Ухвала суду № 79990670, 15.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"15" лютого 2019 р.м. Харків Справа № 922/2587/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.,

розглянувши скаргу на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 (вх. № 2843 від 01.02.2019) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО Х”, 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 95, код ЄДРПОУ 38000735;

до державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів”, 61017, м. Харків, вул. Котлова, 220, код ЄДРПОУ 08494527;

заінтересована особа (особа, дії якої оскаржуються): головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58, код ЄДРПОУ 41430678)

про стягнення 121461,43 грн.

за участі представників учасників справи:

позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 23.10.2018);

відповідача – не з’явився;

головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2018).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО Х” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів” про стягнення заборгованості у розмірі 121461,43 грн. за договором № 402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2017 по справі № 922/2587/17 позовні вимоги позивача задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення 26.09.2017 господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення суду від 26.09.2017.

22.01.2019 позивачем отримано копію постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1М від 10.12.2018 у виконавчому провадженні № 54960110 про повернення виконавчого документу стягувачу разом з Наказом від 26.09.2017.

01.02.2019 ТОВ “ЕНЕРГО Х” звернувся до господарського суду Харківської області з скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 (вх. №2843 від 01.02.2019), в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про повернення наказу № 922/2587/17, виданого господарським судом Харківської області 26.09.2017 стягувачу. Зобов’язати головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1:

- відновити виконавче провадження № 54960110 на виконання наказу № 922/2587/17 виданого господарським судом Харківської області 26.09.2017 по справі № 922/2587/17 про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів” на користь ТОВ “Енерго Х” заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 121 461,43 грн. за договором № 402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1821,92 грн.;

- здійснити примусове виконання наказу № 922/2587/17, виданого господарським судом Харківської області 26.09.2017 по справі № 922/2587/17 про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів” на користь ТОВ “Енерго Х” заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 121461, 43 грн. за договором № 402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1821, 92 грн. у спосіб та в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО Х” на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 (вх. № 2843 від 01.02.2019) прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 13.02.2019.

В судовому засіданні повноважний представник заявника скаргу підтримав та просив задовольнити, в обґрунтування зазначив, що повертаючи виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з наявністю мораторію щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, державний виконавець, всупереч положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не у повному обсязі вчинив виконавчі дії. Так, державним виконавцем не узято до уваги те, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із встановленням заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника здійснюється за умови, «якщо в нього (боржника) відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення». Разом з цим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, встановивши у ході здійснення виконавчого провадження № 54960110 наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувану відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, на виконання покладених на нього приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язань щодо застосування усіх передбачених цим Законом заходів, повинен був не виносити постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а відповідно до положень ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення способу виконання рішення в порядку, передбаченому Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Крім того, зазначив, що в порушення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про повернення виконавчого документа надіслано на адресу стягувача та отримано останнім лише 22.01.2019.

Відповідач у судове засідання не з’явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду скарги, про що свідчить довідка з реєстру відстеження пересилання поштових відправлень за номером 6102227448996 від 13.02.2019.

В судовому засіданні головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечував та просив відмовити, в обґрунтування зазначив, що на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження № 54920078 з примусового виконання в тому числі наказу № 922/2587/17 виданого 26.09.2017 господарським судом Харківської області про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО Х” заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 121461,43 грн. за договором № 402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1821, 92 грн. В рамках зведеного виконавчого провадження проведено виконавчі дії, а саме: винесено постанови про арешт майна, арешт коштів та накладено арешт на рахунку боржника. Разом з тим, 02.10.2018 до відділу надійшла скарга від Міністерства оборони України відповідно до якої, з переліку виконавчих документів у зведеному виконавчому провадженні примусовому виконанню шляхом звернення стягнення на майно боржника з урахуванням вимог положення Закону підлягає тільки: виконавчий лист № 642/6512/17 виданий 10.05.2018 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ДП МОУ "Харківський завод залізобетонних виробів" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку виплати заробітної плати у сумі 45245,64 грн., індексацію заробітної платні за травень місяць 2017 у сумі 401,55 грн., судовий збір 704, 80 грн., а всього - 46351,99 грн. Відповідно ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином на підставі вище викладеного вбачається, що передача державним виконавцем на реалізацію майна здійснена без урахувань вимог ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яка забороняє реалізацію основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв’язку з чим, виникла необхідність зняття з реалізації наступного майна: КАМАЗ 54112 д.н.з АХ1676ВО, КАМАЗ 54112 д.н.з АХ1666ВВ, ЗИЛ 431410 д.н.з. НОМЕР_1, ГАЗ 3110 д.н.з 97608 ХК, ЗИЛ ММЗ 4505, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, ЛАЗ 695Н, 1993 р.в., д.н.з. НОМЕР_3. 05.10.2018 в.о. начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 проведено перевірку зведеного виконавчого провадження. 05.10.2018 державним виконавцем винесено постанову про зняття з реалізації майна. 10.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

13.02.2019 судом на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 15.02.2019, для надання можливості головному державному виконавцю Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 надати копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 54920078.

Після перерви, від головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 надійшли копії зведеного виконавчого провадження (вх. № 3992 від 14.02.2019), які протокольною ухвалою господарського суду від 15.02.2019 приєднані до матеріалів справи № 922/2587/17.

В судовому засіданні повноважний представник заявника скаргу підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечував та просив відмовити.

Розглянувши скаргу (вх. № 2843 від 01.02.2019) на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України “Харківський завод залізобетонних виробів” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО Х” заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 121461,43 грн. за договором № 402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1821,92 грн.

26.09.2017 на виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення суду.

22.01.2019 позивачем отримано копію постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1М від 10.12.2018 у виконавчому провадженні № 54960110 про повернення виконавчого документу стягувачу разом з наказом від 26.09.2017.

Зазначена вище постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з чим, керуючи п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ: наказ № 922/2587/17 від 26.09.2017 повернуто стягувачу.

Стягувач вважає такі дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області незаконним та такими, що суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останній повинен був не виносити постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а відповідно до положень ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення способу виконання рішення в порядку, передбаченому Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За умовами ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого ч. 2 цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до п. 3, 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку, передбаченому п. 9 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Водночас, 10.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", що суперечить положенням ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. 34-35 Закону України "Про виконавче провадження".

Матеріали справи не містять доказів вжиття органом ДВС дій, які передбачені вищенаведеними правовими нормами, а саме: звернення керівника відповідного органу державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з документами та відомостями, необхідними для перерахування стягувачу коштів.

А отже, наведені обставини свідчать про порушення з боку державного виконавця у процесі здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2587/17 від 26.09.2017.

Відповідно до ст. 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06 березня 2003 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права позивача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.12.2018 разом з наказом на примусове виконання рішення суду направлені на адресу стягувача та отримані останнім лише 22.01.2019, що є порушенням вимог ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо строку надсилання відповідної постанови (арк. справи 47-48).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем порушено права стягувача як сторони виконавчого провадження.

За приписами ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене, незастосування приписів Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" та не спрямування державним виконавцем документів та відомостей необхідних для фактичного виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2587/17 до Державної казначейської служби України є порушенням прав стягувача, з огляду на відсутність у останнього права самостійно звернутись до Державної казначейської служби України, суд дійшов висновку, що скарга (вх. № 2843 від 01.02.2019) на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 234, 235, ст. ст. 339-343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО Х» на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 (вх. №2843 від 01.02.2019) -задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногорському та Новобаварському районах міста Харкова територіального управління юстиції у Харківській області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 про повернення наказу №922/2587/17, виданого господарський судом Харківської області 26.09.2017 року, стягувану ТОВ «Енерго X».

Зобов'язати головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногорському та Новобаварському районах міста Харкова територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1:

- відновити виконавче провадження №54960110 на виконання наказу №922/2587/17, виданого господарським судом Харківської області 26.09.2017 року по справі №922/2587/17, про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України «Харківській завод залізобетонних виробів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго X» заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 121461,43 грн. за договором №402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1821,92 грн.;

- здійснити примусове виконання наказу N 922/2587/17, виданого господарським судом Харківської області 26.09.2017 року, про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України «Харківській завод залізобетонних виробів» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго X» заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 121461,43 грн. за договором №402 купівлі-продажу електроенергії від 12.03.2014, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1821,92 грн. у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в строки та в порядку, передбаченому статтями 254, 255, 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 перехідних положень ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 21.02.2019.

Суддя ОСОБА_5