Рішення № 79978793, 05.02.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1425/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

з участю секретаря Стоцко С.Т.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради про зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання вчинити дії, покликаючись на те, що ухвалою Львівської міської ради № 2663 «Про затвердження меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові», межі пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» відновлять за рахунок земельної ділянки на вул. Цетнерівка, 26-а, площею 0,0690 га та земельної ділянки на вул. Цетнерівка, 26 Б, площею 0,0750 га, які належать йому на підставі договорів купівлі - продажу від 19 квітня 2003 року № 062069 та № 062070, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056624 від 20 серпня 2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056626 від 20 серпня 2003 року. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року ухвалу Львівської міської ради № 2663 скасовано. Просить зобов’язати відповідача виключити земельні ділянки, які знаходяться у м. Львові на вул. Цетнерівка, 26-а, 26-б з меж плану зонування пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» та Генерального плану м. Львова.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, а тому згідно ст. 205 КАС України, суд вважає, що справу можна вирішити у його відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши пояснення предстаника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що 21 травня 2009 року сесією Львівської міської ради було прийнято ухвалу №2663 «Про затвердження меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові», відповідно до якої було визначено межі пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», в які включено земельні ділянки за адресою вул. Цетнерівка, 26-а, площею 0,0690 га та земельної ділянки на вул. Цетнерівка, 26-б, площею 0,0750 га в м. Львові.

Відповідно до договорів купівлі - продажу від 19 квітня 2003 року № 062069 та № 062070, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056624 від 20 серпня 2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ № 056626 від 20 серпня 2003 року земельні ділянки на вул. Цетнерівка, 26-а, 26-6, належать позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно з рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року, залишеного без змін постановою Верховного ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року, ухвала № 2663 «Про затвердження меж пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові» була скасована в частині затвердження межі земельної ділянки пам’ятки садово-паркового мистецтва міського значення «Личаківський парк» у м. Львові, обмеженої житловою забудовою на вул. Цетнерівка із включенням в межі парку земельних ділянок, за адресою: вул. Цетнерівка 26-а, площею 0,0690 га та земельної ділянки на вул. Цетнерівка, 26 Б, площею 0,0750 га.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

У відповідності до положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Як встановлено рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року орган місцевого самоврядування Львівська міська рада фактично вилучила вказані земельні ділянки без згоди позивача та без рішення суду та долучила їх до памятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», чим грубо порушено права позивача.

Крім того, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2016 року ухвалу №2663 «Про затвердження меж пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові» скасовано, відтак, порушені права позивача ОСОБА_2, щодо позбавлення його права власності на земельну ділянку за адресою вул. Цетнерівка, 26-а, площею 0,0690 га та земельну ділянку на вул. Цетнерівка, 26-б, площею 0,0750 га в м. Львові, слід відновити та зобов’язати відповідача розглянути питання про виключення земельних ділянок, які знаходяться у м. Львові на вул. Цетнерівка, 26-а, 26-б з меж плану зонування пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» та Генерального плану м. Львова.

Однак, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, жодних пояснень, заперечень доказів та пояснень позивача, а відтак з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю.

А також, відповідно до ч.ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 704,80 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 5-10, 241-243, 246 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Львівську міську раду розглянути питання про виключення земельної ділянки за адресою: вулиця Цетнерівка, 26-а, площею 0,0690 га та земельної ділянки на вулиці Цетнерівка, 26-б, площею 0,0750 га у місті Львові з меж плану зонування пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» та Генерального плану м. Львова.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 704 /сімсот чотири/ гривні 80 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Копія вірна.

Суддя: А.І. Ліуш