Рішення № 79993414, 18.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/394/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі – ГУ НПУ в Дніпропетровській області, третя особа), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-Х11 від 09.04.1992 року з 01.01.2016 року в розмірі 70 % грошового забезпечення;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням 90 % розміру грошового забезпечення та виплатити донараховані суми пенсії у встановленому законодавством порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у 1997 році він вийшов на пенсію за вислугою років з посади заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За поясненнями позивача, з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію України» відбулись зміни в законодавстві в сторону суттєвого збільшення грошового забезпечення поліцейських, що є підставою для перерахунку йому пенсії. На його інформаційний запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області йому була надана відповідь про те, що йому була нарахована пенсія в розмірі 70 % від грошового забезпечення 12933,31 грн., тобто 9053,32 грн. Проте, за твердженнями позивача, при обчисленні пенсії відповідачем не була врахована надбавка за оперативно-розшукову діяльність та за особливо важливі завдання, а премію зменшено з 92 % до 8,41 %.

Також позивач посилається на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішеннях № 21-рп/99 від 09.03.1999 року, № 8-рп/99 від 06.07.1999 року, № 5-рп/2002 від 20.02.2002 року, та Верховного Суду, зокрема, зазначену в рішенні від 15.02.2018 року по зразковій справі № 820/6514/17, та зазначає, що по-перше, в розумінні сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, по-друге, при призначенні органами Пенсійного фонду України особі пенсії в подальшому проведення їй перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, тому при проведенні перерахунку пенсії особі, застосуванню підлягають статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії, по-третє, перерахунок пенсій, призначених особам, які мають право на пенсію за цим законом, проводяться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

З урахуванням цього, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо здійснення йому перерахунку пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-Х11 від 09.04.1992 року з 01.01.2016 року в розмірі 70 % грошового забезпечення, а не 90 %.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а також встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. При цьому, відповідач посилається на положення ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), п. 3, п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року, та зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про перерахунок з 01.01.2016 року пенсій, призначених згідно з Законом України № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), а також врегульований порядок виплати перерахованих пенсій, починаючи з 01.01.2018 року, та порядок поетапної виплати доплати перерахованих сум пенсій з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Також, за твердженнями відповідача, цим рішенням чітко визначені розміри грошового забезпечення, з якого необхідно визначати розмір перерахованої пенсії.

З огляду на це, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вважає, що його дії щодо перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 року та її виплати з 01.01.2018 року, з урахуванням грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейських, є правомірними, та відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З приводу позовних вимог щодо проведення перерахунку пенсії у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення відповідач зазначив, що при перерахунку пенсії позивачу ним були враховані положення ч. 2 ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент проведення перерахунку), якими визначається, що розміри пенсій за вислугу років та максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Третя особа у встановлений судом строк надала суду пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення. В обґрунтування своїх вимог ГУ НПУ в Дніпропетровській області зазначило, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як колишній працівник органів внутрішніх справ, а саме: заступник начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, у зв’язку з чим документи для призначення пенсії, особова справа позивача та інші документи надсилались до органів Пенсійного фонду України.

Також третя особа у своїх поясненнях посилається на те, що 07.11.2015 року набув чинності Закону України «Про Національну поліцію», яким визначено, що Закону України «Про міліцію» втратив чинність. При цьому, відповідно до п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», довідки про перерахунок пенсії видаються державним органом, з якого особу було звільнено зі служби. Позивач був звільнений з ГУ МВС, а не ГУ НП, на підставі цього, третя особа вважає, що ОСОБА_1 у будь-яких правовідносинах з ГУ НП не перебував, тому чинним законодавством не передбачений обов’язок останнього здійснювати дії щодо підготовки довідок для перерахунку пенсії колишнім працівникам органів внутрішніх справ (міліції).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки від 31.03.1997 року № 2/8, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був звільнений з посади заступника начальника УМВС України в Дніпропетровській області, спеціальне звання полковник міліції, у відставку по хворобі на підставі п. 65 «б» Положення про проходження служби начальницьким складом органів МВС.

Відповідно до висновку № 83/19520, затвердженого зам. начальника ФЕВ УВС Дніпропетровської області 02.04.1997 року, про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року, позивачу була призначена пенсія з розрахунку вислуги років: 41 рік 06 місяців. З урахуванням ст. 13-а Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», пенсія позивачу з 31.03.1997 року була призначена у розмірі 85 %.

Відповідно до висновків № 83/27300, затверджених начальником УФРЕ УМВС України в Дніпропетровській області 09.04.2004 року та 05.01.2005 року відповідно, про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року, з 01.01.2005 року позивачу була призначена пенсія у розмірі 90 %.

При цьому, як вбачається з відомостей з пенсійної справи, копія якої міститься в матеріалах справи, в подальшому, в тому числі з 01.04.2018 року, відповідно до довідки від 30.03.2018 року, позивачу проводився перерахунок вже призначеної пенсії, з урахуванням змін у розмірі грошового забезпечення для поліцейських, зокрема, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988.

Відтак, відповідно до довідки від 30.03.2018 року про перерахунок пенсії з 01.04.2018 року ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії за вислугу років, з розрахунку основного розміру пенсії у 70 % грошового забезпечення, що у підсумку становила 9119,75 грн.

26.11.2018 року за вх. № 19995 позивач надіслав на адресу відповідача інформаційний запит, в якому зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено грошове забезпечення для поліцейських, яке за своїми складовими є суттєво вищим від раніше встановленого грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. При цьому, позивач повідомив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про те, що розмір його пенсії не збільшився, тому просив управління надати йому довідку про те, з яких складових частин грошового забезпечення заступника начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, посада яку він займав до звільнення на пенсію, йому була обрахована пенсія та скільки процентів по відношенню до розміру грошового забезпечення.

У відповідь на зазначений вище запит відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що йому був проведений перерахунок пенсії, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2016 року, на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2016 року, наданою ліквідаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яке становить 12933,31 грн. При цьому, відповідач зазначив, що основний розмір пенсії позивача становить 70 % від грошового забезпечення, тому при перерахунку складає 9053,32 грн. Також до основного розміру пенсії було враховане підвищення «Діти війни» в розмірі – 66,43 грн., тому загальний розмір перерахованої позивачу пенсії, за розрахунком відповідача, склав 9119,75 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведеного йому перерахунку розміру пенсії, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії, з урахуванням 70 % розміру грошового забезпечення, замість вірних 90 %.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, спірним правовідносинам, та вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон України № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час останнього призначення позивачу пенсії, тобто, станом на 01.01.2005 року), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

При цьому, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на момент проведення останнього перерахунку, тобто 30.03.2018 року) передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв’язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії, підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесені зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими цифри «80» замінено цифрами «70».

Натомість суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відтак, аналіз вказаних вище норм вказує, що зміни, внесені до законодавства щодо проходження військової служби після призначення пенсії особі, не поширюються на правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії. Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім, 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Отже, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто, з урахуванням максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

При перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто, відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу.

Такий правовий висновок також викладений і в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року, справа № 686/12623/17, провадження № К/9901/849/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визначено, що, зокрема, обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов’язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, а не 90 %, визначених на момент призначення йому пенсії.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що останній перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.04.2018 року був здійснений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Так, 29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом внесене доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Кабінет Міністрів України постановою від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі – Постанова № 988) та постановою від 18.11.2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова № 988 набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі – Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в п. 1 Порядку № 45, рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі – державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі – списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до п. 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови № 988 згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 року № 614, який набрав чинності 01.01.2016 року), перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що позивачу не був проведений перерахунок пенсії з 01.01.2016 року саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому, право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ.

До таких саме висновків прийшов і Верховний Суд у рішеннях по зразковим справам, а саме: рішення Верховного Суду від 15.02.2018 року, адміністративне провадження Пз/9901/8/18, справа № 820/6514/17, рішення Верховного Суду від 04.02.2019 року, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18, справа № 240/5401/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також суд зазначає, що згідно з частинами першою та другою ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов’язок суб’єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, або визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, дії відповідача щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-Х11 від 09.04.1992 року з 01.01.2016 року в розмірі 70 % грошового забезпечення, виходячи з розрахунку 90 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, у межах суми стягнення за один місяць, тобто після перерахунку призначеної йому пенсії з 01.01.2016 року, з урахуванням 90 % розміру грошового забезпечення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 768,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № ПН337, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 255, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-Х11 від 09.04.1992 року з 01.01.2016 року в розмірі 70 % грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням 90 % розміру грошового забезпечення та виплатити донараховані суми пенсії у встановленому законодавством порядку.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ – 21910427) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 18.02.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька