Рішення № 79990447, 12.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2030/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 02.01.2019р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Дослідне господарство „Жеребківське” Селекційно-генетичного інституту – національного центу насіннєзнавства та сортовивчення” до Одеської обласної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про розірвання договору та стягнення 40 000,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Дослідне господарство „Жеребківське” Селекційно-генетичного інституту – національного центу насіннєзнавства та сортовивчення” (далі по тексту – Підприємство) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Одеської обласної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі по тексту – Дослідна станція) про розірвання договору №27-11/17 на впровадження та супроводження завершеної наукової розробки від 27.11.2017р. та стягнення авансу у розмірі 40 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за умовами договору №27-11/17 від 27.11.2017р. в частині проведення наукового розроблення технології у строки, передбачені умовами договору. Невиконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за умовами договору №27-11/17 від 27.11.2017р., за переконанням позивача, свідчить про наявність правових підстав, для повернення на користь Підприємства сплаченого на користь відповідача авансу.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, Дослідною станцією було наголошено про належне виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором №27-11/17 від 27.11.2017р. в частини розроблення технології, що, за переконанням відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для розірвання договору та повернення авансу у розмірі 40 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.11.2017р. між Підприємством (Замовник) та Дослідною станцією (Виконавець) було укладено договір на впровадження та супроводження завершеної наукової розробки №27-11/17, відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 1.5 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи по впровадженню та супроводженню окремих елементів завершеної наукової розробки (технології). Договір укладено на період 2018р. Термін здачі роботи за договором – до 31.12.2018р. Приймання та оцінка наукового впровадження та супроводження технологій, здійснюється згідно вимог Технологічного завдання та Календарного плану роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору №27-11/17 від 27.11.2017р. за наукове провадження, супроводження розробки (технології) згідно з цим договором Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу узгодження ціни (додаток 3) 10 % від реально отриманого приросту (не менше 5 ц/га) врожаю товарної продукції озимих зернових культур. Приріст слід рахувати від контрольного варіанту за загальноприйнятою технологією у господарстві. Контрольний варіант по озимій пшениці складає – 154 га та по озимому ячменю – 115 га.

Згідно з п. 2.2 договору №27-11/17 від 27.11.2017р. оплата проводиться з розрахунку 25% авансування та 75 % після страхування реального приросту врожайності від впровадження окремих елементів завершеної наукової розробки (до 1 грудня 2018р.).

Відповідно до п. п. 3.1 – 3.3 договору №27-11/17 від 27.11.2017р. перелік наукової та іншої документації, що підлягає оформленню і здачі Виконавцем Замовнику по окремих етапах (культурах) виконання та по закінченню договору визначається Технічним завданням і календарним планом. По завершенню робіт Виконавець представляє Замовнику акт здавання-приймання наукової розробки (технології) з додаванням до нього звіту про виконану роботу, розроблену технологічну карту, витягу з протоколу засідання науково-технічної ради Виконавця з висновком про відповідальність виконаної роботи ПНД. У випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком доробок та термінів їх виконання.

Положеннями п. 4.3 договору №27-11/17 від 27.11.2017р. передбачено, що у разі невиконання робіт за договором з вини Виконавця останній повертає Замовнику всі раніше перераховані на його рахунок кошти.

Згідно з п. 4.5 договору №27-11/17 від 27.11.2017р., у разі недотримання Замовником Календарного плану робіт, зміни або порушення технологій, рекомендацій, наданих Виконавцем, що може призвести до порушення загальної програми і поставить під загрозу її дієздатність, Виконавець не несе матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. п. 5.1, 6.1 договору №27-11/17 від 27.11.2017р. за згодою сторін зміст пунктів технічного завдання, термін дії договору або етапів Календарного плану, а також вартість робіт за договором можуть бути змінені у процесі виконання роботи, що оформлюється додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018р.

У додатку №1 до договору №27-11/17 від 27.11.2017р. сторонами було погоджено технічне завдання на впровадження елементів завершеної ПНД до договору, відповідно до п. 4 виконання наукової розробки складається із двох етапів: перший етап – вивчення агробіоценозу даного регіону, збір інформації для створення експертної системи підтримки прийняття технологічних рішень при вирощуванні озимої пшениці та озимого ячменю з метою отримання стабільно високих врожаїв зерна тощо; другий етап – впровадження в виробництво окремих елементів створеної науково-обґрунтованої інноваційної системи біологізації вирощування озимих зернових культур у конкретних умовах господарства (технологічна карта на СD-диску додається).

Згідно з п. 5 додатку №1 до договору №27-11/17 від 27.11.2017р. робота виконується у зазначений термін згідно календарного плану виконання завдання (по закінченню кожного з етапів роботи) згідно з планом НДР складатимуться відповідні акти здачі-приймання замовлення, а також звіти про стан проблеми і шляхи її вирішення. По закінченню роботи отримані матеріали супроводжуватимуться відповідним чином оформленими документами: витяг з протоколу розширеного засідання вченої ради Дослідної станції, звіти про виконану роботу.

На підставі протоколу узгодження ціни за послуги по впровадженню завершених наукових розробок, сторони по справі дійшли згоди узгодити орієнтовний розмір договірної ціни за послуги по впровадженню наукової розробки у 2018р. у сумі – 160 000,00 грн.; приклад розрахунку – площа озимих зернових (800 га)*0,5 т/га (гарантований приріст від урожаю) = 400 т. * 4000 грн. /т. (ціна реалізації товарного зерна без ПДВ) = 1600000,00 грн. * 10% (винагорода від провадження) = 160 000,00 грн.; даний розрахунок є підставою для проведення авансового платежу між Виконавцем та Замовником.

Додатком №2 до договору №27-11/17 від 27.11.2017р. (календарний плат робіт по впровадженню завершеної наукової розробки) сторонами було погоджено терміни виконання робіт, відповідно до якого терміном виконання першого етапу робіт є перший квартал 2018р., обсяг фінансування становить 40 тис. грн., що складає 25 % від договірної ціни; форма надання результату – матеріали до наукового обґрунтування, звіт про виконану роботу. Другий етап виконання робіт, який включає в себе впровадження інноваційної системи, повинен бути виконаний протягом другого кварталу 2018р. – 4 кварталу 2018р., форма надання результату – технологічна карта вирощування озимих культур на електронному та паперовому носіях, звіт про виконану роботу.

На виконання умов договору №27-11/17 від 27.11.2017р. позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 29.11.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було складено акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.04.2018р., відповідно до якого заборгованість Дослідної станції на користь Підприємства складає 40 000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справ, а саме: протоколу №4/2 від 02.04.2018р. розширеного засідання науково-технічної ради Дослідної станції та ради директорів мережі ДПДГ ОДСДС на якому брав участь директор Підприємства – ОСОБА_4, вбачається, що за результатами обговорення питання щодо необхідності вивчення наданих на електронних носіях, в тому числі Підприємству, звітів по впровадженню завершеної наукової розробки було прийнято рішення продовжити Підприємству строк для надання зауважень щодо звіту до 15.04.2018р.

31.07.2018р. Підприємство звернулось до Дослідної станції із претензією №68, відповідно до якої позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань прийнятих на себе за умовами договору №27-11/17 від 27.11.2017р. в частині виконання робіт згідно календарного плану, вимагав повернути суму сплаченого авансового внеску у розмірі 40 000,00 грн.

У відповідь на вказану претензію Дослідною станцією листом №138 від 17.08.2018р. було повідомлено Підприємство про відсутність правових підстав для повернення авансового платежу у розмірі 40 000,00 грн. з огляду на виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №27-11/17 від 27.11.2017р., а саме: у першому кварталі 2018р. відповідачем було надано позивачу наукове обґрунтування наукового впровадження та супроводження завершених наукових розробок.

Господарський суд зазначає, що факт виконання Дослідною станцією наукового обґрунтування наукового впровадження та супроводження завершених наукових розробок на Підприємстві, а також складання звіту за перше півріччя 2018р. підтверджується матеріалами справи. Окрім того, з витягу з протоколу №6 від 17.08.2018р. розширеного засідання науково-технічної ради Дослідної станції та ради директорів мережі ДПДГ ОДСДС вбачається, що науково-технічною радою було затверджено результати звіту відповідача та підтверджено виконання першого етапу робіт за договором №27-11/17 від 27.11.2017р.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою до Дослідної станції, Підприємством в обґрунтування заявлених позовних вимог про розірвання договору №27-11/17 від 27.11.2017р. було наголошено, що відповідач станом на момент звернення позивача до суду із позовом не вчинив жодних дій щодо виконання договору, зокрема виконання першого етапу робіт за договором, підготовки відповідних матеріалів, що є підставою для розірвання договору та повернення на його користь сплаченого авансу у розмірі 40 000,00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 892 ЦК України встановлено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до ст. 893 ЦК України виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 897 ЦК України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що Дослідною станцією на виконання зобов’язань за договором №27-11/17 від 27.11.2017р. було передано Підприємству на електронному носії звіт по впровадженню завершеної наукової розробки, що підтверджується протоколом №4/2 від 02.04.2018р. розширеного засідання науково-технічної ради Дослідної станції та ради директорів мережі ДПДГ ОДСДС, участь у якому брав також директор Підприємства. Крім того, господарським судом було встановлено, що перший етап робіт за договором, невиконання якого і стало підставою для звернення Підприємства до суду, був виконаний Дослідною станцією, що підтверджується наявністю наукового обґрунтування наукового впровадження та супроводження завершених наукових розробок, звітом за перше півріччя 2018р., також рішенням розширеного засідання науково-технічної ради Дослідної станції та ради директорів мережі ДПДГ ОДСДС, яке оформлене протоколом №6 від 17.08.2018р.

Поряд з цим господарський суд зауважує, що перший етап робіт за договором №27-11/17 від 27.11.2017р. був виконаний відповідачем із порушенням календарного плану, яким було передбачено строк для його виконання – перший квартал 2018р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідачем було виконано перший етап робіт із порушенням календарного плану робіт до договору №27-11/17 від 27.11.2017р. Викладене спростовує доводи Підприємства, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог – невиконання відповідачем першого етапу робіт взагалі. Крім того, господарський суд зауважує, що з наявних в матеріалах справи доказів, а саме: наказів відповідача на відрядження працівників, а також протоколу розширеного засідання науково-технічної ради Дослідної станції та ради директорів мережі ДПДГ ОДСДС №4/2 від 02.04.2018р., участь у якому також брав директор Підприємства – ОСОБА_4, підтверджується факт вжиття Дослідною станцією відповідних заходів щодо виконання робіт, що також спростовує доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги висновки суду щодо виконання Дослідною станцією першого етапу робіт за договором №27-11/17 від 27.11.2017р., господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для розірвання даного договору з мотивів, наведених Підприємством в обґрунтування позовних вимог – невиконання відповідачем першого етапу робіт взагалі. При цьому, допущене відповідачем порушення строків виконання робіт, про що позивачем також було наголошено у позовній заяві, не свідчить про невиконання відповідачем взагалі прийнятих на себе зобов’язань, що, в свою чергу, не є достатнім для розірвання договору з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

Крім того, судом, при вирішенні даного спору, також було враховано факт відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження надання Підприємством заперечень Дослідній станції щодо звіту по впровадженню завершеної наукової розробки у строк до 15.04.2018р., встановлений на засіданні науково-технічної ради Дослідної станції 02.04.2018р., що підтверджується протоколом №4/2, або у будь-який інший строк, що дозволяє господарському суду діти висновку про існування у Підприємства, як кредитора, прострочення власних зобов’язань, період якого за матеріалами справи встановити не вбачається на можливе.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно зі ст. 570, ч. 1 ст. 571 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення із Дослідної станції авансу у розмірі 40 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Перерахований позивачем на користь відповідача аванс відповідає обсягу виконаних Дослідною станцією робіт за договором №27-11/17 від 27.11.2017р., що. з урахуванням висновків суду про відсутність правових підстав для розірвання договору та про існування у Підприємства як кредитора прострочення виконання власних зобов’язань за договором, дозволяє господарському суду дійти висновку і про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача авансу у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог державного підприємства „Дослідне господарство „Жеребківське” Селекційно-генетичного інституту – національного центу насіннєзнавства та сортовивчення” до Одеської обласної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про розірвання договору та стягнення 40 000,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 571, 610, 611, 613, 651, 892, 893, 894, 897, 898 Цивільного кодексу України, ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 лютого 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна