Рішення № 79981687, 20.02.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019

м.Харків

Справа № 639/6314/18

провадження 2/639/563/19

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Тущенко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк ( АТ КБ) «ПриватБанк» ( далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.02.2007 року, у зв’язку з невиконанням з його сторони умов кредитного договору. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок . Відповідно до умов укладеного договору, договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг та «Тарифів Банку».У результаті неналежного виконання умов кредитного договору з боку відповідача, станом на 18.10.2018 року існує заборгованість в загальній сумі 17 909,46 грн., що складається із нарахованих відсотків за користування кредитом- 8331,65 грн., нарахованої пені- 8248,79 грн.,штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; штраф 500 грн. (фіксована частина), 829,02 грн.- штраф (процентна складова). Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1762 грн.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов або заперечень проти позову не надала.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.01.2019 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» дані про строк дії картки, розрахунок заборгованості по особовому рахунку, із зазначенням при внесенні сум на погашення заборгованості віднесення їх до тіла кредиту, процентів за користування, пояснення щодо методики нарахування процентів, пені та штрафі, які б відповідали Умовам та правилам надання банківських послуг при відсутності заборгованоьсті за кредитом, проте такі докази суду не надані.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

20.02.2007 року ОСОБА_1 заповнила та підписала заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». З тексту заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. З умовами кредитування за таким видом картки відповідач ознайомлена 07.07.2010 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

За нормами частини першої статті 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначено у позові, за умовами договору ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 4000 грн.

На підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, кліент зобов'язаний сплатити банку штраф , розмір якого встановлено тарифами договору.

За п.п. 2.1.1.12.6.1 «Умов та правил надання банківських послуг» у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів . Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Позивачем до заяви ОСОБА_1 додана довідка про умови кредитування, з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з якою відповідач ознайомлена тільки 07.07.2010 року. З наданих умов випливає, що базова % ставка в місяць становить 3,0%, розмір щомісячних платежів-7% заборгованості, але не менше 50 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями відповідно до умов Договору.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав до матеріалів справи розрахунок заборгованості до 31.05.2015 року та з 01.06.2015 року по 18.10.2018 року.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 01.04.2015 року, ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитом-3850 грн., за процентами-116,57 грн., а разом 5295,59 грн.( а.с. 9).

В подальшому, складено новий розрахунок заборгованості, в якому не відображено окремо заборгованість за кредитом , а саме поточна та прострочена, нараховані відсотки, штрафні санкції, а включені в загальну суму заборгованості щомісяця і кредит, і відсотки, штрафи, пеня, що є недопустимим, оскільки проценти наступного місяця нараховуються не тільки на суму кредитних коштів, а і на проценти, пеню та штрафи, тому сума коштів , внесених на погашення заборгованості не зменшує, а постійно збільшує суми заборгованості за наданим кредитом, не розшифровує окремих складових кредиту, відсотків, що унеможливлює перевірити правильність нарахування , а заборгованість за наданим кредитом, зазначена в таблиці, не відповідає сумі, вказаної окремо по нарахованим відсоткам, нарахованої пені, штрафам та не містить прізвище особи, яка склала такий розрахунок.

Виписку з рахунку відповідача , який є належним та допустимим доказом на підтвердження існування дійсної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» суду не надав.

Суд зазначає , що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідають вимогам, які висуваються до бухгалтерських документів, суперечить п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 року щодо належних відомостей і даних про дату, місце і час складання первинного документа; про посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення банківських операцій та правильність її оформлення; посади, прізвища та підписи осіб, які складали виписку.

В розрахунку міститься підсумкова сума нарахованих відсотків -8331,65 грн., нарахована пеня-8248,79 грн., загальна заборгованість за кредитом-16580,44 грн., заборгованість по судовим штрафам-1329,02 грн., проте в графі таблиці 5 « складова заборгованості за наданим кредитом» зазначена сума 15887,48 грн. і вона включає нараховані відсотки, пеню за несвоєчасність сплати боргу. При цьому, незрозуміло яким чином нараховувались всі ці виплати при відсутності заборгованості та щомісячної сплати боржником від 100 грн. до 600 грн. Після оплати боргу в сумі 3560 грн. 29.05.2016 року відповідачем витрачалися кредитні кошти та було знято до 29.05.2017 року 8444,36 грн., після чого гроші не витраались. За цей період погашено відповідачем 9601,73 грн. ( згідно таблиці), але заборгованість з 01.06.2016 року (після повного погашення) по 18.10.2018 року склала 15887,48 грн.

Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому позивач , всупереч свого процесуального обов’язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження того, що у відповідача мається заборгованість за кредитом, на яку нараховувались проценти та штрафні санкції.

Наданий позивачем розрахунок розумінні ст.ст. 77,79,80 ЦПК України не є належним, допустимим доказом.

За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не можуть вважатися обгрунтованими та такими, що підтверджені відповідними належними та достовірними доказами, які можуть бути перевірені в процесі розгляду справи, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20.02.2007 року – відмовити за необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Сторони: Позивач ПАТ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 , МФО №305299, 01001 м. Київ, вул. Грушевського,1-д).

ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1, прож.м.Харків, АДРЕСА_1).

Повний текст судового рішення виготовлено 20.02.2019.

СУДДЯ –