Рішення № 79989486, 18.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2019 Справа № 905/2414/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при помічнику судді (за дорученням) Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка Донецької області

про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 72 285,00грн.,-

Представники сторін:

від позивача: :ОСОБА_1 – представник за довіреністю від 30.11.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 35/ЦОФ к/2019 від 28.12.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка Донецької області про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 72 285,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при перевірці правильності відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, встановлено, що у накладній № 50576669 у вагоні №66934126 вказана маса вантажу 69 000 кг, фактично при переваженні вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол встановлена маса 61 850 кг, що на 7 150 кг менше , ніж вказано в накладній. Зазначена обставина, за позицією позивача, є підставною для стягнення штрафу на підставі ст. 122 Статуту залізниці у розмірі 5 провізних плат.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №905/2414/18, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

15 січня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих.№ 09-01 від 10.01.2019р. Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на роз`яснення президії Вищого господарського суду від 29.09.2008р. № 04-5/255 про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», згідно з яким складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов`язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визначення відповідного акта таким, що не має доказового значення, отже, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу. Також відповідач посилається на те, що до матеріалів справи не надано технічного паспорту на вагон, не надано документів, які свідчили про знаходження вантажу під охороною та на те, що представник відповідача на переваження вагону не викликався. В ході судового засідання 18.02.2019 року відповідач також посилався на те, що при складанні комерційного акту маса вантажу була вказана без врахування природної втрати, що ставить під сумнів законність акту.

18 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої, позивач на підставі ст. 129 Статуту залізниці України, заперечує проти доводів відповідача, з посиланням на те, що у випадку самостійного виявлення залізницею невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, залізниця зобов`язана скласти комерційний акт.

21 січня 2019 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява за № НПОС-06/85 від 17.01.2019р., в якій зазначено, що позивачем допущено технічну помилку під час складання прохальної частини позовної заяви та замість правильної суми вимог 72 285, 00 грн. невірно вказано 71 225, 00 грн. Проаналізувавши матеріали позовної заяви, дослідивши докази сплати державного мита, звернувши увагу на визначення позивачем ціни позову, на наведений розрахунок суми штрафу, на розрахунок суми судових витрат, суд погоджується з позицією позивача про допущену технічну помилку в резолютивній частині позовної заяви та розглядає справу з урахуванням прояснень позивача, не вважаючи такі пояснення збільшенням позовних вимог.

Представники позивача та відповідача з’явилися в судове засідання. Позивач наполягав на задоволені позовних вимог. Відповідач заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

З’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, надані до матеріалів справи, виходячи із обставин, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

6 липня 2018 року зі станції Курахівка Донецької залізниці відповідач згідно залізничної накладної № 50576669 у вагоні № 66934126 відправив вантаж - вугілля кам'яне марки Г, вологість не менш 8% із визначенням станції призначення - Бурштин Львівської залізниці.

При оформленні залізничної накладної № 50576669 у вагоні № 66934126 відповідачем вказано масу вантажу – 69 000кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т) відправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена підписом представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як визначено ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов’язків.

П.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Виходячи з інформації, наведеної у 55 спірної накладної, відповідач підтвердив правильність внесених ним відомостей.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. За інформацією, наведеною відповідачем у накладній, вантаж був розміщений у вагоні типа – напіввагон.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов’язок перевіряти його масу.

Як свідчать матеріали справи на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (попутна станція) під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 66934126 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт № 450003/147 від 07.07.2018.

Із зазначеного акту вбачається, що на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем було проведено контрольне зважування вагону та встановлено, що при зважуванні вагону в статичному режимі , з повною зупинкою та розчепленням на справних 150-тоних електро-тензометричних вагах, заводській номер № 032 (держповірка ваг 29.12.2017), виявилося, що вага брутто -84850 кг, тара за документом -23000 кг, вага нетто- 61850, що менше ваги , вказаної в документі на 7150кг. Навантаження вантажу рівномірне, нижче бортів на 40-50 см. Поглиблень немає. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі немає. В технічному відношенні вагон справний. Слідів розкрадання та втрати вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

До матеріалів справи надано акти загальної форми, зміст яких співпадає із змістом комерційного акту.

Згідно із п. 24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей,

зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а

також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Зі змісту додатку 1 до пункту 1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 , п.8 зазначених Правил, комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування не суперечить діючому законодавству.

Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу,визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції

призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку,передбаченому Правилами видачі вантажів.

Відповідно до положень п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Так, відповідно до залізничної накладної № 50576669 вантаж - вугілля кам'яне, знаходився у вологому стані (не менш 8% (графа №20)). Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною № 50576669 у вагоні № 66934126 становить – 1 380 кг, проте згідно комерційного акту № 450003/147 від 10.07.2018р. нестача вантажу у вагоні № 50576669 склала – 7 150 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.

Таким чином, позивач правомірно склав комерційний акт. Крім зазначеного, вимоги Правил складання актів не передбачають обов’язок залізниці вказувати масу при зважуванні вантажу в комерційному акті з урахуванням природної втрати.

Враховуючи викладене, доводи відповідача, наведені в ході судового засідання, про недопустимість використання комерційного акту як доказу через те, що в ньому вказано масу без врахування природної втрати, не приймаються судом до уваги як не обґрунтовані.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на п.3.3 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», підкреслюючи, що право перевіряти кількість та масу вантажу у позивача виникає тільки на договірних засадах. Таку позицію представник відповідача виразив також в ході судового засідання 18.02.2019 року, наполягаючи на тому, що відсутність договору між сторонами позбавляє позивача перевіряти масу вантажу, та як наслідок складати комерційний акт. Проте, як зазначалося вище, а також враховуючи п 3.3 Роз’яснень, складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. Зі змісту Статуту та пункту 6 зазначених Роз’яснень, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Згідно із ст.ст. 118, 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу,тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень, посилається на те, що тара порожнього вагону при контрольному зважуванні не виявлялася, у зв’язку із чим він ставить під сумнів доказову силу акту. Проте, у відповідності до Додатку 3 до Правил складання актів, у графі 19 відправником вказується відомості про вагон, у тому числі маса тари (якщо маса тари перевірялася вантажовласником шляхом зважування, маса тари, вказана на вагоні, зазначається в чисельнику, а маса, визначена шляхом зважування, - у знаменнику). Відповідачем у додатку до накладної (Відомості вагонів) зазначена у графі тара вагону 25000/23000, тобто маса вказана на вагоні складає 25000кг, а маса, яку визначив відповідач при складанні накладної та зважуванні вагону, складає 23000кг.

Зі змісту п.4 Правил складання актів, маса тари вантажу може прийматися за трафаретом на вагоні або шляхом зважування вагону після його вивантаження. Тобто, зважування порожнього вагону при встановлені маси вантажу не є обов’язковим для залізниці. Зі змісту комерційного акту вбачається, що вагон окремо не зважувався. В акті зазначена маса тари за документом , тобто 23000 кг. Проте, як свідчить первинний документ – накладна, маса тари за трафаретом на вагоні складає 25000кг. Проте, позивачем враховане самостійне зважування вагону відповідачем та враховані вихідні дані, які зазначені останнім в накладній, що вплинуло на визначення розбіжностей в масі з урахуванням інтересу відправника.

Враховуючи те, що відповідач самостійно визначив масу вагону шляхом його зважування, не довів, що позивач при використанні даних відповідача порушив порядок складання акту, та не навів жодних доказів, які свідчать про недостовірність результатів зважування, суд не приймає його доводи про необґрунтованість акту через відсутність технічного паспорту на вагон та нездійснення зважування порожнього вагону.

Відповідач також посилається на відсутність інформації про охорону вантажу. Проте в акті зазначено що вантаж пересувався без охорони. У накладній, яка складалася відповідачем , у графі 7 не зроблено заяв про необхідність охорони вантажу.

За змістом Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, зазначені в Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20 січня 1997 року № 18, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1997 року за № 36/1840 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 27 червня 2012 року № 363), перевозяться в супроводі та під охороною відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці, за що відправник сплачує окрему плату, або в супроводженні провідника відправника. Рішення про те, хто буде супроводжувати вантаж, воєнізована охорона залізниці чи провідник відправника, приймається відправником. Вугілля не відноситься до цього переліку. Проте, за окремою угодою між відправником і залізницею під охорону залізниці можуть прийматися до перевезення вантажі, найменування яких відсутні в зазначеному Переліку. Суду не надано доказів укладання такої угоди між учасниками справи, тому, доводи відповідача про відсутність інформації про охорону вантажу є необґрунтованими.

Відповідач також зазначає, що його не було викликано на переваження вагону. Проте, з наведеного вище аналізу норм, якими врегульовані спірні відносини, вбачається відсутність обов’язку залізниці при проведені перевірки та складанні комерційних актів на попутних станціях викликати представників вантажовідправника.

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суду не доведено, що комерційний акт №450003/147 від 10.07.2018 підписаний неналежними особами, у зв’язку з чим суд виходить з того, що комерційний акт відповідає п. 10 Правил складання актів.

Згідно із п. 24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей,

зазначених ним у накладній. Підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті. Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Виходячи із приписів статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як зазначено у накладній,провізна плата за перевезення вантажу у вагоні № 66934126 складає 14 457,00грн.

Позивачем до стягнення заявлений штраф у розмірі 72 285,00грн. (14 457, 00 грн. Х 5), що відповідає приписам, наведених вище норм.

З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 72 285,00 грн. за накладною № 50576669 на вагон № 66934126 є правомірними та підлягають задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка Донецької області про стягнення штрафу у розмірі 72 285,00 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” (85621, Донецька область, Мар'їнський район, сел. Вовчанка, вул.Нагорна, 1а, код ЄДРПОУ 33959754) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) суму штрафу у розмірі 72 285,00 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя П.В. Демідова

У судовому засіданні 18.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2019р.

Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).