Рішення № 79978660, 19.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7650/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Пелех О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_5, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_6, РНОКПП НОМЕР_4) про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 У позовній заяві від 08.11.2017 р. зазначає, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.08.2014 р. встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи у хворобливому стані внаслідок хронічного психічного захворювання у формі параноїчної шизофренії 15.04.2014 р. о 20:40 год. заподіяв множинні тілесні ушкодження батьку ОСОБА_4, що спричинили смерть останнього. Крім цього, зазначив про наявність кримінального провадження про організацію ОСОБА_2 вбивства батька позивача ОСОБА_4 Позивач покликається на те, що є прямим спадкоємцем по закону квартири за адресою АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_2, яка була визнана 18.05.2015 р. опікуном ОСОБА_3, на думку позивача, 05.04.2016 року маючи намір прийняти спадщину, подала заяву до Першої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини на вказану квартиру, тобто фактично намагається незаконно заволодіти майном належним позивачу по закону.

В уточнених позовних вимогах від 14.01.2019 р., які поступили до суду 16.01.2019 р., зазначив, що «користуючись своїми правами про збільшення або зменшення розміру позовних вимог виявив бажання уточнити їх, виклавши зміст позовних вимог та їх нормативно-правове обґрунтування наступним чином» та просив суд зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 325000 грн. Зазначив, що після вбивства батька ОСОБА_3 за безпосередньої організації ОСОБА_5, яка також є законним опікуном ОСОБА_3, відчуває постійний біль, запаморочення, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт через злісне, жорстоке, умисне вбивство батька. Посилається на постійні неврози, змушений постійно приймати ліки та препарати для покращення здоров'я, яке раптово погіршилось після смерті батька. Зазначає, що через стан здоров'я змушений був звільнитись з роботи, жодних доходів не має, окрім виплат по безробіттю. Тривалий час проводить у різних лікарнях, найближчим часом готується пройти поглиблений медичний огляд, під час якого є всі підстави виникнення важчого захворювання, яке в свою чергу може спричинити інвалідність, і не зможе продовжувати працювати за станом здоров'я та вести повноцінне життя взагалі. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України ( у редакції чинній на момент звернення з даним позовом до суду) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Ч. 4 ст. 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом 08.11.2017 р., суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 31 ЦПК України стосовно права збільшення та зменшення позовних вимог в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом, оскільки п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України в редакції чинній на сьогоднішній день, звужує права позивача.

Тому суд приймає уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 від 14.01.2019 р., що поступили в суд 16.01.2019 р., а саме суд розглядає справу в межах позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ОСОБА_2 відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 325000 грн.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Позивач неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, які судом задовольнялись.

Позивач неодноразово задовольняв клопотання про доручення доказів до справи, які судом задовольнялись.

Суд відмовляв в задоволенні неодноразових клопотань позивача про зупинення провадження у справі за безпідставністю.

Суд 02.07.2018 р. витребував копію заповіту та спадкової справи на померлого ОСОБА_4.

Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача, яке поступило в суд 16.01.2019 р., про витребування копії заповіту та спадкової справи, оскільки такі суд вже витребував попередньо. 30.07.2018 р. копія спадкової справи та копія заповіту поступили в суд та долучені до матеріалів справи.

Позивач в судовому засіданні, що відбулось 02.07.2018 року надав аналогічні пояснення, що викладені у позові. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Про судове засідання, що було призначене 18.06.2018 р. позивач повідомлений телефонограмою, проте до суду не прибув та не повідомив суд про причини неявки.

В судові засідання, що були призначені на 04.05.2018 р., 05.06.2018 р., 30.07.2018 р., 08.08.2018 р., 18.09.2018 р., 09.10.2018 р., 30.11.2018 р., 17.01.2019 р., 19.02.2019 р. позивач ОСОБА_1 не прибув, оскільки подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою та у зв'язку із перебуванням у відрядженні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Тому суд незалежно від причин неявки позивача, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, проводить розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 у зв'язку з його неодноразовою неявкою (в тому числі повторною) в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула. Належним чином повідомлена про судове засідання, що підтверджується розпискою про отримання рекомендованого поштового відправлення. Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не прибули. Належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. В судовому засіданні, що відбулось 02.07.2018 р. відповідач та представник відповідача позовні вимоги заперечили повністю та просили суд відмовити в їх задоволенні. Надали аналогічні викладеним в письмових запереченнях пояснення. Зазначили, що позивач, будучи залученим як потерпілий у кримінальному провадженні по факту вбивства батька, не висловлював жодних припущень чи звинувачень в межах кримінальної справи щодо причетності відповідачки до факту смерті позивача. Позивач вказував про причетність відповідачки до смерті батька лише після того, коли дізнався про те, що «йому не дістанеться нічого зі спадщини ОСОБА_4».

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши надані позивачем, відповідачем та представником відповідача пояснення в судовому засіданні 02.07.2018 р., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Ч. 2 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_4 (а.с. 96 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8.

Ч. 1 ст. 1167 Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.08.2014 року (а.с. 20-23) встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи у хворобливому стані внаслідок хронічного психічного захворювання у формі параноїчної шизофренії, не маючи можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, 15.04.2014 року о 20.40 год., перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс своєму батькові ОСОБА_8, множинні удари сокирою та рапірою по голові і тілу в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження, а саме: одну рану з незначним раневим каналом, садно на правому плечі, а також поверхневі лінійні рани на кистях рук, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; відкриту травму голови, шиї та грудної клітки (множинні рубані ушкодження) з розтрощенням кісток мозкового і лицевого черепу з розчавленням головного мозку, розрушенням шийного органокомплексу, хребта в шийно-грудному відділах, грудної клітки з ушкодженням легень і аорти з розвитком травматичного (геморагічного) шоку, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №330 від 14.05.2014, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, являлись небезпечними для життя в момент спричинення та в даному випадку спричинили смерть потерпілого, який помер на місці події. Тобто, ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК України. До останнього застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Тобто, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.08.2014 року встановлено, що

ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК України, що спричинило смерть батька позивача ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 325000 грн., яку він отримав після смерті (вбивства) батька, посилаючись на те,що вбивство батька ОСОБА_3 відбулось за безпосередньої організації ОСОБА_5, яка також є законним опікуном ОСОБА_3

Жодних доказів про організацію ОСОБА_5 вбивства батька позивача ОСОБА_4 суду не надано. Більше того, суд в межах розгляду цивільної справи не вправі оцінювати будь-які твердження щодо причетності будь-якої особи у скоєнні злочину.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Посилання позивача на наявність кримінального провадження № 12016140050004229 від 20.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України щодо організації ОСОБА_2 вбивства ОСОБА_4 суд вважає необґрунтованими. На підтвердження наявності такого кримінального провадження позивач надав суду копію ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2017 року, якою зобов'язано СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області надати ОСОБА_1 копію постанови про закриття кримінального провадження № 12016140050004229 від 20.09.2016 р. Ця хвала не підтверджує вину ОСОБА_2 у скоєнні злочину.

У суду відсутні дані про наявність обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_2, відтак жодним іншим чином її вина, на яку посилається позивач у позовній заяві, у причетності до вбивства ОСОБА_4 не може бути доведена згідно з чинним законодавством України.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 є законним опікуном ОСОБА_3 і тому повинна відшкодувати моральну шкоду - суд зазначає наступне.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2015 року ОСОБА_3 (особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.115 КК України, що спричинило смерть батька позивача ОСОБА_4) визнано недієздатним. (а.с. 107 зв.-108).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2015 року призначено ОСОБА_2 (відповідача у вказаній справі) опікуном над недієздатним сином ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 1184 ЦК України, шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.

Тобто, відповідач ОСОБА_2, як опікун над недієздатним сином ОСОБА_3, відповідає за завдану останнім шкоду лише з моменту вступу рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2015 року в законну силу про призначення її опікуном.

Тому ОСОБА_2 не може відповідати за шкоду, завдану 15.04.2014 року ОСОБА_3, оскільки на той час відповідач не була опікуном ОСОБА_3 Крім цього, враховуючи презумпцію невинуватості особи, ОСОБА_2 не зобов'язана доводити, що моральна шкода внаслідок вбивства людини (батька позивача) була завдана не з її вини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмовити в їх задоволенні

Керуючись ст.ст. 258,259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_9, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_10, РНОКПП НОМЕР_4) про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Повний текст судового рішення складений 19.02.2019 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.