Рішення № 79993739, 20.02.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/749/15-ц

Провадження № 2/307/34/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В при секретарі Олексій Я.В., за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житло та виселення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на житло та виселення. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 і від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сімейне життя не склалося і останнім часом стало нестерпним, так як відповідач зловживав спиртними напоями , не забезпечував сім’ю матеріально, на придбання спиртних напоїв витрачав речі домашньої обстановки. Рішенням Тячівського районного суду від 10.07.2014 року шлюб між ними розірвано. Діти залишилися проживати з нею. До цього вона є одноособовим власником житлового будинку №62 «а» по вулиці Кошута в смт. Буштино Тячівського району, право на який набула на підставі договору дарування. Однак її сім’я даним будинком користуватися не може, так як в будинку і після розірвання шлюбу продовжує проживати відповідач ОСОБА_3, хоча там не зареєстрований. При цьому безоплатно користується комунальними послугами, не несе ніяких обов’язків по утриманню житлового будинку у належному стані, не приймає участі у проведенні поточних і капітальних ремонтів. Будинок довів до занедбаного стану, приводить туди сторонніх осіб, з якими розпивають спиртні напої, На її зауваження не реагує, затіває сварки, навіть намагався її побити, про що вона неодноразово зверталася в міліцію. Користуватися за таких умов належним їй будинком вона з дітьми не може і змушена проживати в будинку сестри. На її неодноразові звернення звільнити належний їй будинок не реагує.

Просить визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на житло в будинку №62 «а» по вулиці Кошута в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області та виселити його без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні відносно позову заперечили та в його задоволенні просять відмовити. Свої заперечення обґрунтовують тим, що позивачка у дар отримала спірний будинок не завершений будівництвом. Вказаний будинок позивач та відповідач добудували разом, а тому вважають, що спірний будинок є спільним майном сторін, і ОСОБА_3 має право на проживання в ньому. Тому просять в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку №62 «а» по вулиці Кошута в смт. Буштино Тячівського району, що стверджується договором дарування та даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с.4, 5 ).

Рішенням Тячівського районного суду від 10 липня 2014 року шлюб між позивачкою і відповідачем ОСОБА_3 розірвано (а.с.6).

Згідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 15.06.2015 року в даному будинку продовжує проживати відповідач ОСОБА_3, який проживає в антисанітарних умовах, зловживає спиртними напоями, приводить сторонніх осіб, продає з будинку побутову техніку і веде аморальний спосіб життя.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 аналогічно в судовому засіданні ствердили, що в спірному будинку проживає ОСОБА_3, який систематично зловживає спиртними напоями, приводить додому підозрілих сторонніх осіб, з якими цілими ночами розпивають спиртні напої. Будинок занедбаний. Позивачка з дітьми в таких умовах не можуть проживати в своєму будинку і змушені проживати у будинку сестри під номером 62.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16 , 386 , 391 ЦК України.

Об’єктом власності особи може бути , зокрема , житло-житловий будинок , садиба , квартира ( ст.ст. 379 , 382 ЦК України).

Права власника жилого будинку , квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання , проживання членів сім’ї , інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав , передбачених законом.

Згідно до ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Статтею 116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Беручи до уваги наведене та доводи позивачки про те, що негативна поведінка відповідача перешкоджає проживати з ним в одному будинку, факт винесення офіційних попереджень відповідачу про недопущення протиправних дій, суд вважає , що порушене право позивачки підлягає захисту і їй слід усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на житло в будинку №62 «а» по вулиці Кошута в смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області та виселити його без надання іншого жилого приміщення.

Твердження відповідача та його представника про, що будинок за адресою смт. Буштино, вул. Кошута, № 62 «а», є спільною власністю сторін суд до уваги не бере, оскільки ці твердження належними та допустимими доказами не підтверджено.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 264, 265, ЦПК України , ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16 , 379 , 382 , 383 , 386 , 391 ЦК України , ст.ст. 150, 157 ЖК України, суд ,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, України таким, що втратив право на користування житловим будинком, що розташований за адресою смт. Буштино, вул. Кошута, № 62 «а», Тячівського району, Закарпатської області та виселити його без надання іншого жилого приміщення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідач: ОСОБА_3, зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6. Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2019 р.

Суддя: В.В.Чопик.