Рішення № 79984502, 11.02.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1137/18

Номер провадження № 2/699/142/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретарі судового засідання Сміян А.В., Могильна І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа – виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання відповідача втратившим право на користування житлом та виселення без надання іншого житла,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовною заявою у якій просить ухвалити рішення про усунення перешкод у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком № 58 по вул. Слобідська (колишня Димитрова), що у с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області шляхом визнання втративши право користування та виселенням без надання іншого житла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вказаного будинку, а також стягнути з відповідача на її користь усі судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який є рідним дядьком позивача, проживає у будинку, який є приватною власністю позивача з 2009 року. Фактично відповідач проживає у даному будинку з 1994 року з дозволу попереднього власника, його матері, яка у подальшому подарувала його позивачу, своїй онуці. Відповідач не має права власності навіть на частину будинку, а також жодних договорів наймання, піднаймання чи оренди з ним не укладалось. Своїм проживанням у будинку позивача відповідач чинить перешкоди їй у користуванні цією власністю, оскільки регулярно запрошує до будинку незнайомих позивачу осіб з якими розпиває спиртні напої, будучи в стані алкогольного сп’яніння вчиняє сварки з нею та її бабусею, із зневагою ставиться до її майна, а також самовільно розпоряджається її майном, яке зберігається у літній кухні. При цьому, позивач має малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2, який є свідком неналежної поведінки відповідача у вигляді сварок, інколи і рукоприкладства. Також позивач не має можливості реалізувати право на одержання субсидії, оскільки відповідач, який офіційно не працевлаштований, будучи зареєстрованим та фактично постійно проживаючи у її будинку, жодних витрат по його утриманню не несе.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз’яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 09.11.2018 року з позовом та додатками до нього, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202156181, однак протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що її рідна бабуся, яка є матір’ю відповідача, у 2009 році подарувала їй житловий будинок за адресою: вул. Слобідська (попередня назва вулиці Димитрова), с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. На час набуття права власності на даний будинок у ньому проживали її бабуся ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4, який жив у окремій кімнаті, де і знаходяться його речі. Раніше жодних дій щодо виселення відповідача вона не вживала, оскільки фактично не користувалася цим будинком, так як проживала у м. Києві, де винаймала квартиру. Тож фактично відповідач залишився проживати у колишньому будинку своєї матері, за її мовчазною згодою. Однак на даний час суттєво змінилися її життєві обставини та вона вимушена переїхати разом із малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, у власний будинок. При цьому, відповідач всіляко намагається її вижити з будинку, оскільки у пізній вечірній час запрошує незнайомих їй осіб як чоловічої, так і жіночої статі, та на кухні розпивають спиртні напої, при цьому на жодні зауваження не реагують, натомість навпаки вчиняють сварки та сутички. А останнім часом відповідач взагалі став погрожувати, що виселить її разом із сином назад у м. Київ, оскільки вважає будинок своїм, та може робити у ньому, що завгодно. Оскільки відповідач є фізично суттєво сильнішим за неї, вона вважає, що він несе реальну загрозу їй та її сину.

Представник позивача ОСОБА_2, повноваження якої підтверджено ордером серії ЧК №75815 від 04.10.2018 року та договором про надання правничої допомоги від 04.10.2018 року, підтримала заявлені позовні вимоги та вказала, що слід їх задовольнити, оскільки відповідач не має жодних правових підстав проживати у будинку її довірителя, а факт такого проживання суттєво порушує права та законні інтереси позивача. Також вказала, що сторона позивача заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, що зумовлено особливостями його оскарження.

Представник позивача ОСОБА_3, повноваження якого підтверджено довіреністю від 05.07.2018 року, підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Допитаний, за його згодою, як свідок, у порядку ст. 234 ЦПК України, пояснив суду, що він є батьком позивача та рідним братом відповідача. Також повідомив, що відповідач вчиняє неправомірні дії не лише по відношенню до його доньки, шляхом перешкоджання проживання у її будинку, а й по відношенню їх матері, яка проживає у будинку онуки, який раніше їй належав. Вказане виражається як у регулярних словесних образах, так і застосуванні фізичної сили, що зумовлювало необхідність звернення до поліції. Додатково вказав, що ОСОБА_4 взагалі не реагує на зауваження, а після них навпаки веде себе ще агресивніше. Вважає, що така поведінка, крім іншого, зумовлена тим, що матір подарувала будинок не йому, а онучці.

Відповідач, отримавши 09.11.2018 року судове відправлення (ухвалу про відкриття провадження, позов та додатки до нього), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202156181, 15.11.2018 року звернувся до суду із заявою про те, що не має можливості прибути у судове засідання 27.11.2018 року, просив не ухвалювати рішення без його участі та завчасно повідомити його про дату наступного судового засідання.

У подальшому, відповідач, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у розумінні п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1940202174171, 1940202193605, 1940202214637, у судові засідання 18.12.2018 року, 16.01.2019 року та 11.02.2019 року не з’являвся, причини неявки не повідомив, клопотань від його імені про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради надіслав до суду лист про розгляд даної справи за відсутності його представник.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач, будучи обізнаним із розглядом судом даної справи у якій він є відповідачем, діючи на власний розсуд, не реалізував надані йому право на подачу відзиву, безпосередньої участі у судових засіданнях, надання суду пояснень по суті справо, тож наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Позивач на підставі договорів дарування від 29.12.2009 року, які нотаріально посвідчені, набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: вул. Димитрова, 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, які раніше належали ОСОБА_5

Розпорядженням виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 19.02.2016 року № 17 «Про уточнення назв, перейменування вулиць та провулків у місті Корсунь-Шевченківському, селах Гарбузині та Саморідні» назву вулиці Димитрова змінено на Слобідська.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-БК № 298470, виданим повторно 16.10.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Позивач має неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БК № 476068, виданого 19.11.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Факт перебування у власності позивача на час розгляду даної справи житлового будинку за адресою: вул. Слобідська (Димитрова), 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2018 року № 147858133.

Відповідно до відомостей будинкової книги домоволодіння за адресою: вул. Димитрова, 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстровано місце проживання ОСОБА_4

Згідно змісту висновку за результатами розгляду повідомлення, зареєстрованого в ЖЄО № 2448 від 05.08.2018 року, затвердженого начальником Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородвського ВП ГУ НП в Черкаській області, працівниками поліції 05.08.2018 року на підставі заяви ОСОБА_5 про бійку у домоволодінні здійснено виїзд за адресою: вул. Слобідська, 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. За результатами виїзду у ОСОБА_5 відібрано пояснення щодо обставин отримання нею тілесних ушкоджень. Питання про притягнення винних до відповідальності буде вирішуватись у разі надання ОСОБА_5 довідки про тяжкість тілесних ушкоджень.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються положеннями ЖК Української РСР, ЦК України та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Положеннями ч. 1 ст. 319, ст. 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховним Судом України у постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 вказано, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР передбачено, що якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Положеннями ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Таким чином, саме наявність вказаних ознак у їх сукупності свідчить про можливість віднесення особи як члена сім’ї іншої, а відсутність хоча б однієї з них не дає можливості вважатися членом сім’ї особи.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення.

Судом встановлено, що позивач є єдиним власником житлового будинку за адресою: вул. Слобідська, 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, а відповідач не є членом її сім’ї, оскільки вони хоча і певний проміжок часу спільно проживають, але не є такими, що пов’язані спільним побутом, а взаємні права та обов’язки між ними відсутні.

Таким чином, на час розгляду справи судом не встановлено правових підстав для користування ОСОБА_4 будинком позивача. Факт проживання у даному будинку матері відповідача, за згодою позивача, не створює передумов для виникнення у нього такого права.

Одночасно суд бере до уваги те, що заявлення вказаного позову зумовлено неналежною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, членів її сім’ї, та її майна, що унеможливлює їх спільне проживання в одному будинку.

З огляду на встановлені обставини справи, та те, що відповідач не надав відзив на позов, а також доказів на підтвердження наявності правових підстав на реєстрацію місця проживання у житловому будинку позивача, не спростував її доводи щодо його неналежної поведінки та створення перешкод у користуванні її власністю, а також загрози проживанню у цьому будинку її та її сину, що судом оцінюється як відсутність у нього заперечень щодо викладених у позові обставин та заявленої позовних вимог, суд вважає, що задоволення позовних вимог не порушуватиме ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат у сумі 2 704,80 грн., з них: 704,8 грн. – судовий збір; 2 000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 п.п. 1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно змісту ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній справі представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги від 04.10.2018 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 04.10.2018 року та квитанцію від 04.10.2018 року про її оплату у розмірі 2 000 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, а тому відсутні підстави для його зменшення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 289, 354, 355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: вул. Слобідська (раніше – Димитрова), 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку за адресою: вул. Слобідська (раніше – Димитрова), 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 11.06.1997 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: вул. Слобідська (раніше – Димитрова), 58, с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, НОМЕР_3, виданий 09.12.2014 року Корсунь-Шевченківським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, понесені нею судові витрати у сумі 2 704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 80 коп., з них: 704,8 грн. – судовий збір; 2 000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.02.2019 року.

Суддя ОСОБА_9