Рішення № 79974875, 29.01.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6059/17

н.п. 2-а/415/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.19 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_1), а тому вважає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому до 5 травня щорічно повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 травня - 1312 грн., що є мінімальною пенсією за віком», а тому розмір щорічної одноразової допомоги до 5 травня повинен складати: 5х1312=6560 грн. Проте, відповідач замість 6560 грн., виплатив 1200 грн., недоплачена сума становить 5360 грн., у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просив: визнати дії відповідача протизаконними в частині не донарахування та недоплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнути з відповідача недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня учасника бойових дій за 2017 рік в сумі 5360 грн. відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити, в письмових запереченнях зазначив, що ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом до Державний бюджет України. Відповідно до п. 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України - КМУ має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого регулювання такого питання. Постановою КМУ від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2017 році здійснюється в розмірі 1200 грн. Цей розмір також передбачено в Паспорті бюджетної програми на 2017 рік, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики і наказом Міністерства фінансів України від 13.04.2017 № 619/433. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному БКУ. УПСЗН виплатило позивачу щорічну грошову допомогу до 5 Травня в р2017 році в сумі 1200 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2016 року та має право на пільги, встановлені законодавством України /а.с.3/.

Позивачу було здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня 2017 року у розмірі 1200 грн. Вказана обставина доказуванню не підлягає, оскільки в силу ч. 13 ст. 78 КАС України визнається сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

22 вересня 2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив здійснити доплату щорічної разової грошової допомоги, проте листом відповідача йому відмовлено у здійснені виплати грошової допомоги /а.с.4,5/.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно частини першої статті 17 Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Статтею 17-1 ч.1Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12-16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до пункту 1 якої установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, зокрема, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків становить 1200,00 грн.

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № К/9901/1333/17 577/4097/17.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що у 2017 р. виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а тому підстав для задоволення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 22а про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня виготовлення повного рішення 08 лютого 2019 р.

Суддя: