Рішення № 79982277, 07.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2019 Справа №607/3249/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Грицака Р.М. за участю секретаря Чех Ю.Ю. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06.03.2014 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 29208 грн. 14 коп. згідно укладеного між ними кредитного договору від 27.07.2007 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 13500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та сплатою щорічної комісії за кредитне обслуговування в розмірі 500,00 грн. Однак відповідач належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором на вищевказану суму, що складається з заборгованості по поверненню кредиту в сумі 7717 грн. 29 коп., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 17954 грн. 83 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1907 грн. 06 коп. та штрафів на суму 250 грн. та 1378 грн. 96 коп. У зв’язку з цим просить суд стягнути з відповідача в користь позивача вищевказану суму боргу та понесені судові витрати в сумі 292 грн. 08 коп.

Заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/3249/14-ц від 16 квітня 2014 року вказаний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року заочне рішення суду по справі від 16 квітня 2014 року, ухвалене у цивільній справі № 607/3249/14-ц, яким з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнено 29'208,14 грн. заборгованості за кредитним договором від 27 липня 2007 року та 292,08 грн. судового збору, скасоване.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 11.06.2018 року подав суду відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що договір укладений 27.07.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» є нікчемним, оскільки Умови та правила надання банківських послуг на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог відповідач ОСОБА_3 не підписував та не був з ними ознайомлений тому вважає, що вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки термін дії кредитного договору від 27.07.2007 року закінчився 28.07.2009 року, а тому строк позовної давності сплив 28.07.2012 року, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Представник позивача 14.06.2018 року подав відповідь на відзив в якому зазначив, що з моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості вказує розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Підписавши кредитний договір у формі анкети-заяви від 27.07.2007 року, ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна ” та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг та, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті та були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Також зазначає, що з заяви чітко вбачається, що Відповідач отримав кредитну картку Універсальна на яку встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тому вважає, що між сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Також зазначає, що згідно довідки про видачу кредитних карт, кредитна карта клієнта ОСОБА_3 діє строком до липня 2011 року, а тому звернувшись з позовом 06.03.2014 року Банком не пропущено строк позовної давності.

Представник відповідача 22.08.2018 року подав заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що Банком не було дотримано письмової форми кредитного договору, оскільки Умови та Правила вважає обговореними та непогодженими позичальником. Зазначає про недоведеність позивачем існування на день укладення договору банківського сайту та розміщеними на ньому саме тих Умов та Правил, що додані до позову, а тому вказує на нікчемність укладеного 27.07.2007 року між сторонами правочину. Крім того в запереченні повторно міститься клопотання про застосування судом строку позовної давності, який вважає пропущений позивачем.

Представник позивача 23.10.2018 року подав відповідь на заперечення в якому зазначив, що виписка з рахунку відповідача повністю підтверджує, що ОСОБА_3 користувався кредитними грошима, отримував кошти банкомат, здійснював розрахунки в касах магазинів та через термінали, а отже використовуючи кредитну картку «Універсальна» погодився з умовами наданого кредиту. Розрахунок заборгованості не спростований, судові експертизи у справі не призначалися, а тому вважає заперечення відповідача необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити з підстав і мотивів викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Згідно п.1.1. Розділу 1.Загальні положення Статуту ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” (нова редакція), затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 №054809) є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України.

Статтями 1047-149, 1055, 1056-1 ЦК України передбачено обов'язкову письмову форму договору, право кредитора на отримання процентів та обов’язок боржника повернути позику в строк та сплатити проценти.

Відповідно до заяви від 27.07.2007 року ОСОБА_3 своїм підписом підтвердив, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, а також факт отримання ним повної інформації про умови кредитування в ПриваБанку.

Також своїм підписом на заяві ОСОБА_3 підтвердив факт отримання ним кредитної картки та ПІН (дата отримання картки не вказана).

У пункті 5 (Банківські послуги) вказаної заяви від 27.07.2007 року вказано умови кредитування, а саме сума кредиту - 13500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» № 4149625303168403, 30 днів пільгового періоду зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Підпису ОСОБА_3 після вказаних умов кредитування, заява не містить.

Таким чином суд встановив, що 27.07.2007 року ОСОБА_3 підписав Заяву про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, при цьому надана суду копія даного документа не містить зазначення ОСОБА_3 відомостей щодо типу кредитування, розміру бажаного кредитного ліміту по платіжній картці, як і не містить зазначення дати отримання відповідної карти, що унеможливлює суд встановити суму бажаного кредитного ліміту та дату укладання відповідного кредитного договору, який окрім Заяви складається із інших документів, в тому числі з Пам’ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів.

Позивачем до матеріалів справи долучені Умови і правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною картою, які не містять підпису відповідача ОСОБА_3

При цьому Пам'ятку клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, ОСОБА_4, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг. У той же час, позивачем, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Отже, в силу вимог ст.ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-16цс15, безпосередньо пов`язується зі спором щодо права сторін збільшити строк позовної давності, однак остання підлягає застосуванню в межах розгляду даної справи, оскільки визначає умови та порядок укладання між сторонами договору. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15. Крім того, у правовій позиції, викладеній ВСУ по справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору. Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 у справі № 6-32цс13).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника. Також судом не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Надана позивачем, як доказ Заява від 27.07.2007 року не заповнена належним чином, оскільки не містить виду платіжної картки та дати її заповнення відповідачем.

Додані позивачем до позову Умови та правила надання банківських послуг не є датовані та не містять посилань на номер розпорядчого акту, яким вони були затверджені правлінням, а тому встановити з якими саме Умовами було ознайомлено відповідача неможливо, враховуючи і ту обставину, що події мали місце у 2007 році. Крім того неможливо встановити з якими саме Тарифами банку був ознайомлений відповідач при зверненні з заявою до позивача, зважаючи на те, що додані позивачем ОСОБА_4 банку, також не датовані та не мають посилань на номер розпорядчого акту, яким вони були затверджені правлінням. Незрозуміло, які Тарифи банку діяли на момент звернення відповідача до банку з Анкетою-Заявою та які діяли в подальшому, враховуючи, що відповідно до Умов вони є змінними. При цьому, не зрозуміло, яку саме платіжну картку видав відповідачу позивач за умов, що Анкета-заява не містила вказівки на вид картки, відсутні відомості щодо видачі картки, а також незрозуміло на підставі яких Тарифів банк обчислював заборгованість за кредитом з огляду на відсутність даних про те, яку платіжну картку виявляв бажання оформити відповідач та яка картка йому була видана.

Посилання представника позивача на те, що відповідач користувався кредитними коштами, а відтак прийняв умови та правила надання банківських послуг, суд оцінює критично, оскільки відповідач заперечує, що був ознайомлений з умовами кредитування якими обґрунтовано позов та на спростування вказаного твердження позивачем не надано суду жодного доказу. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що між ЗАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір про надання банківських послуг за наданими позивачем доказами, оскільки позивачем не доведено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки матеріалами справи не доведено належного погодження між сторонами строку дії кредитного договору, суд позбавлений можливості вирішити питання, щодо строку позовної давності. З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.07.2007 року слід відмовити.

У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.07.2007 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 18 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_5