Рішення № 79974033, 20.02.2019, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7579/16-а

Провадження №2-а/367/118/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищного голови Київської області, ОСОБА_2 селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду мотивуючи свої вимоги тим, що вона була прийнята на посаду спеціаліста І категорії з питань благоустрою відділу правового забезпечення, містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконкому ОСОБА_2 селищної ради відповідно до розпорядження Заступника селищного голови № 91 від 23.05.2016 та обіймала посаду з 24.05.2016 р. по 12.09.2016 р.

12.09.2016 р. ОСОБА_2 селищним головою Київської області ОСОБА_3 (далі – Відповідач 1) було винесено розпорядження № 168 про звільнення позивача з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає вищевказане розпорядження таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України та порушенням процедури притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, а тому воно підлягає скасуванню, як протиправне з наступних підстав.

Так, в розпорядженні № 168 від 12.09.2016 р. не міститься жодних обґрунтувань щодо причин накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п. З ст. 40 КЗпП України. Відповідач-1 також не вказав, які порушення були допущені позивачем, через що накладено саме такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з роботи і саме з підстав передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, позивач вказує, що Відповідачем-1 не зазначено, в чому конкретно проявились її порушення трудової дисципліни та з яких підстав виходила ОСОБА_2 селищний голова застосовуючи п.3 ст. 40 КЗпП України.

Окрім того, ОСОБА_2 селищним головою всупереч ст. 149 КЗпП України не було витребувано від позивача письмових пояснень щодо обставин, які в подальшому стали підставою для розірвання із нею трудових відносин на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, з 24.05.2016 р. по 12.09.2016 р. до позивача з боку Відповідача було тричі застосовано заходи дисциплінарного стягнення: розпорядження № 149 від 25.08.2016 р. про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача у вигляді догани (на даний час дане розпорядження оскаржується в Ірпінському міському суді Київської області справа № 367/6789/16-а, суддя Пархоменко О.В.), розпорядження № 167 від 12.09.2016 р. про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача у вигляді догани та розпорядження № 168 від 12.09.2016 р.

Виходячи зі змісту зазначених вище розпоряджень, можна дійти висновку, що розпорядження № 168 від 12.09.2016 р. виносилося Відповідачем-1 у зв’язку з наявністю двох заходів стягнення щодо неї - доган, при цьому будь-яких інших нових обставин щодо порушень трудової дисципліни з її сторони, а ніж ті, що зазначені в розпорядженнях № 149 від 25.08.2016 р. та № 167 від 12.09.2016 р. в оскаржуваному розпорядженні № 168 від 12.09.2016 р. - не зазначалося.

Позивач вважає, що розпорядженням № 168 від 12.09.2016 р. до неї двічі застосовано диспиплінарне стягнення за одне і теж саме порушення.

Відповідно до протоколу № 3 засідання міського комітету Ірпінської міської організації профспілки працівників держустанов від 07.09.2016 р. позивач прийнята у члени даної профспілки.

Однак, у порушення норм чинного законодавства розпорядження винесене ОСОБА_2 селищним головою № 168 від 12.09.2016 р., без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач вважає, що має бути поновлена на роботі за посадою спеціаліста І категорії з питань благоустрою відділу правового забезпечення, містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконкому ОСОБА_2 селищної ради.

Враховуючи той факт, що за два останні місяці роботи, що передували звільненню, позивачу було нараховано: за липень 2016 року - 5 259,00 грн., а за серпень 2016 року - 1 669,21 грн. у якості заробітної плати, що підтверджується відповідною довідкою від 28.09.2016 р. за № 623/0129, а згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році становить: у липні - 21, у серпні - 22, то враховуючи вимоги п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. за № 100 середньоденний заробіток позивача буде становити: (5 259,00 грн. + 1 669,21 грн.) / (21 день + 22 дні) = 161,12 грн./день.

Отже, з урахуванням суми середньоденного заробітку позивача (161,12 грн./день) та кількості днів її вимушеного прогулу, має бути обрахований її середній заробіток на день прийняття судом рішення.

У зв’язку з вищевикладеним просила суд визнати протиправним та скасувати розпорядження № 168 від 12.09.2016 р., винесене ОСОБА_2 селищним головою Київської області ОСОБА_3 щодо звільнення її з роботи.

Поновити позивача на роботі за посадою спеціаліста I категорії з питань благоустрою відділу правового забезпечення, містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконкому ОСОБА_2 селищної ради.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття рішення.

Здійснити розподіл судових витрат в порядку с. 94 КАС України.

Позивач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 селищний голова Київської області в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов визнають у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 селищна рада Київської області в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов визнають у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду спеціаліста І категорії з питань благоустрою відділу правового забезпечення, містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконкому ОСОБА_2 селищної ради відповідно до розпорядження Заступника селищного голови № 91 від 23.05.2016 та обіймала посаду з 24.05.2016 р. по 12.09.2016 р.

12.09.2016 р. ОСОБА_2 селищним головою Київської області ОСОБА_3 було винесено розпорядження № 168 про звільнення позивача з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП.

Згідно п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до протоколу № 3 засідання міського комітету Ірпінської міської організації профспілки працівників держустанов від 07.09.2016 р. ОСОБА_1 прийнята у члени даної профспілки.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Вказана вимога передбачена і пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11. 1992 № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

З листа Ірпінської міської організації профспілки працівників держустанов № 2 від 16.11.2016 встановлено, що ОСОБА_2 селищний голова ОСОБА_3 не зверталася до Ірпінської міської організації профспілки працівників держустанов з метою отримання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи.

15.11.2016 відбулися збори первинної профспілкової організації, проте питання щодо надання попередньої згоди на звільнення із займаної посади спеціаліста I категорії з питань благоустрою ОСОБА_1 не було розглянуто в зв’язку з її відсутністю на зборах із-за тимчасової непрацездатності.

Таким чином, у порушення норм чинного законодавства розпорядження винесене ОСОБА_2 селищним головою № 168 від 12.09.2016 р., без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Суд вважає, що позивача протиправно звільнили з займаної посади виходячи з наступних підстав.

Так, в розпорядженні № 168 від 12.09.2016 р. не міститься жодних обґрунтувань щодо причин накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п. З ст. 40 КЗпП України. Відповідач-1 також не вказав, які порушення були допущені позивачем, через що накладено саме такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з роботи і саме з підстав передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, Відповідачем-1 не зазначено, в чому конкретно проявились порушення позивачем трудової дисципліни та з яких підстав виходила ОСОБА_2 селищний голова застосовуючи п.3 ст. 40 КЗпП України.

Окрім того, ОСОБА_2 селищним головою всупереч ст. 149 КЗпП України не було витребувано від позивача письмових пояснень щодо обставин, які в подальшому стали підставою для розірвання із нею трудових відносин на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також судом встановлено, що з 24.05.2016 р. по 12.09.2016 р. до позивача з боку Відповідача було тричі застосовано заходи дисциплінарного стягнення: розпорядження № 149 від 25.08.2016 р. про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача у вигляді догани (на даний час дане розпорядження оскаржується в Ірпінському міському суді Київської області справа № 367/6789/16-а, суддя Пархоменко О.В.), розпорядження № 167 від 12.09.2016 р. про застосування дисциплінарного стягнення стосовно позивача у вигляді догани та розпорядження № 168 від 12.09.2016 р.

Виходячи зі змісту зазначених вище розпоряджень, можна дійти висновку, що розпорядження № 168 від 12.09.2016 р. виносилося Відповідачем-1 у зв’язку з наявністю двох заходів стягнення щодо неї - доган, при цьому будь-яких інших нових обставин щодо порушень трудової дисципліни з її сторони, а ніж ті, що зазначені в розпорядженнях № 149 від 25.08.2016 р. та № 167 від 12.09.2016 р. в оскаржуваному розпорядженні № 168 від 12.09.2016 р. - не зазначалося.

Крім того, судом встановлено, що 06 березня 2018 ОСОБА_2 селищним головою було винесено Розпорядження № 55 Про скасування розпорядження № 149 від 25.08.2016 про застосування дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 у вигляді догани.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.06.2018 по справі № 367/6789/16-а закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження № 149 від 25.08.2016 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

За таких обставин, суд приходить до переконання щодо протиправності складеного відповідачем розпорядження № 168 від 12.09.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, та незаконності його звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В свою чергу відповідно до статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

ВСУ в постанові від 14.09.2016 р. за справою № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою повязана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Враховуючи той факт, що за два останні місяці роботи, що передували звільненню, позивачу було нараховано: за липень 2016 року - 5 259,00 грн., а за серпень 2016 року - 1 669,21 грн. у якості заробітної плати, що підтверджується відповідною довідкою від 28.09.2016 р. за № 623/0129, а згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році становить: у липні - 21, у серпні - 22, то враховуючи вимоги п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. за № 100 середньоденний заробіток позивача буде становити: (5 259,00 грн. + 1 669,21 грн.) / (21 день + 22 дні) = 161,12 грн./день.

Отже, з урахуванням суми середньоденного заробітку позивача (161,12 грн./день) та кількості днів її вимушеного прогулу, має бути обрахований її середній заробіток на день прийняття судом рішення.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями р.ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Суд наводить наступні розрахунки кількості робочих днів вимушеного прогулу.

У період з 12.09.2016 по 31.12.2016 кількість робочих днів складала: з 12.09.2016 - 14 днів; у жовтні 2016 року – 20 днів, у листопаді 2016 року – 22 дні; у грудні 2016 року – 22 дні.

На підставі вищевикладеного у період з 12.09.2016 по 31.12.2016 кількість робочих днів складала 78 днів.

Загальна кількість робочих днів у 2017 році складає 248 днів.

Загальна кількість робочих днів у 2018 році складає 250 днів.

У період з 01.01.2019 по дату винесення судового рішення, а саме 20.02.2019 кількість робочих днів складала: у січні 2019 року – 21 день; з 01.01.2019 по 20.02.2019 – 14 днів.

Загальна кількість робочих днів у 2019 році складає 35 днів.

Загалом у період з 12.09.2016 по 20.02.2019 кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає (78 робочих днів у 2016 році+248 робочих днів у 2017 році+250 робочих днів у 2018 році+35 робочих днів у 2019 році=611 днів).

Розрахувавши у відповідності з вищезазначеними роз’ясненнями розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує розмір середньоденної заробітної плати, який складає 161,12 грн./день, а також кількість днів вимушеного прогулу 611 днів, суд прийшов до переконання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 селищної ради Київської області 98 444,32 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 189 КАС України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За даних обставин, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Статтею 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивачем до суду було надано оригінал квитанції про сплату судового збору, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 селищної ради Київської області на користь позивача судовий збір у розмірі 551,21 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

На підставі ч.4 ст. 229 КАСУ при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Керуючись ст.ст. 19,43 КУ, ст.ст. 40,43,232,235,237 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. за № 100, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11. 1992 № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 72-77, 243-247, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження № 168 від 12.09.2016 р., винесене ОСОБА_2 селищним головою Київської області ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновити ОСОБА_1 (19200, Черкаська область, м. Жашків, пров. Кармелюка, буд. 3, РНОКФОПП НОМЕР_1) на роботі за посадою спеціаліста I категорії з питань благоустрою відділу правового забезпечення, містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконкому ОСОБА_2 селищної ради.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути з ОСОБА_2 селищної ради Київської області (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 04360600) на користь ОСОБА_1 (19200, Черкаська область, м. Жашків, пров. Кармелюка, буд. 3, РНОКФОПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 20.02.2019 в сумі 98 444,32 (дев’яносто вісім тисяч чотириста сорок чотири гривні тридцять дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 селищної ради Київської області (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 04360600) на користь ОСОБА_1 (19200, Черкаська область, м. Жашків, пров. Кармелюка, буд. 3, РНОКФОПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 551,21 грн.

Копії рішення направити сторонам для відому.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк