Рішення № 79989255, 11.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2019м. ДніпроСправа № 904/4290/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", м. Дніпро

про стягнення 78863,80 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №4112 від 02.01.2019, юрисконсульт;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

24.09.2018 Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення штрафу у сумі 78863,80 грн, нарахованого ним за несвоєчасну доставку відповідачем вантажу.

Ухвалою від 01.10.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 25.10.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Воронько В.Д. на призначену дату (25.10.2018) розгляд справи у судовому засіданні було перенесено на 20.11.2018, про що свідчить ухвала від 19.10.2018; ухвалою суду від 20.11.2018 розгляд справи було відкладено на 29.11.2018 за клопотанням позивача.

Ухвалою від 29.11.2018 суд здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.12.2018.

10.12.2018 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову частково заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини за несвоєчасну доставку вантажу. З сумою нарахованого штрафу відповідач також не згоден та вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення 47499,86 грн.

19.12.2018 позивач подав заяву про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Суд задовольнив заяву позивача та надав час останньому скористатися своїми процесуальними правами та обов'язками, оголосивши перерву в підготовчому засіданні з 19.12.2018 до 15.01.2019 на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України.

15.01.2019 позивач, не погодившись з доводами відповідача, подав до суду відповідь на відзив, у якій свої позовні вимоги вважає обґрунтованими та просив суд задовольнити їх повністю.

Ухвалою від 15.01.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019.

У призначеному судовому засіданні відповідач участі свого представника не забезпечив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно з матеріалами справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Слід зазначити, що на час розгляду справи по суті за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця", у зв’язку з чим належним найменуванням позивача у цій справі наразі є Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

встановив:

У червні 2018 року відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", до станції призначення ОСОБА_1 залізниці за залізничними накладними №№ 32031627, 32021842, 32042509, 42006718, 42006726, 42006734, 49915234, 49915242, 50243997, 50329291, 50329358, 50329374 здійснено перевезення вантажів (дизельне пальне, глина бентонітова, рейки металеві, обладнання, кулі сталеві), одержувачем яких є позивач, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Під час здійснення вказаних перевезень відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, визначених статтями 41, 116 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), що підтверджується календарними штемпелями та електронними цифровими підписами одержувача в графі 53 залізничних накладних №№ 32031627, 32021842, 32042509, 42006718, 42006726, 42006734, 49915234, 49915242, 50243997, 50329291, 50329358, 50329374, а також відомостями у графах 51 "прибуття вантажу" і 52 "видача вантажу" зазначених накладних.

Отже, позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажів, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 78863,80 грн.

Відповідач проти позову частково заперечує, посилаючись на безпідставність позовних вимог в частині стягнення 47499,86 грн штрафу. Свої заперечення відповідач обґрунтовує відсутністю вини залізниці у несвоєчасній доставці вантажів та неправильністю здійснених позивачем розрахунків. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано наступні суми штрафу:

- 28505,56 грн за накладними №№ 32031627, 32021842, 32042509 - у зв’язку з переадресацією вагонів;

- 16037,50 грн за накладними №№ 50329291, 50329358, 50329374, 50243997 – у зв’язку з тимчасовою перервою у перевезенні, яка трапилась не з вини залізниці, про що складено акти загально форми ГУ-23 від 23.06.2018 №26765, від 24.06.2018 №26773 та від 28.06.2018 №№ 26862, 26867;

- 2956,80 грн за накладними №№ 42006718, 42006726, 42006734 – у зв’язку з затримкою вагонів на коліях станції ОСОБА_1 в очікуванні подачі під вантажні операції з вини вантажоодержувача, про що складено акти загальної форми ГУ-23 від 03.06.2018 №№2385, 2390, та розкредитуванням вантажоодержувачем провізних документів у строк понад добу після отримання повідомлення про прибуття вагонів.

Наведені обставини і є причиною виникнення даного спору.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України (далі – ГК України), положення якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини другої статті 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі – Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки (аналогічне положення міститься в п. 2.11 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 цього пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

У відповідності до пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, пунктом 2.4 наведених Правил встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів.

У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Згідно зі статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Приписом статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування часткових заперечень проти позову, не можуть бути прийняті судом до уваги за таких підстав.

Згідно зі ст. 44 Статуту залізниць України залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом.

Пунктом 5 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №794/5985, передбачено, що переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) і з оформленням перевезення новими перевізними документами (крім імпортних та транзитних вантажів) в паперовому або електронному виглядах, що обумовлюється в наказі на переадресування.

Порядок внесення інших відміток у перевізні документи при оформленні переадресування вантажів передбачено Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138 ), зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Правил оформлення перевізних документів, у разі переадресування вантажу за новими документами в графі 49 "Відмітки залізниці" проставляється: у первинних документах - "Вантаж переадресовано за наказом від ____ № _____ на станцію _ залізниці"; у нових документах - "Вантаж переадресовано за наказом _ від ____ № _____, первинна накладна № _, станція відправлення __ залізниці, станція призначення _____ залізниці". У разі переадресування вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній змінюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування. Крім того, в графі 49 "Відмітки залізниці" проставляється запис: "Вантаж переадресовано за наказом __ від ____ № ____ на станції ___ залізниці". Зміни засвідчуються підписом працівника станції із зазначенням найменування станції переадресування.

З відміток залізниці у графі 49 залізничних накладних №№ 32031627, 32021842, 32042509 вбачається, що переадресування вантажів за цими накладними здійснено відповідачем з оформленням перевезень новими перевізними документами. А отже, прострочення відповідачем доставки вантажів відбулося вже за новими перевізними документами, а не на шляху прямування вантажів за первинними залізничними накладними.

Стосовно доводів відповідача, наведених в обґрунтування неправомірності здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу за залізничними накладними №№ 50329291, 50329358, 50329374, слід зауважити, що акти загальної форми ГУ-23 від 28.06.2018 №№ 26862, 26867, на які посилається відповідач, складені залізницею у день прибуття вантажу на станцію призначення, коли термін доставки вантажу вже було прострочено на три доби, та без зазначення конкретних причин затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу.

За накладною №50243997 розрахунок суми штрафу в розмірі 2295,00 грн здійснено позивачем за період прострочення доставки за виключенням 1-ї доби затримки, яка сталося не з вини залізниці, про що складено акти загальної форми ГУ-23 від 23.06.2018 №26765 та від 24.06.2018 №26773.

Також, суд критично оцінює й заперечення відповідача стовно неправомірного нарахування позивачем штрафу в сумі 2956,80 грн за залізничними накладними №№ 42006718, 42006726, 42006734.

Пунктом 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.200 за №862/5083, передбачено, що про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).

Відповідно до пункту 2 цих Правил, крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж за залізничними накладними №№ 42006718, 42006726, 42006734 прибув 03.06.2018, про що цього дня о 14:00 було повідомлено одержувача (графа 49 перевізних документів).

Статтею 46 Статуту залізниць України на одержувача покладено зобов'язання прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 18.06.2011 року №138). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

При цьому, при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів.

При подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів (п. 10 Правил видачі вантажів).

Як свідчить наявна у матеріалах справи пам’ятка №1291 про подавання вагонів, вагони №№ 60351533, 61077053, 61079638, що прибули на станцію ОСОБА_1 залізниці за залізничними накладними №№ 42006718, 42006726, 42006734, були передані вантажовласнику 03.06.2018 о 22:50.

Однак у графах 52 "Календарний штемпель видачі вантажу", 53 "Підтвердження одержання вантажу" залізничних накладних №№ 42006718, 42006726, 42006734 вказано іншу дату видачі вантажу – 04.06.2018, яка в даному випадку є датою розкредитування перевізних документів.

Системний аналіз положень статті 116 Статуту залізниць України свідчить про те, що підставою для звільнення залізниці від оплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, є або невивезення одержувачем вантажу із станції впродовж доби після одержання повідомлення про його прибуття, або нерозкредитування в цей же термін перевізних документів на вантаж, що прибув, а також доведення залізницею факту, що прострочення сталося не з її вини.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме - пам’яткою №1291 про подавання вагонів, підтверджується, що вантаж за накладними №№ 42006718, 42006726, 42006734 було забрано вантажовласником у строк, який не перевищує однієї доби з дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, а станом на дату прибуття вантажу за цими накладними прострочення нормативних строків доставки вже становило 3 доби.

Згідно з нормами п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів доказом затримки, яка трапилася з вини відправника чи одержувача, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу, є відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем.

Проте у вказаних перевізних документах відсутні будь-які відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки.

Тож, розкредитування залізничних накладних №№ 42006718, 42006726, 42006734 протягом наступної доби після дати фактичної видачі вантажу позивачу не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення доставки вантажу, яке мало місце на шляху його прямування до місця призначення.

Позивачем за допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажів за залізничними накладними №№ 32031627, 32021842, 32042509, 42006718, 42006726, 42006734, 49915234, 49915242, 50243997, 50329291, 50329358, 50329374 нараховано штраф у сумі 78863,80 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за термін з 01.06.2018 по 30.06.2018, який є додатком №1 до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, лише якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем у відповідності до приписів статті 74 ГПК України не спростовано доводів позивача, наведених в обґрунтування позовних вимог, та не доведено обставин, які б слугували підставою для його звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажів.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 78863,80 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191023) 78863,80 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.02.2019.

Суддя В.Д. Воронько