Рішення № 79979019, 20.02.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 20.02.2019

ЄУ № 420/998/18

Провадження №2/420/35/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму матеріального збитку, яка складає 31884,51 грн., та 50000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, витрати на проведення експертизи у розмірі 950,00 грн., суму судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2017 о 08 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем Chevrolet Niva, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Ювілейній в с.Новорозсош Новопсковського району Луганської області при виїзді на перехрестя з вулицею Центральна не надав перевагу в русі автомобілю Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, який рухався з правого боку по вул. Центральній, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Новопсковського районного суд Луганської області від 13.11.2017 за вказаною дорожньо-транспортною пригодою (далі – ДТП) відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Зазначає, що діями відповідача йому було завдано майнову шкоду у розмірі 70279,27 грн. Згідно з висновком експерта вартість матеріальної шкоди на дату проведення експертного дослідження становить 53266,18 грн., яка складається з вартості відновлюваного ремонту в розмірі 36858,91 грн. та величини втрати товарної вартості в розмірі 16407,27 грн. Разом з тим, фактична вартість відновлювального ремонту відповідно до нарядів-замовлень, які є актами виконаних робіт, склала 53882,00 грн. Отже, загальний фактичний розмір понесеної матеріальної шкоди становить 70279,27 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту 53882,00 грн. та величини втрати товарної вартості 16407,27 грн. Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 38404,76 грн. Таким чином, загальна вартість невідшкодованої майнової шкоди становить 31884,51 грн. Також позивач зазначає, що ним сплачена вартість автотоварознавчого дослідження у сумі 950,00 грн. Однак, до сьогоднішнього дня він не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідача. Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок ДТП йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 50000,00 грн. В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протягом тривалого часу у зв’язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати грошові кошти для ремонту автомобіля, через що він не міг вночі спокійно спати. Сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Крім того, відповідачем пошкоджено його улюблений автомобіль, який був придбаний за рік до подій. Раніше дуже часто на вихідних вони з сім’єю виїжджали на відпочинок, після ДТП змога на законний відпочинок зникла. На тривалий час після ДТП йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, йому довелося відкласти, а від деяких взагалі відмовитися, що спричинило проблеми з роботою.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.07.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

16 серпня 2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

У строк, визначений законом, представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначила, що правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яка після дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.10.2017 за участю сторін, відшкодувала позивачу суму збитків у розмірі 38404,76 грн. Після скоєння ДТП було викликано представника страхової компанії та працівників Новопсковського ВП ГУПН, якими було складено фототаблиці, акт огляду транспортного засобу, при цьому у позивача не було жодних зауважень щодо акту обстеження автомобіля. Разом з тим, позивач посилається на висновок експертного автотоварознавчого дослідження, яке було проведено через п’ять місяців після ДТП. При цьому, згідно вказаного дослідження, пробіг автомобілю при проведенні дослідження склав 28488 км, в той час як на день скоєння ДТП він складав 24755 км, тобто розбіжність становить майже 4000 км, що є досить великою відстанню та свідчить про використання даного автомобіля. Вважає висновок експертного товарознавчого дослідження в частині вартості матеріалів необхідних для фарбування аварійно-пошкоджених деталей таким, що не відповідає дійсності, оскільки на фототаблицях немає чіткого зображення, а з фототаблиць від 25.10.2017 видно лише чіткі пошкодження бамперу, інших пошкоджень не було. З приводу вимог позивача про відшкодування моральної шкоди зазначила, що відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б могли порушити охоронювані законом права та інтереси позивача, та внаслідок чого було б спричинено моральну шкоду позивачу. Посилається на те, що шкоду, яку було спричинено позивачу у зв’язку з ушкодженням автомобіля, було відшкодовано останньому в якості матеріальної шкоди у розмірі 38404,76 грн. Зазначає, що вказуючи на фізичні страждання, позивачем не конкретизовано та не підтверджено жодним доказом, які саме фізичні страждання він переніс. Також вважає такими, що не відповідають дійсності, твердження позивача про те, що у зв’язку з ушкодженням автомобіля він не міг тривалий час користуватися ним, у зв’язку з чим порушились нормальні життєві зв’язки, він був змушений пересісти на громадський транспорт, оскільки згідно акту огляду транспортного засобу від 25.10.2017 транспортний засіб мав лише незначні пошкодження, а різниця в показниках пробігу автомобіля близько 4000 км вказує на його експлуатацію.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надав пояснення на позовну заяву, в якому зазначив, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та відповідачем був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «Сітроен», н.з. ВВ8557СР. 25.10.2017 стався страховий випадок за участю забезпеченого транспортного засобу, за яким страховиком було сплачено страхове відшкодування потерпілому у розмірі 38404,76 грн. Розрахунок виплати страхового відшкодування було проведено на підставі звіту експерта № 08/11 від 25.11.2017. Отже, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повністю виконало свої зобов’язання перед страхувальником, відшкодувавши потерпілій особі вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження його автомобіля.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Допитаний в якості свідка страховий агент ОСОБА_5, який виїздив на місце ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 25.10.2017 в с.Новорозсош Новопсковського району Луганської області разом з працівниками поліції, пояснив, що ним особисто були зафіксовані наявні пошкодження автомобіля Citroen Jumper, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу, про що було складено акт огляду транспортного засобу від 25.10.2017 (дефектна відомість). З даним актом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис, при цьому, будь-яких заперечень останній не висловлював. Згодом йому стало відомо, що за вказаний страховий випадок ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування. Ще пізніше йому стало відомо про те, що в нарядах-замовленнях станцією з технічного обслуговування автомобілів були зазначені ті пошкодження автомобіля Citroen Jumper, які не були виявлені ним під час огляду транспортного засобу після ДТП та складання акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердили факт того, що після ДТП постійно бачили ОСОБА_1, який керував автомобілем Citroen Jumper з пошкодженим бампером.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2017 року о 08 год. 20 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Chevrolet Niva, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Ювілейній в с.Новорозсош Новопсковського району Луганської області при виїзді на перехрестя з вулицею Центральна не надав перевагу в русі автомобілю Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався з правого боку по вул. Центральній, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 13.11.2017, яка набрала законної сили 24.11.2017, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В результаті ДТП автомобілю марки «Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував позивач, були завдані механічні пошкодження.

Автомобіль марки Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, на праві власності належить ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 625094.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру №4443, станом на 31.08.2018 автомобіль марки Chevrolet Niva, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки Chevrolet Niva, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) АМ 1451691 від 08.09.2017 з страховим лімітом на момент страхового випадку 100000,00 грн.

При цьому, за змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під власниками транспортних засобів розуміються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Судом встановлено, що представником страхової компанії ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_5 після ДТП 25.10.2017 о 14 год. 30 хв. було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість), в якому зазначені пошкодження, отримані транспортним засобом в результаті ДТП, а саме: деформація номерного знаку, розбитий передній бампер. Вказаний акт підписаний представником страхової компанії ОСОБА_5 та власником транспортного засобу Citroen Jumper ОСОБА_1 При цьому, будь-яких зауважень щодо характеру пошкоджень автомобілю позивачем висловлено не було, про що свідчить його підпис під написом «З актом ознайомлений, пошкодження записані вірно». Крім того, як вбачається з вказаного акту (дефектної відомості), позивачу під підпис було роз’яснено, що якщо під час ремонту будуть виявлені приховані дефекти (пошкодження), про це слід повідомити страхову компанію з метою складання додаткового акту огляду (дефектної відомості).

Згідно звіту № 08/11 про оцінку вартості (розміру) збитку, спричиненого власнику транспортного засобу від 27.11.2017, який був складений експертом оцінювачем ОСОБА_9 на замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті вищезазначеної ДТП станом на 27.11.2017 становить 56405,21 грн., який складається з вартості відновлювального ремонту 38404,76 грн. та втрати товарної вартості – 18000,00 грн.

18 січня 2018 року страховиком було складено страховий акт №UA2017102500008/L01/01 від 18.01.2018 та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 32273,88 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» позивачу було виплачене страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 38404,76 грн, що підтверджується випискою ПАТ КБ «Приватбанк» по особовому рахунку позивача від 30.03.2018, з якого вбачається, що 23.01.2018 на рахунок позивача надійшло страхове відшкодування у розмірі 32273,88 грн., та 27.02.2018 – 6130,88 грн.

Отримання позивачем страхового відшкодування свідчить про те, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та потерпілий у ДТП позивач ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування. При цьому, сума страхового відшкодування була виплачена позивачу до звернення до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду справи в суді пошкоджений в результаті ДТП автомобіль позивача відновлений, ремонті роботи проведені.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині відшкодування відповідачем матеріального збитку, позивач зазначив, що загальний фактичний розмір понесеної в результаті ДТП матеріальної шкоди становить 70279,27 грн., та на підтвердження своїх доводів посилався на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №004/18 від 30.03.2018 та наряди-замовлення №0000010370 від 30.11.2017 та №0000010514 від 19.12.2017, які є актами виконаних робіт.

Так, судом встановлено, що після отримання страхового відшкодування на замовлення позивача ОСОБА_1 був складений висновок експертного автотоварознавчого дослідження №004/18 від 30.03.2018, виконаний судовим експертом експертного бюро «Новопсковекспертиза» ОСОБА_10, згідно якого вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, на дату проведення експертного дослідження становить 53266,18 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту - 36858,91 грн. та величини втрати товарної якості – 16407,27 грн.

Позивачем за проведення вказаного автотоварознавчого дослідження сплачено 950,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №003.

Суд критично ставиться до посилання позивача та його представника на вищевказаний висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 004/18 від 30.03.2018, з огляду на наступне.

Як вбачається з даного висновку, останній був складений експертом експертного бюро «Новопсковекспертиза» ОСОБА_10 30 березня 2018 року на підставі договору про проведення автотоварознавчого дослідження, укладеного між експертним бюро «Новопсковекспертиза» та ОСОБА_1 24 березня 2018 року. Тобто, через місяць після проведення виплати страхового відшкодування страховою компанією. Таким чином, позивач, отримавши страхове відшкодування і тим самим погодившись з його розміром, уклав договір про проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля. При цьому, суд також критично ставиться до вказаного висновку в частині того, що огляд транспортного засобу проводився експертом 05 грудня 2017 року, оскільки договір про проведення автотоварознавчого дослідження, на підставі якого і було проведено дослідження вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, був укладений тільки 24.03.2018.

Щодо посилань позивача та його представника на наряди-замовлення №0000010370 від 30.11.2017 та №0000010514 від 19.12.2017, які є актами виконаних робіт, за якими станцією технічного обслуговування автомобілів виконано ремонті роботи автомобіля Citroen Jumper, державний номерний знак НОМЕР_2, на загальну суму 53882,00 грн., суд зазначає, що в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дані наряди-замовлення не можуть вважатися належними доказами спричинення шкоди, оскільки вони свідчать лише про виконання певних ремонтних робіт та не вказують на те, що заміна деталей та проведення робіт по ремонту транспортного засобу позивача є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2017 за участю сторін, та спричинені діями відповідача.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз статей 509, 1187, 1188, 1192 ЦК України дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону №1961-IV).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).

Крім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV).

Таким є правовий висновок, висловлений ОСОБА_11 Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, який суд у відповідності до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховує при вирішенні вказаної справи.

В судовому засіданні, зокрема зі страхового акту № UA2017102500008/L 01/01 від 18.01.2018 та розрахунку до нього встановлено, що страховий ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до договору страхування (поліс) АМ 1451691 від 08.09.2017 на момент події становив 100000,00 грн., франшиза – 0 грн.

Між тим, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплачено позивачу страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 38404,76 грн., хоча ліміт відповідальності страховика визначений у розмірі 100000,00 грн.

При цьому, дії страхової компанії щодо визначення розміру страхового відшкодування та його виплати позивачем не оскаржені. З позовом до страхової компанії позивач не звертався, страхове відшкодування отримав, що свідчить про його згоду з оціненим розміром відшкодування.

Посилання позивача та його представника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, яка полягає в тому, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову за вибором особи або до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки враховуватися має саме правовий висновок, висловлений у постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, яка ухвалена пізніше. Більше того, у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №342/134/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у такій же справі, що й ця, яка розглядається, врахувавши правовий висновок ОСОБА_11 Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 у справі №755/18006/15-ц, дійшов висновку, що суди дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача майнової шкоди, без урахування вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземний транспортних засобів» щодо відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких підстав, враховуючи, що позивач добровільно погодив зі страховою компанією розмір страхового відшкодування, розмір завданої йому майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а тому покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача є неприпустимим, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення матеріального збитку у сумі 31884,51 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 950,00 грн. відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (зі змінами й доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення моральної шкоди, позивач посилається на те, що йому було завдано моральної шкоди у зв'язку з порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров’я, що призвело до моральних страждань.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи та наявних у справі доказів вбачається, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами відповідно до положень ст. ст. 76-81 ЦПК України розмір моральної шкоди у 50000,00 грн., а також не підтверджено погіршення стану здоров’я позивача, що спричинене неправомірними діями відповідача.

Посилання позивача на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він та його сім’я не могли використовувати автомобіль, були змушені пересісти на громадський транспорт, що викликало незручності у пересуванні, спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що постійно бачили, як позивач керував автомобілем Citroen Jumper з пошкодженим бампером, а також різницею в показаннях пробігу автомобіля, який станом на 25.10.2017 становив 24755 км, а станом на 25.11.2017 – 27566 км, що свідчить про використання автомобіля. Крім того, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача з огляду на характер отриманих автомобілем пошкоджень.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами в позовній заяві та відзиві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір, понесений позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна», відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, паспорт серії ЕМ 840594, виданий 13.02.2001 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Представник позивача: ОСОБА_12, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №000030 від 03.04.2014, який здійснює свою діяльність за адресою: вул. Українська, 77, смт. Новопсков Луганської області.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5

Представник відповідача: ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, місце знаходження: вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 20 лютого 2019 року.

Суддя: В.В. Пронька