Рішення № 79992480, 21.02.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/15075/18

Провадження №2/263/479/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Дзигім К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 50005717 від 21.08.2012 року в розмірі 186955,19 гривень, суму збитків у розмірі 113963,66 гривень, 3% річних у розмірі 5822,58 гривень, інфляційні витрати в розмірі 15240,12 гривень, а всього 321981,55 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.08.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50005717, відповідно до якого товариство зобов’язалося надати відповідачу кредит у розмірі 135457,28 гривень, що на дату укладання договору складало еквівалент 16702,50 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Рolo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит товариству у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору та графіку погашення кредиту. 20.08.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 50005717 від 21.08.2012 року, на підставі якої товариством було надано відповідачу додатковий кредит у розмірі 32589,92 гривень, що на дату укладання договору складало еквівалент 4008,60 доларів США, з цільовим призначенням додаткового кредиту: сплата страхових платежів за договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору. Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання відповідача за кредитним договором було забезпечено заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу № 50005717 від 21.08.2012 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Рolo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, реєстраційний номер АН 5644ІА, заставною вартістю 159361,50 гривень. У зв’язку з систематичним невиконанням умов кредитного договору, 14.03.2016 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором. Вищевказана вимога не була отримана відповідачем через його відсутність за місцем проживання. Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, товариством було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави в примусовому порядку та процесу повернення заборгованості за кредитним договором. Так, 13.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 964 про звернення стягнення на предмет застави. 19.07.2016 року старшим державним виконавцем Житомирського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 22.05.2017 року старшим державним виконавцем Житомирського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з вилученням у відповідача автомобіля, який був предметом застави та реалізацією його на електронних торгах. В ході здійснення даного виконавчого провадження на предмет застави було звернуто стягнення та 24.07.2017 року на рахунок товариства було перерахованого 184561,73 гривень. Однак, отриманих коштів було недостатньо для погашення заборгованості за кредитним договором. Тож, загальна сума основного боргу відповідача станом на 20.09.2018 року становить 186955,19 гривень, яка складається з: залишку суми боргу після реалізації предмета застави в розмірі 167473,80 гривень та процентної ставки 9,9 %, встановленої умовами кредитного договору, в розмірі 19481,39 гривень. Для супроводження процесу стягнення заборгованості за кредитним договором, здійснення виконавчого напису нотаріусу, звернення стягнення на предмет застави, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», у зв’язку з чим позивач поніс витрати в розмірі 113963,66 гривень, які також мають бути відшкодовані відповідачем як збитки, завдані неналежним виконанням умов договору. Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за невиконання грошових зобов’язань, відповідно до ст. 625 УК України, у розмірі 5822,58 гривень, інфляційні витрати в розмірі 15240,12 гривень. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судові витрати, які складаються з: витрат по сплаті судового збору в розмірі 4829,72 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень, а всього 10829,72 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність суду не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50005717, відповідно до якого товариство зобов’язалося надати відповідачу кредит у розмірі 135457,28 гривень, що на дату укладання договору складало еквівалент 16702,50 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Рolo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, а відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит товариству у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору та графіку погашення кредиту /а.с. 10-18/.

20.08.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 50005717 від 21.08.2012 року, на підставі якої товариством було надано відповідачу додатковий кредит у розмірі 32589,92 гривень, що на дату укладання договору складало еквівалент 4008,60 доларів США, з цільовим призначенням додаткового кредиту: сплата страхових платежів за договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору /а.с.19-25/.

Згідно з п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов’язання відповідача за кредитним договором було забезпечено заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу № 50005717 від 21.08.2012 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Рolo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, реєстраційний номер АН 5644ІА, заставною вартістю 159361,50 гривень /а.с. 26-31/.

У зв’язку з систематичним невиконанням умов кредитного договору, 14.03.2016 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором /а.с. 32-33/. Вищевказана вимога не була отримана відповідачем через його відсутність за місцем проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики (кредиту) встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов’язання підлягає виконанню у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статті 19, 20 Закону України «Про заставу» встановлюють, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.1.1. Договору застави у разі невиконання боржником зобов’язань за договором, позивач має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в порядку, зазначеному в розділі 5 Договору застави, в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до п. 5.4 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, ТОВ «Порше Мобіліті» було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави в примусовому порядку та процесу повернення заборгованості за кредитним договором.

Так, 13.05.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 964 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Рolo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, реєстраційний номер АН 5644ІА /а.с. 36/.

19.07.2016 року старшим державним виконавцем Житомирського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51695624 /а.с. 37/.

22.05.2017 року головним державним виконавцем Житомирського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з вилученням у відповідача автомобіля, який був предметом застави та реалізацією його на електронних торгах /а.с. 38/.

В ході здійснення даного виконавчого провадження на предмет застави було звернуто стягнення та 24.07.2017 року на рахунок товариства було перерахованого 184561,73 гривень, що підтверджується кредитовим повідомленням /а.с. 39/.

Однак, отриманих коштів було недостатньо для погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Згідно з умовами кредитного договору № 50005717 від 21.08.2012 року розмір процентної ставки становить 9,9%.

Судом було встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за кредитним договором станом на 20.09.2018 року в розмірі 186955,19 гривень, яка складається з: залишку суми боргу після реалізації предмета застави в розмірі 167473,80 гривень та суми процентів з урахуванням процентної ставки 9,9 %, встановленої умовами кредитного договору, в розмірі 19481,39 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі неналежного виконання відповідачем зобов’язань договором, позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з відповідачем. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5 Договору збитки, заподіяні у зв’язку з неналежним виконанням договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Судом було встановлено, що для супроводження процесу стягнення заборгованості за кредитним договором, здійснення виконавчого напису нотаріусу, звернення стягнення на предмет застави, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», у зв’язку з чим позивач поніс витрати в розмірі 113963,66 гривень, що підтверджується: рахунком-фактурою № 115 від 18.05.2017 року /а.с. 40/, актом наданих послуг № 115 від 18.05.2017 року /а.с. 41/, платіжним дорученням № 1406 від 25.05.2017 року /а.с. 42/, рахунком-фактурою № 116 від 18.05.2017 року /а.с. 43/, актом наданих послуг № 116 від 18.05.2017 року /а.с. 44/, платіжним дорученням № 1405 від 25.05.2017 року /а.с. 45/, рахунком-фактурою № 121 від 308.05.2017 року /а.с. 46/, актом наданих послуг № 121 від 30.05.2017 року /а.с. 47/, платіжним дорученням № 1519 від 06.065.2017 року /а.с. 48/, рахунком-фактурою № 174 від 24.07.2017 року /а.с. 49/, актом наданих послуг № 174 від 24.07.2017 року /а.с. 50/, платіжним дорученням № 1990 від 26.07.2017 року /а.с. 51/.

Вищевказані витрати також мають бути відшкодовані відповідачем як збитки, завдані неналежним виконанням умов договору, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки в розмірі 113963,66 гривень.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами. Тому, в даному випадку, вирішуючи питання про стягнення 3 % річних, суд враховує, що позивач вимагає сплати процентів в якості відповідальності за порушення грошового зобов'язання, які не були обумовлені умовами договору, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період з 25.07.2017 року по 20.09.2018 року в розмірі 5822,58 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачаи на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 4829,72 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3 ст. 141 ЦПК України закріплено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень позивачем було надано до суду: договір по надання правової допомоги від 12.03.2018 року, укладений між адвокатом ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Порше Мобіліті», в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, за яким Адвокат зобов’язався надати Клієнту послуги з юридичного супроводу справ, перелік яких затверджено у Додатку1 до цього Договору, а Клієнт зобов’язався сплатити Адвокату гонорар у розмірі 27500,00 гривень щомісяця до 05 числа місяця, наступного за звітним, зі строком дії договору до 12.09.2018 року включно /а.с. 52-55/; додаткову угоду № 1 від 12.09.2018 року до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2018 року, якою було продовжено строк дії Договору на 6 місяців до 12.03.2019 року включно /а.с. 56/; додаткову угоду № 7/50005717 від 07.09.2018 року до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2018 року, за якою адвокат ОСОБА_5 зобов’язався надати послуги ТОВ «Порше Мобіліті» з юридичного консультування, підготовки процесуальних документів та супроводження відповідно провадження в суді по справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50005717 від 21.08.2012 року, замовник зобов’язався сплатити за надані послуги винагороду у вигляді фіксованої плати в розмірі 6000,00 гривень /а.с. 57/; акт наданих послуг від 28.09.2018 року до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2018 року /а.с. 58/; платіжне доручення № НОМЕР_2 від 03.10.2018 року /а.с. 59/.

Тож, у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст. 22, 526, 530, 572, 590, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законому України «Про заставу», керуючись ст. ст. 2, 80, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 87555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974, місцезнаходження: пр. Павла Тичини, буд. 1В м. Київ, 02152) основну суму заборгованості за кредитним договором № 50005717 від 21.08.2012 року в розмірі 186955,19 гривень, суму збитків у розмірі 113963,66 гривень, 3% річних у розмірі 5822,58 гривень, інфляційні витрати в розмірі 15240,12 гривень, а всього 321981 (триста двадцять одну тисячу дев’ятсот вісімдесят одну) гривню 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» витрати по сплаті судового збору в розмірі 4829 гривень 72 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень, а всього 10829 (десять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) гривень 72 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.Г. Шатілова