Рішення № 79993875, 14.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/4790/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плату за час вимушеного прогулу 74686,57 грн. та 3498,44 грн. компенсації,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плату за час вимушеного прогулу 74686,57 грн. та 3498,44 грн. компенсації.

Ухвалою суду від 21.11.2018року відкрито провадження в даній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2018року закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.02.2019року відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що Позивач працювала на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області. 11.01.2017року Позивач була звільнена із займаної посади в у зв'язку із ліквідацією Відділу Дердгеокадастру в Олевському районі Житомирської області до оскаржуваного наказу та без врахування вимог Закону України "Про державну службу". Таке звільнення, на думку представника Позивача є протиправним, так як мала місце реорганізація органів Дердгеокадастру і Відповідач був зобов'язаний був вжити заходів для переведення Позивача у новостворений орган.

Представник Позивача вважає, що попередження про звільнення Позивача було здійснено не уповноваженою особою і при звільненні не було запропоновано вакантні посади. Крім того, на думку представника Позивача, розрахунок при звільненні був здійснений через 10 днів після звільнення та без виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Представник Відповідача по даній справі, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проти позову заперечила і пояснила, що 11.11.2016року Позивач як і всі працівники була попереджена про можливе звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області. На день звільнення Позивачу була запропонована вакантна посада провідного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області із врахуванням її освіти за фахом "агрономія" та спеціальністю "землеустрій та кадастр", від якої Позивач відмовилася.

На думку представника Відповідача, Позивач пропустила місячний строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо вступу на державну службу, її проходження та припинення регулюються правовими нормами Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII) та Кодексу законів про працю України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач з 2004року працювала у Олевському районному відділі земельних ресурсів, Відділі Держземагенства в Олевському районі, а з 2008року у Відділі Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області, в тому числі з 01.04.2016року на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації цього ж Відділу.

Відповідно до постанови КМ України "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 31 серпня 2016 р. N 581 відділ Держгеокадастру в Олевському районі, окрім інших, ліквідовано як юридичну особу публічного права. За приписами цієї ж постанови КМ України відділ Держгеокадастру в Олевському районі підлягав включенню в статусі структурного підрозділу Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру в Житомирській області.

Вказана постанова КМ України в установленому порядку не скасована, не змінена, а тому доводи представника Позивача щодо відсутності підстав для ліквідації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі є безпідставними.

Судом встановлено, що 11.11.2016року Позивач як і всі працівники була попереджена про можливе звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області. Таке попередження здійснено заступником голови комісії з ліквідації цього Відділу.

Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначають правові норми Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. N 1074 (далі - Порядок N 1074).

Безспірно, в розумінні вимог п.21 цього Порядку N 1074 саме голова комісії з ліквідації забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Разом з тим, в абзаці другому п.16 Порядку N 1074 (доповнений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. N 98) вказано, що у разі відсутності голови комісії з припинення органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов'язки виконує заступник такої комісії.

Таким чином, доводи представника Позивача, що попередження Позивача про звільнення здійснено не уповноваженою особою є безпідставними.

Більш того, згідно дослідженого судом наказу Відповідача від 09.11.2016року Позивач входила до складу цієї ж комісії по ліквідації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області (а.с.121).

Відносини щодо підстав та порядку припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення врегульовані правовими нормами ст.87 Закону N889-VIII.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.87 цього Закону, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

В ч.3 ст.87 Закону N 889-VIII прямо зазначено, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Процедура такого вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Судом встановлено та не заперечується Позивачем, що для подальшого працевлаштування Позивачу була запропонована наявна вакантна посада провідного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Управління державної експертизи, ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області, від якої Позивач відмовився (а.с.112).

Суд приймає до уваги доводи представника Відповідача, що вказана посада Позивачу була запропонована із врахуванням її освіти за фахом "агрономія" та спеціальністю "землеустрій та кадастр".

Більш того, вказана посада залишалася вакантною після звільнення Позивача і відповідно до наказу Відповідача від 25.04.2017року на її заміщення оголошувався конкурс (а.с.175).

Оскаржуваним наказом голови комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області від 11.01.2017року № 2-к Позивач була звільнена із займаної посади у зв'язку із ліквідацією вказаного Відділу відповідно до п.1ст.40 КЗпП України та п.1ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

Доводи Позивача та її позовні вимоги щодо протиправності вказаного наказу та поновлення її на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Відділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є наслідком обрання невірного способу захисту трудових прав.

Позивач ніколи не призначалася на посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Відділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області і ніколи не перебувала у трудових відносинах із Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, що свідчить про відсутність жодних правових підстав для задоволення її позовних вимог щодо такого поновлення на такій посаді.

Одночасно суд частково погоджується з доводами представника Позивача, що в розумінні вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП України у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується.

Разом з тим, представник Позивача не врахував, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" прямо зазначено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Судом встановлено і визнається Позивачем, що переведення Позивача в установленому порядку до структури Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не проводилося.

Таким чином, позовні вимоги Позивача в цій частині щодо протиправності звільнення, необхідності поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судом встановлено та визнається представником Відповідача, в тому числі у відзиві на позов, що дійсно мали місце несвоєчасний розрахунок Позивача при її звільненні строком на 10 днів та невиплата їй вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. Право Позивача на таку вихідну допомогу визнавалося Відповідачем на день звільнення, про що прямо зазначено в оскаржуваному наказі.

За приписами ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як зазначено в ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, вказане порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні з посади головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженка,45, ЄДРПОУ 39765513) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (11001, АДРЕСА_1, НОКПП НОМЕР_1) середню заробітну плату за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні з посади головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації Відділу Держгеокадастру в Олевському районі Житомирської області та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 20 лютого 2019 року