Рішення № 79976956, 15.02.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3122/18

2/303/628/19

Ряд. стат. звіту - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Укршляхбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та всіх належних виплат, видачу трудової книжки і наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 «Укршляхбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди та всіх належних виплат, видачу трудової книжки і наказу.

Позов мотивований тим, що 01.06.2017 року позивач був прийнятий на роботу на посаду дорожнього робітника. У зв’язку з тривалою невиплатою заробітної плати з січня 2018 року, позивач 20.04.2018 року подав відповідачу заяву про виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, але на дану заяву відповідач не відреагував. 23.04.2018 року позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням та надіслав її на адресу відповідача рекомендованим листом. Крім цього, в заяві просив провести з ним повний розрахунок і на його адресу направити його трудову книжку разом з відповідним наказом. Починаючи з цього числа, позивач в телефонному режимі спілкувався з керівництвом, які у свою чергу запевняли його про те, що його заяву буде задоволено. Однак, 21.05.2018 року керівник повідомив позивача, що видасть трудову книжку тільки у випадку, якщо позивач підпише заяву про своє звільнення заднім числом, тобто датовану 27.12.2017 року, на що позивач не погодився. Станом на день звернення до суду відповідач не повернув позивачу трудову книжку і не здійснив з ним повний розрахунок. У зв’язку із неправомірними діями відповідача, позивач просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2018 року по 23.04.2018 року у розмірі 11 169 гривень, 491 гривня становить індекс інфляції, 2 772 гривні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 5 460 гривень середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, 5 460 гривень середній заробіток у разі затримки видачі трудової книжки, 11 169 гривень вихідної допомоги, 10 000 моральної шкоди, а разом 46 521 гривень. Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог і в кінцевому варіанті 05.02.2019 року подав до суду остаточну заяву про збільшення позовних вимог в якій просить суд:

- зобов’язати відповідача видати йому належним чином оформлену трудову книжку з записом про його звільнення за власним бажанням та наказ про звільнення;

- стягнути з відповідача на його користь 11 169 гривень – заборгованість по заробітній платі;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію за втрату частини грошових доходів у розмірі 1095 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 2772 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 54 236 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток у разі затримки видачі трудової книжки у розмірі 54 236 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 11 169 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, а разом 144 677 гривень.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі та просить суд позов задоволити з мотивів викладених в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_3 «Укршляхбуд» - ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надіславши до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, одною із вимог також просив суд відкласти розгляд справи на інший термін. В поданому клопотанні представник відповідача не зазначив причини своєї неявки в судове засідання, тобто що перешкоджало йому з`явитися в судове засідання, а також не подав суду докази, що підтверджують його неявку. Однак, в заяві про перегляд заочного рішення зазначив причини скасування заочного рішення, зокрема те, що позивач при зверненні до суду не сплатив у повному обсязі судовий збір, відповідача не було повідомлено про час та місце розгляду справи, що позбавило його подати відзив на позовну заяву, а також він заперечує щодо подвійного стягнення середнього заробітку як за час затримки проведення розрахунку при звільненні, так і за час затримки видачі трудової книжки. У подальшому представником відповідача так і не було подано відзив на позовну заяву.

Вивчивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами та аналізуючи в сукупності докази суд приходить до висновку, що позов із збільшеними позовними вимогами підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги зазначене суд приходить до висновку, що представник відповідача повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, однак останній не зазначив поважні причини своєї неявки або не повідомив причини неявки, а тому у суду не має законних підстав вікласти розгляд справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії УКР №0226952 від 12.01.1976 року ОСОБА_2 01.06.2017 року був прийнятий на роботу у ОСОБА_3 «Укршляхбуд» на посаду дорожнього робітника (а.с. 9).

Із заяви від 20.04.2018 року поданої ОСОБА_2 керівнику ОСОБА_3 «Укршляхбуд» вбачається, що позивач просить керівника здійснити розрахунок з ним за заборгованість по заробітній платі та за невикористану відпустку (а.с. 10).

Із заяви від 23.04.2018 року поданої ОСОБА_2 керівнику ОСОБА_3 «Укршляхбуд» слідує, що позивач просить керівника звільнити його з роботи за власним бажанням 23.04.2018 року та провести з ним повний і належний розрахунок по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки (а.с. 11, 12).

Із заяви від 18.05.2018 року поданої ОСОБА_2 керівнику ОСОБА_3 «Укршляхбуд» вбачається, що позивач повторно просить керівника звільнити його з роботи за вланим бажанням і провести з ним повністю розрахунок (а.с. 13, 14).

Дані правовідносини регулюються трудовим законодавством України.

Згідно ст.83 КЗпП України у разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Зазначені положення закріплені також ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В силу положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Крім того, на виконання вимог ст. 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_4 компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати в період з 23.04.2018 року по 15.02.2019 року складає 298 днів і множиться на середньоденний заробіток 182 гривень, що становить 54 236 гривень.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Згідно ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становила 3 723 гривень. Заробітна плата за останні два календарні місяці роботи до часу звільнення становила: лютий та березень по 3 723 гривень. Середня заробітна плата буде становити: 7 446 гривень ділимо 41 день (кількість відпрацьованих робочих днів у лютому 2018 року – 20 днів, у березні 2018 року -21 день), разом становить 182 гривні.

В силу положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівник має право на отримання компенсації.

Порядок нарахування і виплати такої компенсації регулюється нормами вищезазначеного закону та Положенням про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів). На індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати за календарний місяць і більше.

У свою чергу, розрахунок компенсації, проведений позивачем і поданий до суду відповідає вимогам спеціального Закону, який регулює даний вид правовідносин, не спростований відповідачем, а тому може бути взятий судом до уваги.

З огляду на викладене, в зв'язку з доведеністю позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів в зв'язку з затримкою виплати заробітної плати, суд приходить до висновку про їх задоволення в цій частині.

Крім цього, статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Однак не можна погодитись з тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Таким чином, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку у разі затримки у видачі трудової книжки слід відмовити. Аналогічну правову позицію щодо подібних вимог також висловив Верховний суд України у своїй Постанові від 18.01.2017 року, справа №6-2912цс16.

Підлягають частковому задоволенню також вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства. Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень, в зв'язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 5 000 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує з врахуванням положень ст.141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 83, 115-117, 235, 237-1 КЗпП України, ст.24 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов із збільшеними позовними вимогами задоволити - частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 видати ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку із записом про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням, ч.3 ст.38 КЗпП України відповідно до заяви ОСОБА_2 від 23.04.2018 року та наказ про звільнення.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 11 169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 компенсацію за втрату частини доходів (індекс інфляції) у розмірі 1095 (одну тисячу дев`яносто п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 54 236 (п`ятдесят чотири тисячі двісті тридцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 11 169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь держави судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення заробітної плати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні.

Всього стягнути з ОСОБА_3 "Укршляхбуд", ідентифікаційний код 35381644 на користь ОСОБА_2 85 441 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста сорок одну) гривню.

Рішення суду в частині стягнення (виплати) всієї суми боргу заробітної плати підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3 «Укршляхбуд», ідентифікаційний код 35381644, місце знаходження 02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, 1/710.

Повний текст рішення складений 15.02.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір