Рішення № 79990486, 11.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2505/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення 541 676,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) (надалі – позивач) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (надалі – відповідач) про стягнення 541 676,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2018р. позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2505/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на "11" грудня 2018 р. о 09:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/2505/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "04" лютого 2019 р. о 12:20 год.

18.01.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" надійшло клопотання, відповідно до якого, відповідач просить суд розглядати справу за відсутності його представника

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/2505/18 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення 541 676,00 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "11" лютого 2019 р. о 10:30 год.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, хоча приймав участь в судових засіданнях по справі та був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.02.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наступні обставини.

11 лютого 2015 року між Білгород-Дністровською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Філія (надалі - Адміністрація) та Державним підприємством"Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (надалі - Підприємство) було укладено Договір № 27- П-БДФ-15 про використання інфраструктури (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом цього договору є надання підприємству об’єктів інфраструктури Адміністрації в користування на платній основі, згідно з переліком (додаток №1 до договору, що є невід'ємною частиною до Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, розрахунки за користування Підприємством об’єктами інфраструктури Філії здійснюється Підприємством згідно тарифів, але не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітнім на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 2 даного Договору, Підприємство сплачує Філії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми просроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного договору, за користування Підприємством об’єктами інфраструктури, Філія виставила Підприємству наступні рахунки: № 1296 від 14.06.2016 на суму 45 936,00 грн.; № 1323 від 17.06.2016 на суму 11 484,00 грн.; № 1336 від 22.06.2016 на суму 22 968,00 грн.; № 1356 від 24.06.2016 на суму 11 484 грн.; № 1365 від 29.06.2016 на суму 11 484,00 грн.; № 1414 від 30.06.2016 на суму 10 345,44 грн.; № 1451 від 30.06.2016 на суму 24 858,72 грн.; № 1484 від 14.07.2016 на суму 11 484,00 грн.; №1498 від 19.07.2016 на суму: 15 000 грн.; №1774 від 31.08.2016 на суму: 16 300,80 грн.; №1992 від 30.09.2016 на суму: 20 036,40 грн.; №2083 від 01.11.2016 на суму: 1 866,48 грн.; №2263 від 25.11.2016 на суму: 1 866,48 грн.; №2335 від 30.11.2016 на суму: 8 439,84 грн.; №2353 від 30.11.2016 на суму: 4 168,44 грн.; №2580 від 31.12.2016 на суму: 21 055,20 грн.; №2586 від 31.12.2016 на суму: 11 777,28 грн.; №2613 від 31.12.2016 на суму: 4 391,78 грн.; №20 від 01.01.2017 на суму: 1 866,48 грн.; №142 від 31.01.2017 на суму: 19 153,44 грн.; №174 від 31.01.2017 на суму: 222,92 грн.; №175 від 31.01.2017 на суму: 15 494,40 грн.; №179 від 31.01.2017 на суму: 8 401,00 грн.; №198 від 31.01.2017 на суму: 4 550,34 грн.; №204 від 31.01.2017 на суму: 588,20 грн.; №216 від 08.02.2017 на суму: 1 866,48 грн.; №322 від 28.02.2017 на суму: 23 873,88 грн.; №341 від 28.02.2017 на суму: 12 282,70 грн.; №373 від 28.02.2017 на суму: 134,33грн.; №383 від 28.02.2017 на суму: 2 349,04 грн.; №530 від 27.03.2017 на суму: 2 223,19грн.; №598 від 31.03.2017 на суму: 2 598,19 грн.; №600 від 31.03.2017 на суму: 833,69грн.; №620 від 31.03.2017 на суму: 16 470,60 грн.; №639 від 31.03.2017 на суму: 13 762,64 грн.; №652 від 31.03.2017 на суму: 2 262,60 грн.; №692 від 13.04.2017 на суму: 1 866,48 грн.; №759 від 27.04.2017 на суму: 6 597,96 грн.; №821 від 30.04.2017 на суму: 17 659,20 грн.; №836 від 30.04.2017 на суму: 241,73 грн.; №850 від 30.04.2017 на суму: 2 500,91грн.; №851 від 30.04.2017 на суму: 10 868,04 грн.; №856 від 30.04.2017 на суму: 588,20грн.;

Однак, як зазначає позивач, вищезазначені рахунки відповідачем сплачені не були, у зв’язку із чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі 424 183,50 грн.

З наведених підстав Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 541 676,00 грн., з яких: 424 183,50 грн. – сума основного боргу, 119,33 грн. – пеня, 24 861,04 грн. – 3% річних та 92 512,13 грн. – інфляційні втрати.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору про використання інфраструктури № 27- П-БДФ-15 від 11.02.2015р. та додаткових угод до нього.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В підтвердження надання послуг за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії підписаних між сторонами актів наданих послуг та підписані між сторонами рахунки.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, договірні зобов’язання щодо оплати за надані послуги відповідачем не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 424 183,50 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за надані послуги за договором, в розмірі 424 183,50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 119,33 грн. – пені, 24 861,04 грн. – 3% річних та 92 512,13 грн. – інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 2 даного Договору, Підприємство сплачує Філії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, від суми просроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд погоджується із здійсненими позивачем розрахунками пені, 3% річних та інфляційних втрат, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача 119,33 грн. – пені, 24 861,04 грн. – 3% річних та 92 512,13 грн. – інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення 541 676,00 грн. – задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська обл., м. Білгород-Днійстровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) (67701, Одеська обл., м. Білгород-Днійстровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 38728376) 424 183 /чотириста двадцять чотири тисячі сто вісімдесят три/ грн. 50 коп. – основного боргу, 119 /сто дев’ятнадцять/ грн. 33 коп. – пені, 24 861 /двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят одну/ грн. 04 коп. – 3% річних, 92 512 /дев’яносто дві тисячі п’ятсот дванадцять/ грн. 13 коп. – інфляційних втрат та 8 125 /вісім тисяч сто двадцять п’ять/ грн. 14 коп. – витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 21 лютого 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут