Рішення № 79978749, 19.02.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/2638/18

19.02.2019

2/328/124/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Новікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №328/2638/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, індексу інфляції та трьох відсотків річних,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам в розмірі 28 013,21 грн., неустойку (пеню) у розмірі 14 951,59 грн., 3% річних в розмірі 2 757,00 грн., індекс інфляції в розмірі 12 258,96 грн.

Позов обґрунтовує тим, що на підставі рішенням Токмацького районного суду Запорізької області 10.02.2006 виданий виконавчий лист №2-1898, відповідно до якого з відповідача стягнуті аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи стягнення з 12.01.2006 до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ухилявся від сплати аліментів, у зв’язку з чим станом на 01.09.2018 утворилась заборгованість у сумі 28 013,21 грн. Пеня за несвоєчасність сплати аліментів складає 14 951,59 грн. Відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних становить 2 757 грн., інфляційні втрати 12 258,96 грн.

29.01.2018 відповідач надав суду відзив на позов, у якому позов визнав частково. Згідно його розрахунку розмір неустойки становить 13 995,86 грн. Просив суд зменшити розмір пені у зв’язку з тим, що він не працює, доходів не отримує, має іншу сім’ю. У іншій частині позову просив відмовити, оскільки заборгованість по аліментам стягує державний виконавець у процесі виконання рішення суду, а ст.625 ЦК України у сімейних правовідносин застосуванню не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з’явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.1 ст.187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

За положеннями ст.194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст.187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст.187 СК України.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч.8 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Зазначена правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 08 червня 2011 року у справі №6-51298св10.

Суд встановив, що на виконанні Токмацького МРВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-1898, виданий 10 лютого 2006 року Токмацьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заборгованість по сплаті аліментів станом становить 28 013,21 грн. Зазначені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості боржника по аліментам від 10.12.2018.

Позивач просить суд стягнути заборгованість по аліментам на підставі розрахунку державного виконавця, а отже відсутній спір про розмір заборгованості і таким чином у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по аліментам необхідно відмовити.

За положеннями ч.1, 2 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідач не надав суду докази, які б підтвердили відсутність його вини за прострочення сплати аліментів, а тому з нього підлягає стягненню пеня.

Суд бере до уваги розмір пені, визначений у розрахунку позивача, який перевірений судом. Зазначений розрахунок пені відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 року в цивільній справі №6-300цс16.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд відхиляє розрахунок пені відповідача, оскільки він суперечить розрахунку заборгованості боржника по аліментам від 10.12.2018.у частині розміру стягуваних аліментів. Доказів вказаних у розрахунку сум аліментів відповідачем не надано.

При цьому суд на знаходить підстав для зменшення розміру аліментів, визначених ч.2 ст.196 СК України.

Надані відповідачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосуються періоду з 1 кварталу 2006 року до 4 кварталу 2016 року. Вказаний письмовий доказ жодним чином не підтверджує незадовільний матеріальний стан відповідача на час виникнення спору та на день ухвалення рішення та неможливість сплати ним заборгованості по аліментам та пені.

Проживання відповідача однією сім’єю з ОСОБА_7, підтверджене довідкою виконавчого комітету Кіровської сільської ради від 04.02.2019, за відсутності доказів незадовільного матеріального стану, також не свідчить про неможливість сплати відповідачем заборгованості по аліментам та пені.

При цьому суд враховує працездатний вік відповідача та можливість його працевлаштування та отримання доходів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів та стягнення з відповідача пені у сумі 14 951,59 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з п.2, 5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області у справі №2-№2-1898/2006 ухвалене за позовом про стягнення аліментів, а не по зобов'язальних правовідносинах між сторонами. До даних правовідносин, які виникли внаслідок прострочення сплати аліментів, застосовується спеціальна норму права, а саме ст.196 СК України, а не ст.625 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення пені, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача у дохід держави. У зв’язку з відмовою у задоволенні позову у частині стягнення заборгованості по аліментам, 3% річних та інфляційних втрат судовий збір у сумі 704,80 грн. за цими вимогами покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, індексу інфляції та трьох відсотків річних – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 14 951 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) гривня 59 копійок.

У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по аліментам, 3% річних та інфляційних втрат – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Реквізити учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,, РНОКПП НОМЕР_1.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_4, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 36, к. 4, м. Токмак, Запорізька область.

Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_5, місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 19, к. 173, м. Токмак, Запорізька область.

Суддя: