Рішення № 79978320, 19.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3568/18

Провадження № 2/336/205/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Голубкової М.А.

за участю

помічника судді виконуючого обов’язки секретаря судового засідання Вертелецького М.О.

розглянув у підготовчому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, Восьма Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на 9/100 частин житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 9/100 частин житлового будинку № 42-44 по вул. Руставелі в м. Запоріжжя після смерті ОСОБА_6, який помер 28.08.1994 року.

В позові зазначено, що їй ОСОБА_1 належить 23/50 частин житлового будинку № 42-44 за адресою вул.Руставелі в м. Запоріжжі.

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за її свекром, відповідно до рішення виконкому Шевченківської райради від 10.06.1976р. за №184 та за житловим будинком № 42 закріплена земельна ділянка площею 1000 кв.м.

За зазначеною адресою позивачка мешкала разом з чоловіком ОСОБА_7 з 1963 року.

У вказаному будинку позивач зареєстрована з 2007 року. Чоловік позивачки разом з позивачкою та його батьками вели спільне господарство та були пов’язані спільним побутом.

ОСОБА_7 помер 08.12. 2008 року.

Єдиним спадкоємцем після його смерті стали позивачка як його дружина - ОСОБА_1

За своє життя ОСОБА_7 заповіту не залишив. На теперішній час співвласниками зазначеного будинку є ОСОБА_8 який належить 9/20 частин житлового будинку, та ОСОБА_6 якому належить 9/100 частин будинку.

ОСОБА_6 помер 28.08.1994 року, після його смерті спадкоємцями першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, та донька - ОСОБА_4, що є відповідачами по справі.

Відповідачі з 1994 року фактично не прийняли спадщину, не бажають оформлювати свою частину спадщини після смерті ОСОБА_6, та оформляти свої спадкові права, строк на прийняття спадщини сплив.

Посилаючись на ст. ст. 328, 384, 1216, 1218 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що іншої можливості захистити свої права, окрім як у судовому поряду в неї не має та саме це і спонукало її звернутися до суду із позовом про визнання права власності на 9/100 частин будинку № 42-44 по вул. Руставелі в м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач не з’явилась, її представник подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились, подали заяви про визнання позовних вимог.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін, на підставі ст. 206 ЦПК України, суд приймає визнання відповідачами позову, яке не суперечить змісту закону та не порушує права сторін, тому ухвалює рішення про задоволення позову.

Як передбачено ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено з матеріалів справи позивачу - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.07.2009 року р.№ 3-2184, (посвідченого П’ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою.) належить 23/50 частин житлового будинку № 42-44 за адресою вул. Руставелі в м. Запоріжжі).

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано за ОСОБА_6, відповідно до рішення виконкому Шевченківської райради від 10.06.1976р. за №184 та за житловим будинком № 42 закріплена земельна ділянка площею 1000 кв.м.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок (інвентарна справа № 13638/55342), житловий будинок № 42-44 по вул. Руставелі у м. Запоріжжі належить: ОСОБА_1 23/50 частин, ОСОБА_10 – 9/20 частин, ОСОБА_6 9/100 частин.

ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖС № 129666 помер 08.12.2008 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, яку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2009 року прийняла позивач по справі ОСОБА_1, як дружина померлого що підтверджується також свідоцтвом про одруження від 31.12.1963 року VI-УР № 187353.

Згідно свідоцтва про смерть № 1-ЖС № 215972 ОСОБА_6 помер 28.08.1994 року.

Згідно довідки ВРЕЖО № 5 від 2001 року померлий ОСОБА_6 на час смерті проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, сином ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4

Так спадкоємцями за законом після смерті що настала 28.08.1994 року ОСОБА_6 є відповідачі по справі: є його дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, та донька - ОСОБА_4.

Стаття 1269 ЦПК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено з матеріалів справи: відповідачі з 1994 року фактично не прийняли спадщину, до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертались, не бажають оформлювати свою частину спадщини після смерті ОСОБА_6, та оформляти свої спадкові права, строк на прийняття спадщини сплив.

Як передбачено ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки це не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, обраний спосіб захисту узгоджується з передбаченим ст. 16 ЦК України та спрямований на захист спадкових прав Позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 13, 19, 89, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 328, 384, 1216, 1218, 1258, 1262 Цивільного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1 право власності на 9/100 частин житлового будинку № 42-44 по вул. Руставелі в м. Запоріжжя, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 28 серпня 1994 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голубкова М.А.