Рішення № 79977013, 18.02.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/8175/18

2/303/469/19

ряд. стат. звіту - 49

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення на утримання дитини.

Позов мотивований тим, що відповідно до виконавчого листа виданого 04.09.2012 року Мукачівським міськрайонним судом було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 400 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.06.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Одна на даний час зазначених коштів на утримання доньки не вистачає, оскільки значно зросли видатки на її утримання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечує щодо сплати аліментів у розмірі 1300 гривень.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно виконавчого листа №0707/6023/2012 виданого 04.09.2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 400 гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 20.06.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

З позовної заяви слідує, що позивачу не достатньо коштів для матеріального утримання доньки та належного її розвитку.

Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об’єктивності та справедливості, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», а саме прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року – 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень, суд приходить до висновку про доцільність визначення розміру аліментів у сумі 1300 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 19, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282, ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов задоволити - частково.

Збільшити розмір аліментів визначений рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2012 року по справі №0707/6023/2012, 2/0707/2380/2012 та стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача– Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача – 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витребувати з Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області виконавчий лист №0707/6023/2012, 2/0707/2380/2012 виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії ВР 477962 виданий 28.03.2012 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 – бічна, 1б/208.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повний текст рішення складено 18.02.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір