані документи – наказ Міністерства фінансів України від 25.07.2016 № 657 "Про затвердження переліків даних, необхідних для функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів", постанову Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 953 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо здійснення екологічного та радіологічного контролю", постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 в адміністративній справі № 810/3668/15.

Згідно з даними МД від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481 контрактна вартість партії товару становила 42479,85 доларів США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 1086636,73 грн. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат) у сумі 22009,97 грн, задекларована митна вартість товару становила 1108646,70 грн.

Під час перевірки відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів посадовою особою Київської митниці ДФС витребувано у позивача додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; виписки з бухгалтерської документації; висновки експертних та/або біржових організацій щодо якості та вартості товару або сировини (а.с. 20).

24.01.2017 позивачем додатково до документів за МД від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481 подано митному органу: копію рахунку-фактури від 23.01.2017 № СФ-0000092; копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.01.2017 № ОУ-00000000092; копію прайс-листа виробника товару (продавця) на 2016 рік на товари сток, які постачаються на умовах FOB РК Karahci; бухгалтерську довідку від 20.01.2017 № 0120; податкові накладні від 27.12.2016 № 638 та 28.12.2016 № 649; копію експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 30.11.2016 № Ц-1318/2; копію листа Організації з питань інтелектуальної власності Уряду Пакистану від 23.11.2016 вих. № ТМ-Search/178064/2016 та доданих до нього результатів пошуку для підтвердження відсутності зареєстрованої торговельної марки «GOLD».

Рішенням Київської митниці ДФС від 28.01.2017 № 125130013/2017/110002/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної товару у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481 становить 49121,15 доларів США (0,4588 доларів США за одиницю).

Зі змісту вказаного вище рішення вбачається, що неможливість визначення митної вартості оцінюваного товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, посадова особа контролюючого органу обґрунтовує неподанням позивачем всіх витребуваних митним органом додаткових документів.

У свою чергу в якості підстави для витребування у позивача додаткових документів посадова особа митного органу вказує на відсутність у поданих позивачем документах за основним переліком відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: відсутністю всіх відомостей про товар. Вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на наявність на тканині напису "GOLD", виявленого під час митного огляду товару.

Незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснює відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари, а методів визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення.

Виходячи із наведених вище обставин, митна вартість імпортованих товарів визначена митним органом за резервним методом. За поясненнями представника відповідача, до уваги для її визначення митним органом взято вартість операції з ідентичним товаром – тканина текстильна, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних волокон полієфіра 52,40±0,50 % та бавовняних волокон 47,60±0,50%, вибивна з надрукованим малюнком, без покриття та просочення, урулована завширшки 219±1 см, ширина по фону тканини (між пругами), 218±1 см: поверхнева щільність 111±2 г/м. кв., арт. «Gold Lux» та «Gold», торгівельна марка: немає даних, виробник: KAUSAR PROCESSING INDUSTRIES (PVT) LTD, країна виробництва: РК (Пакистан), що імпортований:

- у вересні 2016 року за МД № 500060702/2016/12972 від 26.09.2016 партією тканини артикулу «Gold Lux» у кількості 19689,50 кг та артикулу «Gold» у кількості 8061,50 кг за митною вартістю 3,75 доларів США за 1 кг;

- у листопаді 2016 року за МД № 500060702/2016/015656 від 14.11.2016 партією тканини артикулу «Gold Lux» у кількості 15584,00 кг та артикулу «Gold» у кількості 12115,00 кг за митною вартістю 3,75 доларів США за 1 кг.

Водночас у письмових запереченнях на позов представником відповідача зазначаються і інші підстави для витребування у позивача додаткових документів: відсутність у поданих позивачем документах за основним переліком відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: витрат на транспортування; спрацювання у ході митного оформлення товару автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, з даних якої вбачається, що у попередніх періодах такий же товар (арт. "GOLD", країна походження та виробництва – Пакистан) розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларовано позивачем.

У зв'язку з проведенням коригування митної вартості товару орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2017/00009.

30.01.2017 позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію за № 125130013/2017/401118, в якій відкоригував митну вартість партії товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, та надав фінансові гарантії забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

У зв'язку з зазначеними обставинами, Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

Водночас позивач, не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.01.2017 № 125130013/2017/110002/2 та діями посадової особи відповідача, що виявились у порушенні строків прийняття рішення про відмову у митному оформленні товарів, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

В силу приписів частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 Митного кодексу України).

В силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках (частина друга статті 257 Митного кодексу України).

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу (часина третя статті 257 Митного кодексу України).

Частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 Митного кодексу України).

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з приписами частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 Митного кодексу України.

Так, в силу приписів частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 Митного кодексу України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 Митного кодексу України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54 та статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Так, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вже зазначалось судом вище, неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтовує, зокрема, неподанням декларантом всіх витребуваних митним органом додаткових документів за переліком, що визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Водночас жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи за основним переліком містять розбіжності чи наявні ознаки їх підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, відповідачем суду не надано.

При цьому з матеріалів адміністративної справи, а саме: копії оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та письмових заперечень відповідача вбачається, що приводом для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару визначено відсутність у поданих позивачем документах за основним переліком відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: витрат на транспортування та всіх відомостей про товар, а також спрацювання у ході митного оформлення товару автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, з даних якої вбачається, що у попередніх періодах такий же товар (арт. "GOLD", країна походження та виробництва – Пакистан) розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларовано позивачем.

Разом з тим твердження митного органу про порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на неподання документів на підтвердження витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного позивачем з його контрагентом зовнішньоекономічного контракту та додаткових угод до нього, поставку партії товару здійснено за правилами Інкотермс 2000 на умовах FOB, які передбачають обов'язок продавця здійснити завантаження товару на борт судна, що, у свою чергу, відокремлює витрати на перевезення як окрему складову задекларованої митної вартості.

В силу приписів графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України у сумі 22009,97 грн позивачем, зокрема, надано органу доходів і зборів копії коносаменту від 06.10.2016 № MSCUPQ431095, довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2С.» про транспортні витрати від 10.11.2016 вих. № 1609020, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.02.2017 № ОУ-00000000092 та рахунку-фактури від 23.01.2017 № СФ-0000092, які містять усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості приналежності послуг морського перевезення до імпортованих позивачем товарів, а визначена вартість перевезення вантажу відповідає числовому значенню заявлених позивачем витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару.

При цьому суд зауважує, що запит митного органу про витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару від 18.01.2017 взагалі не містить вимог щодо документального підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування.

У свою чергу припущення митного органу про порушення позивачем вимог митного законодавства з огляду на наявність в спеціалізованих програмно – інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України відомостей про те, що у попередні періоди товар – тканина із наявним маркуванням "GOLD", країна виробництва: Пакистан - розмитнювалась за більшою митною вартістю, ніж задекларована позивачем, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Імовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в силу приписів статті 361 Митного кодексу України вважається ризиками, управління якими здійснюють органи доходів і зборів у спосіб їх аналізу, виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За стандартними правилами, визначеними пунктами 6.3, 6.5 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками, для підтримки якої митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Суд звертає увагу на те, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі і з питань правильності визначення митної вартості товарів, має діяти у спосіб, що визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що ідентичний або подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок та відповідних цінових комерційних домовленостей тощо).

Інформаційні системи, що використовуються органами доходів і зборів, з об’єктивних причин не можуть містити всієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати вагомішого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що з огляду на наявність на імпортованих позивачем товарах маркування із написом "GOLD" за основу для визначення митної вартості імпортованої позивачем у січні 2017 року партії товару за резервним методом митний орган брав до уваги, зокрема, вартість операції з товаром з торгівельною маркою «Gold», що був імпортований у вересні 2016 року за МД № 500060702/2016/12972 від 26.09.2016 та у листопаді 2016 року за МД № 500060702/2016/015656 від 14.11.2016 партіями у кількості 19689,50 кг (арт. «Gold Lux»), 8061,50 кг (арт. «Gold») та, відповідно, 15584,00 кг (арт. «Gold Lux»), 12115,00 кг (арт. «Gold») за скоригованою митною вартістю 3,75 доларів США за 1 кг.

Із поданих суду копій вказаних вище митних декларацій (а.с. 148-151) та відомостей, що містяться у пошуковій формі "Рівень цін по ЦБД" (а.с. 146-147), вбачається, що умови поставки цього товару, спосіб його транспортування та ін., відрізняється від тих, які містяться в декларації від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481, поданій позивачем до митного оформлення, що у свою чергу є суттєвим для вирішення питання про необхідність проведення збільшення/зменшення рівня ціни товарів, ввезених в іншій кількості, на інших комерційних рівнях, а також порівняння різниці у витратах, включених до складових митної вартості оцінюваних та ідентичних товарів.

При цьому з наявних у матеріалах справи листа продавця від 31.01.2017 № 14OUTUA-39 (а.с. 50-51) та листа Організації з питань інтелектуальної власності Уряду Пакистан від 23.11.2016 № TM-Search/178064/2016 (а.с. 38-44) з додатками до нього вбачається, що маркування "GOLD", наявне на товарах, наданих до митного оформлення позивачем, не збігається із жодною зареєстрованою торговельною маркою на території країни виробництва та походження товару (тканини) – Пакистані, що свідчить про надуманість доводів митних органів про розмитнення таких же товарів у попередніх періодах за більшою митною вартістю.

На момент прийняття судом рішення у даній справі відповідачем не доведено існування передбачених статтею 58 Митного кодексу України обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору. Жодних належних та допустимих доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення митної вартості товарів, не наведено. Висновки відповідача про наявність розбіжностей у цих документах не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що правомірність визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" за основним методом (ціною договору) митної вартості тканини полікотон (р/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76/60х68, сток, країна виробництва: РК (Пакистан), отриманої від компанії "Dawood Exports (PVT) LTD" на підставі контракту від 12.10.2012 № 1012/12, вже досліджувалось, зокрема, в адміністративних справах № 810/738/17 та 810/739/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.

Так, постановами Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 в адміністративній справі № 810/738/17 та 20.03.2017 в адміністративній справі № 810/739/17, які набрали законної сили, відповідно, 16.05.2017 та 19.04.2017, визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.01.2017 № 125130013/2017/110004/2 та 28.01.2017 №125130013/2017/110005/2.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" правомірно визначено за основним методом (ціною договору) митну вартість тканини полікотон (р/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52% та бавовни 48%, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76/60х68, сток, країна виробництва: РК (Пакистан) на підставі контракту від 12.10.2012 № 1012/12.

В силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин суд дійшов висновку про неправомірність відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та визначенні митної вартості товару за резервним методом, у зв'язку з чим рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.01.2017 № 125130013/2017/110002/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" про визнання протиправною бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС ОСОБА_1, що виявилась у неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Частина друга цієї ж статті встановлює вичерпний перелік підстав, за яких строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей, а саме у разі: виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п’ятої цієї статті; зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини третьої статті 256 Митного кодексу України рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

З аналізу наведених вище норм випливає обов’язок посадових осіб митного органу завершити митне оформлення імпортованого товару з моменту його пред’явлення органу доходів і зборів протягом чотиригодинного строку, перебіг якого призупиняється для подання декларантом додаткових документів до моменту отримання митницею таких документів або письмової відмови декларанта у їх наданні.

Судом встановлено, що документи, витребувані у позивача запитом Київської митниці ДФС від 18.01.2017 о 15 год. 22 хв., отримано державним інспектором Даниленко Тетяною Володимирівною 24.01.2017 (а.с. 45).

26.01.2017 о 21 год. 44 хв. посадовою особою відповідача надано відповідь на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" від 24.01.2017 № 2401/17-01, в якій його повідомлено про прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару (а.с. 47).

Водночас картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2017/00009 прийнято посадовою особою відповідача ОСОБА_1 тільки 28.01.2017.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття посадовою особою митного органу рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 18.01.2017 № 125130013/2017/401118 у строк, визначений статтями 255, 256 Митного кодексу України, відповідачами суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним інспектором Київської митниці ДФС ОСОБА_1 не було дотримано встановлених частиною першою статті 255 Митного кодексу України часових вимог митного оформлення та прийнято рішення про відмову у митному оформленні товару з порушенням 4-годинного строку для прийняття такого рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3200,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 28.01.2017 № 125130013/2017/110002/2 визнати протиправним та скасувати.

3. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС ОСОБА_1, що виявилась у неприйнятті у строк, визначений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією від 18.01.2017 № 125130013/2017/400481.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.