Рішення № 79981201, 18.02.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24694/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 569/24694/18 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_4, на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 листопада 2008 року у сумі 6638 грн 56 коп та судовий збір по справі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 подала суду письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача і, у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_6 подали суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги не визнали та просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом строків позовної давності, встановлених статтею 1281 ЦК України.

На заперечення позовних вимог відповідач посилається на те, що про смерть її батька ОСОБА_4, який помер 14 травня 2014 року, банку було відомо ще з 19 грудня 2015 року, дата направлення претензії кредитора, що свідчить про пропуск позивачем строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 18 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 9800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Як слідує із свідоцтва про смерть серії І-ГЮ № 160755 від 15 травня 2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, позичальник ОСОБА_4 14 травня 2014 року помер.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що на час смерті позичальника ОСОБА_4, заборгованість за наданим йому кредитом складала 6638 грн 56 коп.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог статей 526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено частиною другою статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

У відповідності до положень статей 608,1218,1219 ЦК України у зв’язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов’язання, які нерозривно пов’язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися у наслідок його смерті.

Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

За змістом наведених норм цивільного законодавства, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємців, і, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.

Відповідно до вимог статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Як встановлено частиною першою статтею 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частиною другою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, що передбачено частиною третьою статті 1281 ЦК України.

Частиною четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року відповідачем по справі ОСОБА_3 було укладено шлюб з ОСОБА_7В.(внаслідок чого поміняно прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_7), який зареєстровано Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 1970 .

Як встановлено також судом, позивач 19 грудня 2015 року звернувся з претензією кредитора до Першої Рівненської державної нотаріальної контори, а тому, враховуючи вимоги частини другої статті 1281 ЦК України, строк, протягом якого позивачу було надано право пред’явити свої вимоги до відповідача, як спадкоємця ОСОБА_4, закінчувався 20 грудня 2016 року.

Натомість, з листом-претензією до ОСОБА_2 позивач звернувся лише 09 листопада 2018 року, з позовом до суду – 29 грудня 2018 року.

Оскільки жодна із вказаний дій позивача не була вчинена у строки, встановлені частиною другою статті 1281 ЦК України, позивач, як кредитор спадкодавця ОСОБА_4, враховуючи вимоги частини четвертої статті 1281 ЦК України, позбавився права вимоги до ОСОБА_2

Суд враховує, що положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Таким чином, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності. Тому суд вважає необхідним відмовити у позові АТ КБ «ПриватБанк» не за спливом строку позовної давності, а за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач просить стягнути на її користь 1000 гривень судових витрат, що складаються з правової допомоги, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки є доведеними та підтверженими відповідачем ОСОБА_8 про надання правової допомоги від 30 січня 2019 року та актом виконаних робіт від 18 лютого 2019 року.

Однак, відповідно до акту виконаних робіт, долучених до справи вбачається, що стягнненню підлягає 600 грн. за правову допомогу, тому що розгляд справи відбувся за заявою відповідача без присутності відповідача та її представника, що виключає стягнення за представництво інтересів клієнта в суді в розмірі 400 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 08 квітня 2015 року (справа № 6-33цс15).

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354, 430 ЦПК України, суд-

В И Р I Ш И В :

В позові акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 600 (шістсот) гривень судових витрат по справі, що складаються з витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_9 "ПРИВАТБАНК", 01001, м.Київ. вул.Грушевського. буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570 ,

відповідач - ОСОБА_2, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2019 року.

Суддя: Н.Г.Кучина