Рішення № 79993862, 20.02.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/1642/18

Провадження по справі 2/305/80/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді - Бліщ О.Б.

секретаря с/з - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 13.05.2014 ОСОБА_3, отримав кредит у розмірі 6000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісія за користування кредитом та інших витрат. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2018, має заборгованість в сумі 12306,91 гривень, що складається з наступного: 1390,47 гривень - заборгованість за кредитом; 4583,41 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5270,80 гривень - заборгованість за пенею, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 562,23 гривень - штраф (процентна складова). На підставі наведеного просили стягнути з відповідача, в їхню користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13.05.2014 в сумі 12306,91 гривень та судові витрати понесені банком при подачі даної позовної заяви до суду.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. Жодна з сторін не надала суду клопотання про їх виклик в судове засідання. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 04.12.2018 відповідачу був наданий строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

04.01.2019 до суду надійшов відзив, поданий представником відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 03 січня 2019 року. У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що на його думку позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу, оскільки в розрахунку заборгованості нарахована пеня прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності. Також зазначив, що з розрахунку заборгованості за заявою б/н від 13.05.2014, станом на 01.07.2018, не вбачаються конкретні розрахунки нарахованої позивачем пені, так само не зазначено та необґрунтовано суму штрафів. Окрім того, при винесенні судового рішення просить врахувати майновий та сімейний стан відповідача, який являється інвалідом ІІ групи загального захворювання (безстроково), потребує постійного лікування та контролю в невропатолога. Його дружина, з якою він перебуває у фактичному шлюбі, веде за ним догляд, окскільки у ОСОБА_3 права рука є непрацездатною, окрім щомісячної пенсії в розмірі 2517,17 грн., інших доходів відповідач не має. Разом з ним проживає його малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також його мати - інвалід І групи, ОСОБА_6. На даний час сім'я ОСОБА_3 перебуває у важких матеріальних умовах, коштів, які він отримує від Держави, не вистачає навіть на прожиття. Зважаючи на викладене, представник відповідача у відзиві не заперечує проти стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1390,47 грн. та нарахованих відсотків в розмірі 4583,41 грн., в решті позовних вимог просить відмовити.

29.01.2019 до суду надійшла відповідь на відзив від АТ КБ "ПриватБанку", в якому зазначено, що, позивачі не погоджуються з твердженнями представника відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву, та просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що, відповідно до укладеного договору б/н від 13.05.2014, ОСОБА_3, отримав кредит у розмірі 6000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісія за користування кредитом та інших витрат.

У відповідності до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2018 має заборгованість в сумі 12306,91 гривень, що складається з наступного: 1390,47 гривень - заборгованість за кредитом; 4583,41 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5270,80 гривень - заборгованість за пенею, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 562,23 гривень - штраф (процентна складова).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Не заслуговують на увагу, твердження представника відповідача зазначені у відзиві про те, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України, для окремих видів вимог встановлена спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так згідно ч.2 п.1 вказаної статті, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.1.1.7.31 Умов укладеного сторонами договору, строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Отже при зверненні з даним позовом до суду з вимогою про стягнення неустойки (пені) та штрафу позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даними вимогами, оскільки строк позовної давності щодо пред'явлення таких вимог було збільшено за домовленістю сторін.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується таким.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме — п.п.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з п.п.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15 та у постанові від 11.10.2017 №347/1910/15-ц.

За таких обставин суд прийшов до висновку про неможливість одночасного стягнення з боржника пені та штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 562,23 грн.).

При вирішенні питання що саме слід стягнути з відповідача пеню чи штрафи суд виходить з наступного.

Відповідно до пенсійного посвідчення №2685127175 від 25.03.2009 ОСОБА_3 являється інвалідом другої групи загального захворювання. Його доходи складаються з пенсії в сумі 2517,17 грн. Відповідно до довідки виконкому Великобичківської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області від 03.01.2019 №41 його сім'я складається з сина ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та співмешканки ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 З акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 вбачається , що разом з ним також проживає мати - ОСОБА_6, інвалід І групи. ОСОБА_3 ніде не працює, оскільки права рука є непрацездатною, окрім пенсії по інвалідності, інших доходів відповідач не отримує. Тому, враховуючи важке матеріальне становище відповідача, суд прийшов до висновку що з нього, в рахунок неустойки, слід стягнути штраф в сумі 500 гривень (фіксована частина) та 562, 23 гривень (процентна складова).

Враховуючи те, що позивачем надано обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а відповідачем жодних доказів на протилежне не представлено, а також враховуючи вищенаведені обставини щодо неможливості одночасного стягнення з боржника штрафу та пені, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення а саме, в сумі 7036,11 грн., що складається з наступного: 1390,47 грн. - тіло кредиту; 4583,41 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована частина), 562,23 гривень - штраф (процентна складова).

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки необхідно стягнути в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в сумі 1762 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ПриватБанк", юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.05.2014 в розмірі 7036 (сім тисяч тридцять шість) гривень 11 копійок, а саме: 1390 (тринадцять тисяч дев'яносто) гривень 47 копійок - тіло кредиту; 4583 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) гривні 41 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 (п'ятсот) гривень - штраф (фіксована частина), 562 (п'ятсот шістдесят дві) гривні 23 копійки - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд.

Головуюча: Бліщ О.Б.