Ухвала суду № 79984696, 15.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/189/19 Справа № 710/437/16-к Категорія: ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Кучеренко В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Поєдинка І. А., Биби Ю. В. Бєлан О. В.з участю прокурораНевмитого О.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисників Хворова В.В., Гаврильченка В.М., Анашкевича Ю.І.,

потерпілих в режимі

відеоконференції з

Новомиргородським районним

судом Кіровоградської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

представника потерпілого

ОСОБА_16 Свистун Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12015250300000437 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника Дубовенка В.М., обвинуваченого ОСОБА_8, прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області Невмитого О.Ю. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11., українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий;

визнаний невинуватим та виправданий за ст. 257 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.3 ст.187 КК України, до10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

- ч.1 ст.263 КК України, до 5 років позбавлення волі;

- ч.5 ст.185 КК України, до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_7 до відбуття 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 12.03.2015 року по 18.09.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_12., уродженець с. Листопадове, Новомиргородського району, Кіровоградської області, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимий;

визнаний невинуватим та виправданий за ст. 257 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.3 ст.187 КК України, до7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

- ч.1 ст.263 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- ч.5 ст.185 КК України, до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_9 до відбуття 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 04.11.2015 року по 18.09.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Кримки, Шполянського району, Черкаської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимий:

- 15 листопада 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, -

визнаний невинуватим та виправданий за ст. 257 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.3 ст.187 КК України, до10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна;

- ч.1 ст.263 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- ч.5 ст.185 КК України, до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_8 до відбуття 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 04.11.2015 року по 18.09.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на користь :

- держави солідарно судові витрати пов'язані з залученням експертів в сумі 27395,64 грн.;

- ОСОБА_13 50000 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_15 50000 гривень матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_19 74000 гривень матеріальної шкоди;

- ОСОБА_16 67000 доларів США матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 визнані винуватими та засуджені за те, що вони, наприкінці липня 2015 року, діючи спільно й узгоджено, за невстановлених слідством обставин, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбали зброю та бойові припаси, а саме: револьвер системи «Наган», 6 патронів до нього, калібру 7,62х38 мм; револьвер «SAFARI», калібру R.A.; корпус ручної осколкової гранати РГД-5 та підривник до неї з бойовим запалом.

Дану зброю та бойові припаси обвинувачені, усвідомлюючи неправомірність їх придбання та можливість застосування, незаконно зберігали: револьвер системи «Наган» та 6 патронів до нього, які відповідно до висновку експерта є нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю, калібру 7,62мм., зразка 1895 року 1993р.в., придатною для стрільби револьверними патронами, калібру 7,62х38mmR; 6 (шість) патронів являються боєприпасами: револьверними патронами центрального бою, калібру 7,62х38mmR, зразка 1895 року, 1973р.в., які використовуються для стрільби з нарізної зброї, калібру 7,62х38mmR (револьвер системи «Наган»). Вказані патрони придатні для стрільби; корпус ручної гранати РГД-5 та підривник до неї, які відповідно до висновку експерта - корпус ручної осколкової гранати наступальної дії РГД-5 споряджений бризантною вибуховою речовиною є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини; підривник ручної гранати дистанційної дії, типу УЗРГМ, з бойовим запалом є засобом підриву промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів. Вибухова речовина, якою споряджений корпус гранати РГД-5 та підривник УЗРГМ придатні для здійснення вибуху, - за місцем проживання ОСОБА_9 - АДРЕСА_4, до моменту вилучення - 03.11.2015; револьвер «SAFARI», який відповідно до висновку експерта - є гладкоствольною вогнепальною зброєю: пристроєм «SAFARI», моделі «820G», калібру 9mm R.A. призначеним для стрільби (відстрілу) патронів, калібру 9mm R.A., споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії та відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатним для стрільби патронами, калібру 9mm R.A, - за місцем проживання ОСОБА_8 - АДРЕСА_6, до момента вилучення 04.11.2015, в подальшому, після викриття ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні ряду злочинів, у ході досудового слідства були вилучені, оглянуті, залучені в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження.

Крім того, обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 було придбано і інші предмети, які хоч і не являються вогнепальною зброєю, але можуть використовуватись в якості зброї в процесі злочинної діяльності.

Так, вказаними особами за невстановлених слідством обставин був придбаний револьвер моделі «440» № НОМЕР_1 калібру 4мм («Флобер»), який відповідно до висновку експерта призначений та придатний для тренувальної стрільби патронами «Флобер», калібру 4мм поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ), і не являється вогнепальною зброєю. Вказаний предмет вилучений 03 листопада 2015 року у ході огляду автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить знайомому ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 - ОСОБА_20 - мешканцю м. Новомиргорода. Вказаний предмет був переданий ОСОБА_20 в користування ОСОБА_9, а ОСОБА_20 не будучи обізнаним про злочинні наміри організованої групи тимчасово зберігав його.

Так, 26 липня 2015 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, перебуваючи біля ставу в с.Бирзулове, Новомиргородського району, отримали від їхнього знайомого ОСОБА_20 інформацію, щодо намірів мешканця м.Новомиргорода ОСОБА_15 придбати у власність автомобіль. Дізнавшись від, того ж, ОСОБА_20, що ОСОБА_15 займається фермерською та дрібною торгівельною діяльністю, а отже, згідно їх розуміння, у зв'язку з цим може мати значні матеріальні кошти, повідомили про це ОСОБА_8 Обравши предметом посягання власність ОСОБА_15, прийняли рішення про вчинення на членів його сім'ї розбійного збройного нападу, поєднаного з проникненням до їхнього будинку та застосування до них фізичного й психічного насильства.

Діючи спільно й узгоджено, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з відома ОСОБА_8, через ОСОБА_20 встановили місце проживання сім'ї ОСОБА_21 При цьому, ОСОБА_20, непоінформований щодо злочинних намірів обвинувачених, 27 липня 2015 року, своїм автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2, відвіз їх на околицю м. Новомиргорода, де вказав на одноповерховий, сірого кольору, будинок АДРЕСА_7, як належний сім'ї ОСОБА_15 Цього ж дня, перебуваючи в приміщенні кафе у м. Новомиргород, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, розподілили злочинні функції кожного з них, послідовність їх виконання при підготовці й вчиненні майбутнього нападу. Крім того, домовившись з метою приховування під час вчинення нападу облич, й слідів пальців рук та унеможливлення, таким чином, ідентифікації їх, як учасників злочину, ОСОБА_9 й ОСОБА_8, на виконання вказівки ОСОБА_7, в одному із магазинів м. Новомиргорода, придбали рукавички та жіночі панчохи, з яких виготовили маски. Крім того, придбали липку стрічку «скоч» для зв'язування осіб - об'єктів нападу.

У свою чергу, ОСОБА_7, для використання, як знарядь злочину, приготував дерев'яну бейсбольну биту для нанесення нею тілесних ушкоджень потерпілим та металеву фомку (монтировку) для злому запірних засобів вікон й дверей, які зберігав у своєму автомобілі Fiat Linea, державний номерний знак НОМЕР_3.

Для здійснення психічного тиску на членів сім'ї ОСОБА_15, приготували, також, протиправно придбані ними вищезазначену вогнепальну зброю та іншу зброю, боєприпаси, гранату РГД-5, усвідомлюючи, при цьому, можливість їх застосування у ході нападу та які, з цією метою, незаконно зберігали за місцем мешкання ОСОБА_9 й ОСОБА_8

Підготувавшись, таким чином, до збройного нападу, обвинувачені, одягнені відповідно: ОСОБА_7 - спортивний костюм чорного кольору, темні кросівки з рюкзаком на спині, озброєний бейсбольною битою; ОСОБА_9 - камуфльований костюм темно-зеленого кольору, чорні туфлі, озброєний пістолетом «SAFARI» - гладкоствольною вогнепальною зброєю з набоями до нього несмертельної травматичної дії; ОСОБА_8 - камуфльований костюм зеленого кольору, чорні туфлі, озброєний пістолетом - револьвером системи «Наган», калібру 7,62мм., що є нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю, 02 серпня 2015 року, біля 5 години ранку, автомобілем, ОСОБА_7, Fiat Linea, д.н.з. НОМЕР_3, під його керуванням прибули до АДРЕСА_8.

Залишивши, з конспіративних міркувань, автомобіль за вказаною адресою, прослідували пішки до місця мешкання сім'ї ОСОБА_14 - будинку АДРЕСА_7.

02.08.2015, близько 05 год. 40 хв., реалізовуючи злочинні наміри, спрямовані на протиправне заволодіння майном подружжя ОСОБА_14 шляхом збройного розбійного нападу, ОСОБА_7, ОСОБА_9 й ОСОБА_8, одягнувши на обличчя завчасно заготовленні маски, а на руки - рукавички, маючи при собі зазначену зброю й биту, через незачинені вхідні двері, увірвались до будинку, де в цей час знаходились дружина ОСОБА_15 - ОСОБА_13 та їх малолітній син - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10

Діючи спільно та узгоджено, у відповідності до заздалегідь розподілених злочинних функцій, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 скоїли на них напад - умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного й психічного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих.

Так, ОСОБА_9, який перший проник в житло, виявивши в приміщенні кухні ОСОБА_13, яка відпочивала, лежачи на дивані, направивши в її сторону пістолет, вигукнув: «сука, де бабки?!», після чого, відвівши пістолет в сторону, здійснив постріл, давши, тим самим, зрозуміти, що в разі невиконання його вимоги вказати місце збереження грошей, ним буде застосована зброя безпосередньо стосовно неї.

У цей час, ОСОБА_7, зайшовши до кухні та почувши відповідь ОСОБА_13, згідно якої гроші забрав її чоловік для закупівлі товару на ринку, з метою насильницького примушування вказати місце знаходження грошей, наніс потерпілій декілька ударів битою в область голови й тулуба, спричинивши, згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження, у вигляді рани тім'яної області голови, крововиливів правого плеча, грудної клітки справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів.

Продовжуючи протиправні насильницькі дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зв'язали руки ОСОБА_13 заздалегідь заготовленим скетчем (клейкою стрічкою).

У свою чергу, ОСОБА_8, який останнім ввійшов до будинку, виявивши в приміщенні дитячої кімнати сина ОСОБА_14 - малолітнього ОСОБА_14, направивши на нього пістолет «Наган», заштовхав до кухні та у загрозливій формі запитав: «де бабки?!» на що, той відповів, що йому невідоме місце знаходження грошей.

При цьому, ОСОБА_7, з метою унеможливлення пересування ОСОБА_14 прив'язав його руки й ноги скотчем (клейкою стрічкою) до стільця, та заклеїв рот.

Таким чином, використавши, як спосіб залякування потерпілих раптовість й зухвалість нападу, свій зовнішні вигляд (приховані чорними масками обличчя), зазначені насильницькі дії, застосування вогнепальної зброї, супроводжуючи їх вимогами у грубій, погрозливій формі вказати місце зберігання грошових та інших цінностей, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, тим самим, подолали волю потерпілих до опору.

Приголомшені зухвалістю, цинічним характером застосованих відносно них протиправних дій невідомими особами в масках на обличчях, які раннього ранку вторглися до їхнього житла та під час сну скоїли напад із застосуванням насильства, вимагаючи негайної передачі майна, ОСОБА_13 й малолітній ОСОБА_14 сприйняли дані обставини, як реальну загрозу їхньому життю і здоров'ю.

Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на пошук грошей, інших цінностей, ОСОБА_9, діючи спільно й узгоджено з ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконуючи покладені на нього обов'язки з безпосереднього їх пошуку, у меблях спальної кімнати виявив та відкрито, протиправно й безоплатно вилучив: грошові кошти у сумі 100000 грн. - двох пачках по 50000 грн. купюрами номінальною вартістю 500 грн. кожна; ювелірні вироби із золота 585 проби: золоту обручку, вагою 6,68 г, вартістю 5177 грн.; золоту каблучку, вагою 4,04 г, вартістю 3131 грн.; золоту каблучку, вагою 4,75 г, вартістю 3681,25 грн., а також колекцію старовинних монет, які не представляють для потерпілих цінності.

Крім того, із застосуванням фізичної сили, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спільними зусиллями зірвали з шиї ОСОБА_13 золотий ланцюжок з хрестиком відповідно вагою 22,14 г, вартістю 17158,50 грн. та 2,5 г, вартістю 1937,50грн.

Вказаними злочинними діями, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у ході розбійного нападу, діючи спільно й узгоджено, шляхом застосування до потерпілих ОСОБА_13 й малолітнього ОСОБА_14 фізичного й психічного насильства, вогнепальної зброї і завчасно пристосованої для нанесення тілесних ушкоджень бити, відкрито, протиправно заволоділи грошовими коштами і золотими виробами подружжя ОСОБА_14 на загальну суму 131085,25 грн., після чого, залишивши потерпілих зв'язаними, покинули будинок.

В подальшому на автомобілі ОСОБА_7, залишеного біля будинку за адресою: АДРЕСА_8, останній спільно з ОСОБА_9 прибули до приміщення квартири АДРЕСА_2, де здійснили підрахунок грошових коштів та розподіл їх між учасниками нападу.

Вищезазначені золоті вироби, ОСОБА_7, залишив для подальшої реалізації за гроші та розподілу їх між учасниками нападу.

Крім того, ОСОБА_7 наприкінці липня 2015 року, за невстановлених слідством обставин, з метою озброєння, спільно й узгоджено з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили протиправні дії, пов'язані з придбанням вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухової речовини, а саме: револьвера системи «Наган», калібру 7,62 мм.; револьверних патронів, центрального бою, які використовуються для стрільби з нарізної зброї, калібру 7,62х38 мм та які, відповідно до висновку експерта № 249 від 05 листопада 2015 року, є відповідно нарізною короткоствольною зброєю та боєприпасами, придбаними для стрільби; револьвера «SAFARI», моделі «820G», калібру 9mm R.A., який згідно висновку експерта № 253 від 13 листопада 2015 року є гладкоствольною вогнепальною зброєю, калібру 9 mm R.A., призначеною для відстрілу патронів такого ж калібру, споряджених еластичними снарядами травматичної дії; корпусу ручної осколочної гранати наступальної дії РГД-5, спорядженого бризантною вибуховою речовиною; підривника ручної гранати дистанційної дії, типу УЗРГМ, які відповідно до висновку експерта № 78/967 від 05 листопада 2015 року є відповідно конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (корпус гранати) та засобом підриву промислового виготовлення й відноситься до категорії бойових припасів (підривник)., ОСОБА_7, тим самим, спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинив незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухової речовини.

Крім того ОСОБА_7, спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, володіючи вказаною вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховою речовиною, зберігаючи їх за місцем проживання: ОСОБА_9 - в будинку АДРЕСА_4 та ОСОБА_8 - в будинку АДРЕСА_9, а в подальшому у ході нападів та вчинюючи дії по їх переміщенню, транспортуванню у вказаному автомобілі ОСОБА_7, перенесені при собі, ОСОБА_7, тим самим, в супереч вимогам нормативних актів, які регулюють порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, а саме: «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, незаконно придбав, носив, зберігав вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухову речовину без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_7, володіючи інформацією щодо мешканців м. Шпола, Черкаської області - подружжя ОСОБА_19 та ОСОБА_22, які займаються підприємницькою діяльністю з роздрібної торгівлі у власних магазинах, а тому, по його розумінню, можуть мати значні кошти, наприкінці липня 2015 року, прийняли рішення спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заволодіти майном вказаних осіб.

З метою попередньої підготовки до вчинення запланованого злочину, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з відома ОСОБА_8, наприкінці липня 2015 року, автомобілем Fiat Linea, д.н.з. НОМЕР_3, належного ОСОБА_7, під його керуванням, прибули до м. Шпола. У результаті здійснення зовнішнього спостереження, встановили місце проживання подружжя ОСОБА_22 - будинок АДРЕСА_10, особливості його розташування й прилеглої до нього території.

Крім того, отримали інформацію щодо відсутності господарів будинку вдома протягом тривалого часу у зв'язку з їх від'їздом на відпочинок. Оцінивши дані обставини, як сприятливі для реалізації злочинних намірів, обравши датою злочину - 30 липня 2015 року, а способом його вчинення - таємне викрадення майна подружжя ОСОБА_22, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 у вечірню пору вказаного дня, автомобілем під управлінням ОСОБА_7, прибули до м. Шпола. Залишивши автомобіль з конспіративних міркувань на перехресті вулиць Кірова та Лебединська дочекавшись настання темноти, підійшли до будинку подружжя ОСОБА_22, де реалізовуючи злочинні наміри, в період з 21 год. 00 хв. по 00 год. 00 хв., 30.07.2015 вчинили наступні узгодженні, наперед сплановані, протиправні дії. Так, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, одягнувши заздалегідь заготовлені маски й рукавиці, через паркан проникли на територію будинку. Впевнившись у відсутності мешканців в будинку, ОСОБА_7, за допомогою заздалегідь взятої, як знаряддя злочину, монтировки, відчинив вікно, через яке ОСОБА_9 проник до будинку та через відчиненні з середини двері, впустив ОСОБА_7 У свою чергу ОСОБА_8, виконуючи відведену йому злочинну роль, маючи при собі вищезгаданий пістолет - револьвер системи «Наган» з набоями до нього, залишився на подвір'ї будинку з метою стеження за навколишньою обстановкою та своєчасного усунення перешкод у вчиненні злочину з можливістю застосування, при цьому, зазначеної вогнепальної зброї. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи спільно, узгоджено з ОСОБА_8, у таємний спосіб заволоділи майном подружжя ОСОБА_22: грошовими коштами у сумі 46000 грн.; золотими виробами; фотоапаратом Nikon D5100; об'єктивом Nikon 16-85mm f/3.5-5 6G ED VR AF-S DX Nikkor; відеокамерою, а всього майном, на загальну суму 78792,74 грн, після чого покинули місце вчинення злочину.

В подальшому автомобілем ОСОБА_7, прибули до м. Мала Виска, де здійснили розподіл викрадених речей та грошових коштів між учасниками.

Вище перелічені золоті вироби та майно, ОСОБА_7 в подальшому, за невстановлених обставин, збув за гроші, які розподілив між спільниками.

Крім того, продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_7, разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8, володіючи інформацією про зберігання великої суми валютних грошових коштів подружжям ОСОБА_16 та ОСОБА_23, за місцем їх постійного проживання - АДРЕСА_11, обрали ці кошти предметом посягання. З метою реалізації протиправних намірів, для досягнення єдиного злочинного результату, вчинили наступні спільні й узгодженні неправомірні дії. У ході попередньої підготовки до вчинення запланованого злочину, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, в середині серпня 2015 року, автомобілем Fiat Linea, д.н.з НОМЕР_3, належного ОСОБА_7 під його керуванням, неодноразово приїздили до с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області. У результаті здійснення зовнішнього спостереження, встановили місце проживання подружжя ОСОБА_23 - будинок АДРЕСА_11 вказаного села, особливості його розташування прилеглої до нього території. Крім того, отримали інформацію, згідно якої у с. Лебедин на 23 серпня 2015 року заплановані святкові заходи до Дня села, на яких будуть присутні всі його жителі, зокрема, й вказане подружжя. Оцінивши дані обставини, як сприятливі для реалізації злочинних намірів саме вказаного дня - 23 серпня 2015 року, а способом вчинення злочину - таємне викрадення грошових коштів подружжя ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вказану дату, вечірньої пори, згаданим, належним ОСОБА_7 автомобілем, під його керуванням, прибули до с. Лебедин, Шполянського району. Залишивши автомобіль, з конспіративних міркувань, у лісосмузі, дочекавшись настання темряви, прибули до будинку ОСОБА_23 за вказаною адресою, де, реалізовуючи злочинні наміри, в період з 21 год. 00 хв. до 00 год. 00 хв., 23.08.2015 вчинили наступні, узгодженні, наперед сплановані протиправні дії.

Так, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, одягнувши заздалегідь заготовлені маски та рукавиці, через відкриті ворота проникли на територію будинку. Впевнившись у відсутності мешканців будинку, ОСОБА_9, за допомогою заздалегідь взятої, як знаряддя злочину, монтировки, відчинив вікно, через яке разом з ОСОБА_8 проник до будинку. У свою чергу ОСОБА_7, виконуючи взяту на себе злочинну роль, маючи при собі вищезгаданий пістолет - револьвер системи «Наган» з набоями до нього, залишився на подвір'ї будинку з метою стеження за навколишньою обстановкою та своєчасного усунення перешкод у вчиненні злочину з можливістю застосування, при цьому, зазначеної вогнепальної зброї. Перебуваючи у будинку, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи спільно, узгоджено з ОСОБА_7, у таємний спосіб заволоділи грошовими коштами подружжя ОСОБА_23 у сумі 67000 доларів США, які згідно офіційного курсу гривні у співвідношенні до долара США становлять 1476010 грн. (67000х22,03), чим спричинили потерпілим матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, після чого з місця вчинення злочину зникли. В подальшому автомобілем ОСОБА_7, прибули до м. Мала Виска, де здійснили підрахунок коштів та їх розподіл між учасниками.

Органами досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.257 КК України, - бандитизм, а саме: організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участі у такій банді та вчинюваному нею нападі.

Внаслідок повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, дослідивши письмові матеріали провадження, переглянувши відеозаписи слідчих експериментів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, а саме організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також участі у такій банді та вчинюваному нею нападі, не знайшла свого підтвердження і не доведена, так як відсутні ознаки бандитизму, оскільки фактичні обставини цих діянь подібні до діяння, інкримінованого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, однак не містять кваліфікуючих ознак, властивих бандитизму.

Судом першої інстанції, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, виправдано ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Крім того, органами досудового слідства дії обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як розбій, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством та погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, поєднаний з проникненням у житло (будинок) вчинений організованою групою (бандою).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що пред'явлене обвинувачення доведено частково і дії обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 суд перекваліфікував на ч.3 ст.187 КК України - розбій, поєднаний з проникненням в житло інше приміщення чи сховище.

В обгрунтування даного висновку суд першої інстанції послався на те, що колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність стороною обвинувачення вини обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ст.257 КК України, тобто бандитизмі, як кваліфікуючої ознаки ч. 4 ст. 187 КК України, також, під час розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_14, потерпілій ОСОБА_13 згідно висновку судово-медичного експерта заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та потерпілим заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 131085,25 грн., що на день вчинення кримінального правопорушення становило 215 неоподаткованих мінімумів громадян, що не перевищує нижню межу встановлену при визначенні великої шкоди, а саме 250 неоподаткованих мінімумів громадян.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 185 КК України відсутня кваліфікуюча ознака - вчинення злочину організованою групою.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні Невмитий О.Ю. подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи висновки суду з приводу винуватості обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень та оцінки судом окремих доказів, в тому числі показань обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні, які суд, на думку сторони обвинувачення вірно оцінив критично, як спосіб ввести в оману суд та уникнути кримінальної відповідальності, просив вирок суду скасувати повністю у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, та ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 185 КК України та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 185 КК України та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Цивільні позови потерпілих задовольнити в повному обсязі. Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Відшкодування витрат за залучення експерта покласти та обвинувачених.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Так, судом першої інстанції не визнано кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в складі організованої групи та їх виправдано за ст. 257 КК України. В описовій частині вироку, у фабулі обвинувачення визнаного судом доведеним, суд першої інстанції зазначає, що судом в ході розгляду справи встановлено факт скоєння злочинів вказаними особами із усіма ознаками, притаманними організованій групі (банді), але при цьому , після цього вказує у вироці на відсутність підстав для кваліфікації за складною формою співучасті та перекваліфіковує дії обвинувачених із виключенням додаткової кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину в складі організованої групи (банди).

Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено та підтверджено в судових засіданнях, що ОСОБА_7 була утворена група, яка має всі ознаки озброєної організованої групи. Вона діяла у стабільному складі, до якого входили ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 Всі епізоди злочинної діяльності були об'єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення кінцевого результату цього плану - незаконного збагачення за рахунок коштів потерпілих.

Також зазначає, що вирок не містить аналізу доказів на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку, що банда ОСОБА_7, ОСОБА_9, та ОСОБА_8, за рівнем стійкості, природи та міцності взаємозв'язків співучасників не була організованою та не була структурована за своєю будовою, а була ситуативна, спонтанна і не була стійка.

Перекваліфіковуючи дії обвинувачених з ч. 4 на ч. 3 ст. 187 КК України суд взагалі не наводить підстави таких дій, мотивів чи доказів, які відкидає, а просто констатує, що оскільки суд виправдав обвинувачених за ст.. 257 КК України, а потерпілій ОСОБА_13 завдано легкі тілесні ушкодження, тому дії обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 необхідно перекваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України - розбій поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки окремим доказам у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7, вважаючи вирок суду незаконним, провив його скасувати, виправдати його та закрити кримінальне провадження.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки відсутні свідки, відбитки пальців рук на зброї, відсутні сліди його ДНК на речових доказах, при проведенні в нього обшуку ні зброї, ні матеріальних цінностей не було знайдено.

Вважає, що показання потерпілих ОСОБА_14 є неправдивими, оскільки вони різняться щодо кількості осіб, які здійснювали на них напад. Також, вважає показання свідка ОСОБА_24 неправдивими та упередженими. Зазначає, що вказаний свідок не був заявлений як свідок на досудовому розслідуванні та його допит був проведений з порушенням вимог ст. 335 КПК України.

Крім того, вказує на порушення ст. 258 КПК України щодо втручання в приватне спілкування.

В змінах до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7, вважаючи вирок суду незаконним, необгрунтованим і невмотивованим, просив його скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, які були досліджені під час судового розгляду і на які посилається суд першої інстанції у вироку, у їх сукупності не свідчить, що пред'явлене йому обвинувачення є недоведеним.

Зазначає, що висновки суду фактично ґрунтуються на показаннях обвинуваченого ОСОБА_9, який на протязі досудового і судового слідства неодноразово змінював свої покази, які є непослідовними, у зв'язку з чим виникають сумніви щодо нормального психічного стану ОСОБА_9, якому не була проведена судово-психіатрична експертиза.

Не проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9 вважає неповнотою судового слідства, яка не може бути усунута під час апеляційного розгляду.

В доповненнях до зміненої апеляційної скарги від 24.01.2019 обвинувачений ОСОБА_7, як на підстави для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції посилається на те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки не містить дату та місце його складання та затвердження.

Зазначає про порушення судом першої інстанції його права на захист, оскільки судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою всім обвинуваченим на підставі клопотань прокурора, які на його думку мають ознаки підроблення.

Також, у резолютивній частині вироку суд, в порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, не зазначив рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 257 КК України, а зазначив про виправдання іншої особи ОСОБА_25.

Вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 319 КПК України при заміні судді, оскільки не була з'ясована думка потерпілих про можливість продовжувати розгляд справи без здійснення повторного дослідження доказів, які вже здійснювались під час судового розгляду до заміни судді. Суддя Скляренко В.М., що замінила суддю, який вибув, не висловлювала своєї згоди з прийнятими до того моменту процесуальними рішеннями, які були відображені в ухвалах попереднього складу суду.

В апеляційній скарзі захисник Дубовенко В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, вважаючи вирок суду незаконним, необгрунтованим, просив його скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 в зв'язку з не доведенням його винуватості; зняти арешт з автомобіля марки «Fiat-Linea», 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 та повернути автомобіль власнику - ОСОБА_7

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, ґрунтуються на засадах, які відповідно до вимог закону є недопустимими, мають суб'єктивний та упереджений зміст, а також не спростовують доводів та обставин, на які посилався ОСОБА_7 під час судового розгляду як на підстави його невинуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вважає, що докази , які містяться в матеріалах кримінального провадження та на які суд посилається у вироку свідчать, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України є недоведеним.

Зазначає, що по епізоду розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_14, відсутні докази вчинення його саме ОСОБА_7. Показання потерпілої ОСОБА_13 є суперечливими. Під час досудового розслідування не проводилась слідча дія, як пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання потерпілій ОСОБА_13 згідно ст.. 228 КПК України. Потерпілий ОСОБА_14 взагалі не зміг описати хронологію подій, які відбувались в будинку та кількість осіб , які там перебували.

Вважає, що до показів ОСОБА_9 щодо причетності ОСОБА_7 до розбійного нападу необхідно віднестись критично, оскільки він їх постійно змінював та їх спростовано показаннями самого ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

По епізоду крадіжки майна з будинку ОСОБА_19 зазначає, що показання потерпілої ОСОБА_19 та свідка ОСОБА_26 є неналежними доказами, оскільки вони вказують на подію яка відбулася, однак не вказують на осіб, які її вчинили.

По епізоду крадіжки з будинку ОСОБА_16 зазначає, що показання потерпілого ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_16 викликають сумніви в їх правдивості, а тому до них необхідно віднестись критично.

Вважає, що до показів ОСОБА_9 щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень необхідно віднестись критично, оскільки він їх постійно змінював та його показання спростовано показаннями самого ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Також, вказує на те, що матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів. Суд першої інстанції побудував вирок на припущеннях, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена, а тому відсутні підстави для задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_19 та ОСОБА_16

В змінах до апеляційної скарги захисник Дубовенко В.М., вважаючи вирок суду незаконним, необгрунтованим і невмотивованим, просив його скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст.. 370 КПК України. Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, які були досліджені під час судового розгляду і на які посилається суд першої інстанції у вироку, у їх сукупності не свідчить, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 є недоведеним.

Зазначає, що висновки суду фактично ґрунтуються на показаннях обвинуваченого ОСОБА_9, який на протязі досудового і судового слідства неодноразово змінював свої покази, які є непослідовними, у зв'язку з чим виникають сумніви щодо нормального психічного стану ОСОБА_9, якому не була проведена судово-психіатрична експертиза.

Не проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9 вважає неповнотою судового слідства, яка не може бути усунута під час апеляційного розгляду.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_13, вважаючи вирок суду незаконним, просить його скасувати повністю через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, та ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна;

- ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - 4 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, за ст. 257 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, у вигляді 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним, необгрунтованим та невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, просить його скасувати через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність , невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувальний акт у даному провадженні не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки він не містить формулювання обвинувачення, тобто йому не висунуто обвинувачення, а тому суд першої інстанції не мав права розглядати такий обвинувальний акт.

Також, вказує на порушення правил підсудності при розгляді кримінального провадження Смілянським міськрайонним судом Черкаської області.

Крім того, зазначає, що згідно обвинувального акта, кримінальні провадження були об'єднані в одне провадження за епізодом вчинення кримінального правопорушення у с. Лебедин , Шполянського району Черкаської області, відомості про яке внесено до ЄРДР від 02.08.2015, але обвинувальний акт до Шполянського районного суду не надходив, в порушення вимог ч. 1 ст. 32 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Невмитого О.Ю., який підтримав власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_13, просив їх задовольнити, при цьому заперечив проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового провадження; думку потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, представника потерпілого ОСОБА_16 - аадваката Свистун Ю.Л. які підтримали апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_13 та прокурора у кримінальному провадженні, просили їх задовольнити, в задоволенні апеляцйних скарг інших учасників судового провадження просили відмовити; думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника Анашкевича Ю.І., обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника Анашкевича Ю.І., обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника Хворова В.В., які підтримали змінену апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями, змінену апеляційну скаргу захисника Дубовенка В.М. в інтресах обвинуваченого ОСОБА_7, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8, просили їх задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в задоволенні апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_13 - відмовити; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_13, прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області Невмитого О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_8, змінена апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та змінена апеляційна скарга захисника Дубовенка В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Колегія суддів вважає, що при постановленні вироку судом першої інстанції не дотримано вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України та п.п. 22,25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року (зі змінами), згідно яких мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається. Якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обгрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Так, зі змісту вироку суду вбачається, що обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд першої інстанції виправдав за ст. 257 КК України, тобто бандитизм, однак в мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченим і визнане судом не доведеним.

При цьому, зі змісту формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним вбачається, що судом першої інстанції встановлені обставини «… злочинні наміри організованої групи…», «…розподілили злочинні функції кожного з них, послідовність їх виконання при підготовці й вчиненні майбутнього нападу.», «прийняли рішення про вчинення розбійного нападу…», «…у відповідності до заздалегідь розподілених злочинних функцій…», та інші за змістом вироку вказані встановлені судом першої інстанції обставини є ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, у вчиненні якого обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом першої інстанції були виправдані.

Крім того, в резолютивній частині вироку взагалі не наведено підстав виправдування обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до вимог ст.. 344 КПК України головуючий суддя оголошує склад суду та роз'яснює учасникам судового провадження право відводу і з'ясовує чи заявляють вони кому - небудь відвід.

Як вбачається зі звукозапису та журналу судового засідання, в порушення вказаних вимог КПК України, при заміні судді Скляренко В.М. (в порядку ст. 319 КПК України), судом першої інстанції не роз'яснено учасникам судового провадження право відводу вказаній судді і не з'ясовано чи є у них до судді Скляренко В.М. відводи, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, як вбачається з журналів судових засідань 14.09.2018 о 14-06 годині колегія суддів суду першої інстанції видалилась до нарадчої кімнати для постановлення рішення , по виходу з якої 18.09.2018 о 10-27 годині було проголошено вирок в даному кримінальному провадженні.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру судових рішень, головуючий суддя Кучеренко В.Г., незважаючи на перебування у нарадчій кімнаті, в період з 14 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року приймав судове рішення, як слідчий суддя, а саме: 17 вересня 2018 року, за результатами розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно (справа № 711/7662/18), чим порушив вимоги ст.. 367 КПК України.

Відповідно до ст. 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Постановлення ухвали суду в нарадчій кімнаті здійснюється відповідно до правил, передбачених цією статтею. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Забезпечення таємниці наради суддів є свідченням відсутності будь-якого стороннього впливу, спонукання або тиску з будь-чийого боку, в тому числі представників органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб і окремих громадян на суддів при ухваленні вироку, гарантією реалізації засад незалежності суддів і підкорення їх лише закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що невиконання імперативних норм статті 367 КПК України стосовно таємниці наради суддів порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства.

Для забезпечення таємниці нарадчої кімнати ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду, а під час ухвалення вироку ( перебування складу суду у нарадчій кімнаті) інші справи цим судом чи суддями розглядатися не можуть.

На думку колегії судді порушення таємниці нарадчої кімнати є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Зазначені порушення є істотними порушеннями кримінального процесуального закону та підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вони перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі.

При новому розгляді даного кримінального провадження судом першої інстанції, у разі доведеності об'єму обвинувачення по всіх епізодах кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, призначене їм за вироком Придніпровського районного суду від 18.09.2018 остаточне покарання слід вважати м'яким.

Суду першої інстанції при новому розгляді справи слід перевірити доводи, викладені прокурором Невмитим О.Ю., потерпілою ОСОБА_13, обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисником Дубовенком В.М. в апеляційних скаргах, та прийняти по даному кримінальному провадженню законне та обґрунтоване рішення.

Скасовуючи вирок суду та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15 квітня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.6 п.1 ст. 407, ст.ст. 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_13, прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області Невмитого О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_8, змінену апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та змінену апеляційну скаргу захисника Дубовенка В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, - задовольнити частково, вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2018 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжити на 60 днів, тобто до 15 квітня 2019 року.

Головуючий :

Судді :