Ухвала суду № 79990870, 18.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 лютого 2019 року м. Черкаси справа № 925/561/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

від КП "Смілакомунтеплоенерго" - ОСОБА_2 - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" про стягнення 2 404 255,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 404 255,99 грн., з яких: 227 271,93 грн. пені, 1 978 358,01 грн. інфляційних та 198 626,05 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/2666-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року, укладеного між сторонами.

Рішенням від 15.06.2015 (а.с. 194-200) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (ідентифікаційний код 36779078, Черкаська область, м. Сміла, вул. Тімірязєва, 2 та вул. Свердлова, 94) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) -- 113 635,96 грн. пені, 1 649 501,55 грн. інфляційних, 151 055,84 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/2666- ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року та 48 085,12 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (а.с. 227-233) рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2015 залишено без змін.

На виконання судового рішення видано наказ від 19.10.2015.

07.02.2019 господарським судом Черкаської області зареєстровано заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником в порядку ст. 334 ГПК України, яким заявник просить суд замінити боржника ТОВ "Сміла Енергоінвест" на його правонастуника КП "Смілакомунтеплоенерго" на підставі договору № 14/3526/18 від 26.12.2018 про переведення боргу.

В засідання на розгляд заяви з'явилися лише представник позивача та КП "Смілакомунтеплоенерго". При цьому неявка учасників судового процесу в засідання у повному складі не перешкоджає розгляду такої заяви по суті (ч. 3 ст. 334 ГПК України).

В ході розгляду заяви представник позивача просив її задовольнити повністю, а представник КП "Смілакомунтеплоенерго" просив у задоволенні відмовити.

Розглянувши доводи заяви ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Незважаючи на те, що в заяві від 31.01.2019 про заміну сторони правонаступником позивач одночасно посилається і на ст. 52 ГПК (процесуальне правонаступництво) і на ст. 334 ГПК (заміна сторони виконавчого провадження), ухвалою від 11.02.2019 суд відкрив провадження за скаргою на підставі ст. 334 ГПК України.

Суд при цьому керувався тією обставиною, що після видачі наказу справа знаходиться на стадії виконавчого провадження, а ч. 5 ст. 334 ГПК України вказує, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

На прохання суду в ухвалі від 11.02.2019 визначитися із правовою підставою для розгляду заяви (ст. 52 чи ст. 334 ГПК), представник позивача уточнень до заяви не подав, однак і не заперечив проти того, що заява розглядається судом на підставі ст. 334 ГПК України.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 334 ГПК України про те, що заміна сторони виконавчого провадження можлива як до так і після відкриття виконавчого провадження, суд відхиляє доводи представника КП "Смілакомунтеплоенерго", що заява позивача не підлягає до задоволення з підстави, що позивачем не доведено наявності відкритого виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України.

Як встановлено судом, заяву про заміну сторони її правонаступником від 31.01.2019 (а.с. 1-2 том 2), заявником обґрунтовано виключно укладенням договору між НАК "Нафтогаз України" (далі - Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю ""Сміла Енергоінвест" (далі - ОСОБА_3 боржник) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (далі - Новий боржник) № 14/3526/18 від 26.12.2018 про переведення боргу (а.с. 5-6 том 2).

За умовами вказаного договору за згодою Кредитора ОСОБА_3 боржник (ТОВ "Сміла Енергоінвест") переводить на Нового боржника (КП "Теплокомуненерго") свій борг, який виник у ОСОБА_3 боржника перед Кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2666-ТЕ-36, укладеним між ОСОБА_3 боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг ОСОБА_3 боржника у цьому зобов'язанні та замінює боржника у зобов'язанні (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 103 103,74 грн. ( сто три тисячі сто три гривні 74 коп.), в тому числі:

- 66 036,57 грн. судовий збір згідно з рішенням суду у справі № 925/1195/14;

- 37 067,17 грн. судовий збір згідно з рішенням суду у справі № 925/561/15.

Як пояснив в засіданні представник позивача, весь борг і частина судового збору за рішенням у даній справі в межах виконавчого провадження по наказу від 19.10.2015 були сплачені відповідачем у справі. Несплаченим залишився лише борг по частині судового збору в сумі 37 067,17 грн.

При цьому позивач вказує, що наказ у справі було повернуто стягувачу постановою про повернення виконавчого документу від 26.12.2018 через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення і цю постанову надано суду.

У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Позовні вимоги у справі обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 13/2666- ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року, за яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 113 635,96 грн. пені, 1 649 501,55 грн. інфляційних, 151 055,84 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/2666- ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року та 48 085,12 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

У відповідності до ст. 509 ГПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Позивач вказує, що згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду і вважає, що стягнення судового збору за судовим рішенням є таким випадком і це боргове зобов'язання може бути переведено на іншу особу.

Суд відхиляє дані доводи позивача з огляду на наступне:

Ч. 5 ст. 11 ЦК України містить чітку вказівку на необхідність існування норми цивільного законодавства, яка прямо визначає встановлення прав та обов'язків за рішенням суду.

У даному разі такого випадку не було, оскільки ЦК України не визначає стягнення судового збору по справі як підставу виникнення чи спосіб зміни цивільно-правового зобов'язання.

У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі N 3-133гс17 міститься такий висновок про застосування норм права: за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Разом із тим, відповідно до положень ст. 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, ч. 4 ст. 36, ст. ст. 43, 46, ч. 3 ст. 334, ч. 3 ст. 653 ЦК. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 р. по справі N 910/755/18 не відступив від даного висновку, пославшись на цю постанову Верховного Суду України.

Отже, будь-які процесуальні дії суду, до яких відноситься і стягнення судового збору за результатами його розподілу при прийнятті судового рішення, ніяким чином не породжують та не змінюють умов цивільно-правових зобов'язань, що існують між учасниками спірних правовідносин.

Тому у правовідносинах сторін переведення боргу може мати місце лише щодо зобов'язання, яке випливає із умов договору № 13/2666- ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 року і тому не може стосуватися судового збору, стягнутого згідно рішення від 15.06.2015 у даній справі.

Натомість за змістом договору № 14/3526/18 про переведення бору від 26.12.2018 року його сторони прямо домовилися про переведення 37 067,17 грн. як суми боргу у вигляді залишку судового збору, не сплаченого за судовим рішенням у справі № 925/561/15.

Сума судового збору за судовим рішенням не може бути предметом угоди про переведення боргу згідно положень ст. 520 ЦК України та виходячи з тлумачення змісту зобов'язання, про яке йдеться у цій статті.

За таких обставин у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником позивачу слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 334 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви від 31.01.2019 про заміну сторони її правонаступником.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повний текст ухвали складено 21 лютого 2019

Суддя Н.М. Спаських