Рішення № 79974177, 18.02.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1391/18

Провадження № 2-121/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханський О.Б.,

за участю секретаря: Авсюкевич Н.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Віллас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом зобов’язання вчинити дії, утриматись від дій та усунення загрози майна юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

24.05.2018 позивач звернувся до Обухівського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом зобов’язання вчинити дії, утриматись від дій та усунення загрози майна юридичної особи на обґрунтування якої зазначив, що позивач на підставі договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки та приміщень за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна 2. У одному з приміщень за даною адресою проживає та зареєстрований відповідач, чим створює перешкоди позивачу у користуванні власністю. На вимоги позивача щодо усунення порушень, відповідач не реагує. Дане приміщення є нежитловим та не належить відповідачу. В зв’язку з цим, позивач просить усунути перешкоди у користуванням приміщенням шляхом покладення обов’язку на відповідача знатись з реєстрації та звільнити монтерський будинок, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна 2.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, він заперечує, щодо задоволення позовних вимог, вказав, що в даному приміщенні він разом з батьками був зареєстрований та проживав ще з 1975 року на підставі ордеру, тобто відповідно до вимог законодавства. Крім того, виселення відповідача з даного приміщення, як передбачено законодавством, можливе лише з наданням іншого житла, оскільки іншого місця для проживання у нього не має.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надано додаткові пояснення та додатково зазначив, що хоча відповідач і зареєстрований у будинку №2-А в смт. Козин а в прохальній частині позову ідеться про приміщення №2 в смт. Козин, ідеться про один і той самий об’єкт нерухомості, який належить на праві власності позивачу, а відповідач та проживає і зареєстрований незаконно.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, додатково зазначив, що проживає та зареєстрований в даному приміщенні з 1975 року, на підставі ордеру, з того час у сплачувались комунальні послуги, іншого житла не має. Щодо різних адрес, вказує, що ордер був виданий на будинок №2-А і саме по такій адресі він проживає та зареєстрований.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

25.02.2013 між ТДВ «Зв'язок» (продавець) та ТОВ «Грін Віллас» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 2,4934 га, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна 2, кадастровий номер 3223155400:05:080:0009. Відповідно до умов договору, на земельній ділянці, яка відчужується розташовані нежитлові приміщення, зокрема «Е», «Ж», «З», «И» монтерські будинки №6,7,8,9.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №18081736 від 21.02.2014, земельна ділянка площею 2,4934 га, кадастровий номер 3223155400:05:080:0009, та площею 0,2608 га, кадастровий номер 3223155400:05:080:0011, що розташовані за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна, земельна ділянка 2, належить на праві приватної власності ТОВ «Грін Віллас».

Відповідно до листа Козинської селищної ради №905 від 19.09.2017 на ім’я позивача, визначено, що у Козинської селищної ради не виявлено адресної картки на будинок в смт. Козин вул. Лісна 2, в зв’язку з чим підстав для проведення реєстраційних дій не має.

04.04.2018 позивачем на ім’я відповідача направлено вимогу про звільнення приміщення, а саме знятись з реєстрації, виселитись, вивезти речі і майно, що знаходиться в будівлях за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна 2.

Відповідно до протоколу №8 від 07.04.1975 засідання виконавчого комітету Обухівської районної Ради депутатів трудящих Київської області, видано службовий ордер ОСОБА_3 на склад сімї 3 чол., квартиру житловою площею 27,6 кв.м. (будинок №3) по вул. Лісній, смт. Козин.

Відповідно до ордеру №2986 від 04.04.1975 ОСОБА_3, у складі сім’ї, яка складається із з чол., на право зайняття окремої квартири-будинку №3 площею 27,6 кв.м., по вул. Лісна 1 в смт. Козин, на підставі рішення 1975 №87. Склад сім’ї ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Відповідно до витягу з протоколу №11 Козинської селищної ради народних депутатів вирішено зобов’язати адміністрацію ТВЕУЗ-5 та ВТУЗ річ флоту побудувати житловий будинок і виділити квартири робітникам річфлоту, зокрема ОСОБА_3, який проживає на території ТВЕУЗ-5.

Відповідно до довідки від 10.02.2013 №210 (виписки з будинкової книги про склад сім’ї та прописку) будинку №2 по вул. Лісна 2а в смт. Козин проживають постійно та прописані з 20.05.1975 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

22.10.2015 між ОСОБА_5 та ТОВ «Київоблгаз збут» було укладено типовий договір про надання населенню послуг по газпостачанню , адреса об’єкта газоспоживання: Козин, вул. лісна 2-а.

Відповідно до довідки Козинської селищної ради від 25.07.2018 №768, визначено, що ОСОБА_5 дійсно зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишні адреси вул. Лісна 2а буд.4; вул. Лісна 1 буд.3) згідно ордеру №2986 від 04.04.1975 виданого Обухівською районною радою депутатів трудящих №87.

Відповідно до паспорту серії СК №871118 виданого 05.06.1998 ОСОБА_5 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до квитанцій сплачував за отримання комунальних послуг за 1994-2000 роки.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Грін Віллас» є власником земельних ділянок площею 2,4934 га, кадастровий номер 3223155400:05:080:0009, та площею 0,2608 га, кадастровий номер 3223155400:05:080:0011, що розташовані за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Лісна, земельна ділянка 2, на яких розташовані нежитлові приміщення, зокрема «Е», «Ж», «З», «И» монтерські будинки №6,7,8,9.

ОСОБА_5 в свою чергу зареєстрований та проживає з 1975 року по даний час в смт. Козин Обухівського району по вул. Лісній 2а (колишні адреси вул. Лісна 2а буд.4; вул. Лісна 1 буд.3) згідно ордеру №2986 від 04.04.1975 виданого Обухівською районною радою депутатів трудящих №87.

Враховуючи досліджені докази по справі, судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо права проживання відповідача в приміщенні по вул. Лісній 2а в смт. Козин Обухівського району Київської області.

Згідно ст.12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі . Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст.319 ЦК України Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.3 ЖК України, житлові відносини в Українській РСР регулюються Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік та видаваними відповідно до них іншими актами житлового законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства Української РСР.

Таким чином, встановивши, що в даних правовідносинах наявний спір про право проживання відповідача, суд застосовує до спірних правовідносин норми житлового законодавства України.

Згідно ст.9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно ст.59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Згідно ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Згідно ст.166 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст.177 ЖК України, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Відповідно до ст.405 ч.2 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач як член сім’ї, відповідно до наданого ордеру, набув право на проживання в приміщенні по вул. Лісова 2-а в смт. Козин, ордер є чинним, проживає в даному приміщенні постійно з 1975 року, не вчиняє дій визначених ст.166 ЖК України, а від так підстав для покладення на нього обов’язку про звільнення ним займаного приміщення суду не надано.

Також суду не надано доказів, що реєстрація відповідача була проведена в 1975 році з порушенням норм законодавства.

Як зазначає позивач, відповідач зареєстрований та проживає в нежитловому приміщенні а від так в нього відсутнє право на проживання в ньому.

Згідно ст. 8 Європейської конвенції з прав людини і осповноположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Щодо права проживання відповідача у нежитловому приміщенні суд звертає увагу на практику ЄСПЛ.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення. Слід звернути увагу на те, що поняття «житло» в сенсі ст. 8 Конвенції означає швидше «домівка» і тлумачиться доволі широко. Ним охоплюються: – місце, облаштоване особою як її дім, навіть якщо його заснування не відповідало чинному законодавству наприклад – місце, куди особа має намір повернутися чи де було її постійне помешкання (рішення у справі «Гіллоу проти Сполученого Королівства» (Case of Gillow v. the United Kingdom) від 24 листопада 1986 р.,– житло, яке має статус «службового» (справа «Новоселецький проти України»; (Case of Novoseleskiy vUkraine) від 22 лютого 2005 року,– власність, яку особа щороку займає певний проміжок часу; складські приміщення (рішення у справі «Товариство «ОСОБА_6» та інші проти Франції» (Case of Societe Colas Est and Others v. France) від 16 квітня 2002 р.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач правомірно отримав право на проживання в нежитловому приміщенні, проживає там з 1975 року, іншого житла не має, сплачує комунальні послуги, а від так, суд визнає таке приміщення житлом, та право на проживання в ньому підлягає захисту.

Крім того, місце реєстрації відповідача визначено по вул. Лісній 2а (колишні адреси вул. Лісна 2а буд.4; вул. Лісна 1 буд.3).

Позивач просить усунути перешкоди у користування приміщенням за адресою вул. Лісна 2 в смт. Козин. Проте, суду не надано належних та допустимих доказів, що позивач набув право на приміщення за адресою по вул. Лісна 2а в см. Козин, в якому проживає відповідач, і що дані приміщення є одним і тим самим об’єктом.

Таким чином, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів для задоволення позовних вимог, а саме покладення обов’язку на відповідача знятись з реєстрації та звільнити приміщення.

Доводи позовної заяви не спростовують встановленні судом обставини, а від так позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст.16,319,391,405 ЦК України, ст.ст. 3,9,58,59,71,109,166,177 ЖК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Віллас» до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом зобов’язання вчинити дії, утриматись від дій та усунення загрози майна юридичної особи – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 20.02.2019

Суддя: О.Б. Тиханський