Ухвала суду № 79978918, 18.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3982/18

Пр. 1-кп/336/187/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря Палубінської К.М., прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1, захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080080000665 від 14.02.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, працюючого експедитором ПП «Омега», неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

05.12.2012 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

23.01.2015 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до З років позбавлення волі; на підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднано покарання за вироком Токмацького міського суду від 05.12.2012 року та призначено покарання у вигляді позбавлення волі 3 роки 1 місяць;

26.05.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України

шляхом часткового складання покарання за вироком Токмацського районного суду Запорізької області від 23.01.2015 року та призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 11.02.2015 року Запорізьким районним судом Запорізької області на підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано строк тримання під вартою з 20.03.2015 року по 06.07.2015 року; звільнений 29.05.2017 року з Біленьківської ВК Запорізької області на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 19.05.2017року за ст. 81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 15 днів;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою суду від 13.11.2018 в задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 відмовлено. Змінено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому в період дії запобіжного заходу залишати місце свого постійного проживання, а саме: квартири АДРЕСА_2, з 20-00 до 08-00 годин, із покладенням обов’язків. Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту діяла до 13 січня 2019 року включно.

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.02.2019 заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці із покладенням на ОСОБА_3 обов’язків під час дії запобіжного заходу. В обґрунтування зазначив про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, зауважив на тяжкості злочину та на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Додатково вказує на те, що ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, обвинувачений у скоєнні злочину в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком суду. Наголошує, що протягом досудового розслідування мало місце переховування особи та, відповідно, оголошення ОСОБА_3 у розшук. Вважає, що жодний із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, враховуючи відсутність постійного джерела доходів, вчинення у минулому злочинів із застосуванням насильства.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти обрання запобіжного заходу, обґрунтовуючи це тим, що відповідні підстави для його застосування відсутні, ОСОБА_3 не має наміру ухилятись від явки до суду, крім того, прокурором не доведено наявність ризиків.

Розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що заявлене прокурором клопотання не підлягає задоволенню у зв’язку із таким.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, за нормою ч.3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Частинами 1, 2 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За нормою ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності ряд вказаних у цій частині статті обставин. До них законодавцем віднесено 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Натомість, прокурором в обґрунтування заявленого клопотання не надано суду належних та допустимих доказів існування на теперішній час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що існували на час застосування первісного запобіжного заходу, його зміни під час провадження справи у суді.

Заслуговує на увагу й та обставина, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчився 13.01.2019, з того часу, тобто протягом періоду, що тривав більше одного календарного місяця, стороною обвинувачення не подано відповідного клопотання, тобто, підстав для обрання запобіжного заходу прокурор не вбачав. Зі змісту клопотання не видно того, що з’явились нові обставини, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України, які не були відомі раніше, або наявні такі обставини, які мають бути розглянуті судом повторно.

Обрання домашнього арешту, тим більше, цілодобового, не відповідає, в даному випадку, меті застосування запобіжних заходів, визначеній кримінально-процесуальним законодавством.

Слід наголосити, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є саме забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню. Так, ОСОБА_3 з часу закінчення дії запобіжного заходу порушень процесуальної поведінки не допускав.

Тому суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст ухвали суду оголошений 22.02.2019.

Суддя: І.Б. Жупанова