Рішення № 79987461, 14.02.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13051/17

2/295/33/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря судового засідання Білінської Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути заборгованість по кредитному договору №б/н від 19.05.2010 року у розмірі 16369,96 грн. та витрати по сплаті судового збору. При цьому посилається на те, що 19.05.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н, за яким останньому було надано кредит у розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Умови договору відповідач не виконувала належним чином, щомісячно кредит не погашала, сплату відсотків не проводила. У зв’язку з чим, станом на 24.10.2017 року створилась заборгованість в сумі 16369,96 грн. з них: 1452,10 грн. заборгованість за кредитом; 3347,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 10314,28 грн. нараховано по пені; штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. штраф (фіксована частка); 755,71 грн. штраф (процентна складова).

29.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач вказала, що позивач не мав право нараховувати штраф у твердій грошовій сумі, вимога про стягнення штрафу є незаконною, оскільки передбачає подвійну відповідальність за одне й те ж саме правопорушення. Пеня є незаконною та не може бути стягнута. Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, а тому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

29.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач, зокрема, вказав на те, що пеня і штраф не є окремими видами інвалідності, а є різновидами штрафних санкцій та є окремими видами неустойки. Позивач вказав, що звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, відповідач просила врахувати, що відсотки нараховані з порушення умов договору, пеня та штраф містять подвійну відповідальність. Крім того, відповідач просила застосувати строки позовної давності.

Судом встановлено, що 19.05.2010 року відповідачем підписано заяву, яка разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг (далі – Договір). Відповідно до вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 4300 грн. (а.с. ).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилами статей 253-254, 260 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Поряд з викладеним, стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частини 1, 3).

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.10.2017 року, 31.12.2016 року ОСОБА_1 було внесено кошти у розмірі 200,00 грн. на погашення заборгованості (а.с. 7).

Із позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду 31.10.2017 року.

З чого вбачається, що у розумінні ст. 264 ЦК України, відповідачем було перервано строк позовної давності та позивач в межах трирічного строку звернувся до суду за захистом свої прав. Тобто, строк позовної давності не пропущено та клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до задоволення не підлягає.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19.05.2010 року, наданого позивачем, станом на 24.10.2017 року заборгованість ОСОБА_1 становить 16369,96 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 1452,10 грн., нараховані відсотки – 3347,87 грн., заборгованість за пенею – 10314,28 грн., заборгованість по судовим штрафам – 1255,71 грн. (а.с. 4-7).

Дослідивши розрахунок заборгованості по відсотках, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків, які підлягають стягненню, проведено з порушенням умов договору, з огляду на наступне.

У Довідці про умови кредитування та використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено, що базова відсоткова ставка в місяць становить 2,5 % (а.с. 9).

Із розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що починаючи із 01.09.2014 року та у подальшому банк збільшував розмір відсотків за користування кредитом, який станом на день нарахування заборгованості становив вже 43,2 % річних.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності ОСОБА_3 України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

ОСОБА_3 не скасовує і не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

ОСОБА_4 позиція Верховного суду України викладена у рішеннях від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках суперечить вимогам законодавства з огляду на нарахування відсотків на тіло кредиту та підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, з урахуванням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати відсотків в сумі 1045,51 грн. (1452,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту, х 30,00% - відсоткова ставка за кредитом, : 365 х 876 днів - кількість прострочених днів за період з 01.06.2015 року по 24.10.2017 року).

Крім того, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача одночасно і пені і штрафу є безпідставною та незаконною, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У Довідці про умови кредитування та використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» визначено порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту. В позовній заяві позивач просить стягнути пеню в розмірі 10314,28 гривень

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та ОСОБА_4 надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Оскільки умовами договору, який був укладений між сторонами, двічі передбачено цивільно-правову відповідальність у вигляді нарахування як пені, так і штрафу за одне те й саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, що свідчить про положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 10314,28 грн. проте, розмір такої суми у розрахунку заборгованості не обґрунтований, та з чого не можливо встановити, яким чином позивачем нараховано дану складову заборгованості.

Таким чином, за порушення виконання зобов’язання з відповідача слід стягнути лише штраф у розмірі 500,00 грн. – фіксована складова, 124,88 грн.– відсоткова складова, та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені.

З урахуванням викладеного вище, оскільки відповідачем допущено порушення умов кредитного договору, взяті зобов’язання не виконано належним чином, заборгованість за яким не сплачено, суд стягує із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3122,49 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1452,10 грн., заборгованість за процентами 1045,51 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 124,88 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 305,12 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 253, 254, 256, 257, 261, 267, 526, 10, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності – відмовити.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 19.05.2010 року, станом на 24.10.2017 року, у розмірі 3122,49 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1452,10 грн., заборгованість за процентами 1045,51 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 124,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 305,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: м. Житомир, вул. набережна, 48; РНОКПП: НОМЕР_1.

Суддя Л.М. Чішман