Ухвала суду № 79983586, 20.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

20.02.2019 Справа №607/19836/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20 лютого 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Черніцької І.М.

за участі секретаря судового засідання Бойко І.І.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

адвоката Пацули В.О.,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

адвоката Редькви Н.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Черніцької І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, який згодом уточнив, про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

До початку судового розгляду справи по суті від позивача та його представників надійшла заява про відвід складу суду, у тому числі головуючого судді Черніцької І.М.

В обґрунтування заяви заявники вказують, що суд відкрив провадження у справі та здійснює розгляд справи в супереч вимогам діючого законодавства. Зокрема, судові повістки на адресу позивача не направлялись рекомендованими повідомленнями; відзив поданий відповідачем з порушенням вимог ст. 178 ЦПК України; відзив з усіма додатками на адресу позивача не направлявся; на підтвердження доводів відповідача викладених у відзиві, останнім не подано підтверджуючих документів; відповідачем не надано перелік документів, що додаються до відзиву; відповідачем не долучено попередній розрахунок судових витрат; відзив та докази не подані до першого судового засідання; клопотання відповідача про застування строків позовної давності не відповідає дійсності; судом не винесено ухвали про прийняття змінених позовних вимог тощо.

Крім того, під час ознайомлення із матеріалами справи, позивачем виявлено, що у справі відсутній опис, справа не прошита, частково сторінки пронумеровані олівцем, в матеріалах справи виявлений повторний відзив, що не передбачено ЦПК.

Посилаючись на вищенаведене, вважає, що вказані дії головуючого судді викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а тому вважають за можливе заявити відвід головуючому судді по справі.

У судовому засіданні позивач та його представники заяву про відвід судді підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі та їх представник заперечили щодо задоволення заяви.

Суд, розглянувши заяву та матеріали справи, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно з вимогами ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Доводи заявників викладені у заяві є безпідставними та необґрунтованим.

Сам по собі факт незгоди позивача із процесуальними рішеннями головуючого судді по справі, долучення, на його думку, відповідачами неналежних та недостовірних доказів не є підставою для відводу судді .

У судовому засіданні 23 січня 2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було прийняло до розгляду уточнену позовну заяву позивача.

Відзив ОСОБА_6 долучений судом до матеріалів справи в судовому засіданні 05 листопада 2018 року поданий з дотриманням вимог ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому вважає, що провадження у справі слід зупинити та передати справу для вирішення питання про відвід судді Черніцької І.М. іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 36 - 40 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю зупинити.

Заяву позивача ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відвід судді Черніцької І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю, передати до канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для виконання вимог частини 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

В частині зупинення провадження у справі ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали безпосередньо до Апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий